Марина Алдон – Морський вітер

Морський вітер

Розмішує вітер крилом гладь морську у імлі,
Здається йому, що то чорна звичайна кава,
Піску додає замість цукру та жменьку землі…
Закруглений берег, як чашка плоска, іржава…

Потрібно напитися дзьобом пташиним води,
Та так, щоб втомити й духовну, й тілесну спрагу…
А місячна бульбашка лопне і змиє сліди,
Щоправда, аж вранці… як вистромить сонце шпагу…
Тепер же побавитись можна, стрибнути в тунель,
У прірву зіро́к накидати (вони з заліза),
Чи хвилі камінням старезним прибити до скель,
У вічність майнути… вже є й безстрокова віза…
До речі, у цьому водоймищі з мулистим дном
Є інші світи, взагалі… аномальна зона…
Однак не добратись туди із моторним човном,
Лиш тільки у череві риби-кита, як Йона…

Як піни багато! Чи виведе сіль мозолі?
На дотик приємна ж і досить-таки ласкава…
Розмішує вітер крилом гладь морську у імлі,
Здається йому, що то чорна звичайна кава…

 

25 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Ганги Татьяны Григорьевны «Связь миров»

Оставить комментарий