Марина Алдон — Екстаз і страх

8 марта, 2015 8:44 пп

Екстаз і страх

Екстаз і страх

3D у техніці розчинення + акро

1.Однослівний багаторитм
Е_кстракт
К_охання,
С_льозин
Т_ональність
А_зот
З_дригає…
І_ в такт
С_вітання
Т_ремка
Р_еальність
А_зарт
Х_оває…

2. Початок кожного рядка є новим шаром для наступних віршів:
ЕКСТРАКТ замрійя –
КОХАННЯ дотик,
СЛЬОЗИН безмовність…
ТОНАЛЬНІСТЬ… ноти…
АЗОТ крайнебо
ЗДРИГАЄ… гріє…
І В ТАКТ поезій
СВІТАННЯ зріє…
ТРЕМКА грань світу…
РЕАЛТНІСТЬ… ранку…
АЗАРТ прасонця
ХОВАЄ мряку…

3.
ЕКСТРАКТ ЗАМРІЙЯ замість кави…
КОХАННЯ ДОТИК – сну постскриптум…
СЛЬОЗИН БЕЗМОВНІСТЬ – біль уяви…
ТОНАЛЬНІСТЬ… НОТИ… звуки ритму…
АЗОТ КРАЙНЕБО підпирає…
ЗДРИГАЄ… ГРІЄ свічка спомин…
І В ТАКТ ПОЕЗІЙ птах співає…
СВІТАННЯ ЗРІЄ… Млу судомить…
ТРЕМКА ГРАНЬ СВІТУ… у долоні…
РЕАЛЬНІСТЬ… РАНКУ… у оселі…
АЗАРТ ПРАСОНЦЯ неприродній
ХОВАЄ МРЯКУ… десь у скелі…

4.
ЕКСТРАКТ ЗАМРІЙЯ ЗАМІСТЬ КАВИ п’ю сьогодні…
КОХАННЯ ДОТИК – СНУ ПОСТСКРИПТУМ… поствидіння…
СЛЬОЗИН БЕЗМОВНІСТЬ – БІЛЬ УЯВИ… сум назовні…
ТОНАЛЬНІСТЬ… НОТИ… ЗВУКИ РИТМУ… чи хрипіння…
АЗОТ КРАЙНЕБО ПІДПИРАЄ інстинктивно…
ЗДРИГАЄ… ГРІЄ СВІЧКА СПОМИН ефемерний…
І В ТАКТ ПОЕЗІЙ ПТАХ СПІВАЄ дуже дивно…
СВІТАННЯ ЗРІЄ… МЛУ СУДОМИТЬ від люцерни…
ТРЕМКА ГРАНЬ СВІТУ… У ДОЛОНІ пудра з блиском…
РЕАЛЬНІСТЬ… РАНКУ… У ОСЕЛІ… архаїчній…
АЗАРТ ПРАСОНЦЯ НЕПРИРОДНІЙ… а вітрисько
ХОВАЄ МРЯКУ… ДЕСЬ У СКЕЛІ… потойбічній…

5.ІЗ КОЖНОГО РЯДКА ПОПЕРЕДНЬОГО ВІРША СКЛАДЕНО НОВУ ПОЕЗІЮ:

ЕКСТРАКТ ЗАМРІЙЯ ЗАМІСТЬ КАВИ П’Ю СЬОГОДНІ…
І не дратують зовсім плями на папері…
На них танцюють тіні-рими безтурботні…
Впускаю вірші у відкриті навстіж двері…

КОХАННЯ ДОТИК – СНУ ПОСТСКРИПТУМ… ПОСТВИДІННЯ…
Ти уночі знов у фантазіях був поруч…
Та ніжні марення усі в режимі тління
Стають золою, прилипаючи на штору…

СЛЬОЗИН БЕЗМОВНІСТЬ – БІЛЬ УЯВИ… СУМ НАЗОВНІ…
Таємним мокрим феєрверком особистим…
Страждання – майже… як рефлекси безумовні,
Що роблять суть, нутро, єство завжди́ більш чистим…

ТОНАЛЬНІСТЬ… НОТИ… ЗВУКИ РИТМУ… ЧИ ХРИПІННЯ…
У серці хворім… Ти – моя кардіограма,
Детектор настрою і пристрасті, терпіння…
Озвись! Галактику охоплює нестяма…

АЗОТ КРАЙНЕБО ПІДПИРАЄ ІНСТИНКТИВНО…
Погаслі зорі в іншім вимірі іскряться?
Хмарини дві кудись пливуть демонстративно,
Із них нарядом кожна схожа на вигнанця…

ЗДРИГАЄ… ГРІЄ СВІЧКА СПОМИН ЕФЕМЕРНИЙ…
Тобою, любий, щастя рівень визначаю…
Як подолати стрес доволі характерний?
Нудьгую… збуджено… листи старі гортаю…

І в такт поезій птах співає дуже дивно…
У нього голос, як у тебе, лиш гучніший…
Кармічний вузол нас єднає нерозривно,
Мій найдорожчий, найгарніший, найрідніший…

СВІТАННЯ ЗРІЄ… МЛУ СУДОМИТЬ ВІД ЛЮЦЕРНИ…
У аромати опускає травень вії…
Життям буяє верховинський край озерний…
А в мене в грудях неприборкані стихії…

ТРЕМКА ГРАНЬ СВІТУ… У ДОЛОНІ ПУДРА З БЛИСКОМ…
Малюю нею твій портрет весні на шкірі…
Чуття у венах… хоч насправді ти… неблизько…
Між нами гори і аж три глибокі прірви…

РЕАЛЬНІСТЬ… РАНКУ… У ОСЕЛІ… АРХАЇЧНІЙ…
Росі з ромашки дозвілля є флешмобом…
Екстаз любові… душу гріє… Півень тричі
У шибку б’є тонким жовтавим гострим дзьобом …

АЗАРТ ПРАСОНЦЯ НЕПРИРОДНІЙ… А ВІТРИСЬКО
Прозорі крила розминає мускулисті…
У нього є в вербі смарагдова колиска,
Або гніздечко малахітове… у листі…

ХОВАЄ МРЯКУ… ДЕСЬ У СКЕЛІ… ПОТОЙБІЧНІЙ…
Господній янгол, зосереджено, уважно…
Твої світлини я стискаю… тогорічні…
Мені самотньо дуже нині… трохи страшно…

 

Фото: dex66 «portal»

8 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Акровірші, Мої вірші и Нові 3D. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, акро, вірші про кохання, весна, кохання, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Екстаз і страх нет

Марина Алдон — Абетка дощу

25 июля, 2014 2:53 пп

гроза

Абетка дощу

3D, у техніці розчинення + акро

 

_А_  з неба ллє волога і шматує атмосферу…

_Б_ ерзбарвний теплий розчин осідає на довкіллі…

_В_ виводить на дорогах, як на аркушах паперу,

_Г_ рафеми злива точні і лексеми застарілі…

_Ґ_ ніт лампи гасне в домі… У вікні, відкритім навстіж,

_Д_ рібні не видно зорі та півмісячне люстерко…

_Е_кстракт дощу в долоні – пухирці продовгуваті,

_Є_лей святий на шторі… Із ниток плету веселку!

_Ж_ ивого Бога сльози ароматні та пречисті

_З_ захмар’я, з високості опускаються на землю…

лИ_пневі манять грози, енергійні, норовисті

_І_ стріли бурі гострі, що влучають десь у скелю…

_Ї_ дкі кружальця граду, кришталеві намистини,

_Й_ холодні мряки нігті, чорним лаком рівно вкриті,

_К_уйовдять винограду на борідці волосини,

_Л_истки – перуки літні… грубо смикають щомиті…

_М_аленькі квіти сині – і фіалки, і волошки

_Н_ ектаром вітер хрестять, щиро моляться очима…

_О_ крилля бджіл у глині (страшно всім комахам трошки)

_П_тахи малечу пестять… Зараз є на те причина…

_Р_ іці б гірській трембіту, щоб заграла Баха, Ліста…

_С_ тікає на природу… сила… після мук… засухи…

_Т_ерпке причастя світу… циркулює серцем міста…

_У_явно гладжу воду… контролюю власні рухи…

_Ф_ ігурна плоть калюжі на потрісканій бруківці,

_Х_ оча й  брудна душею, та в ній спогади дитячі…

_Ц_ ікава клену дуже сіра гойдалка на гілці,

_Ч_аклує мла над нею… наполегливо, терпляче…

_Ш_ алено грім гуркоче, булаву тримає влади…

_Щ_асливо, величаво відзнача стихія… свято…

_Ю_ рба краплин тупоче… Скільки в опадах принади!

_Я_ п’ю спокійно каву… Скоро ранок… Пів на п’яту…

 

У тексті розчинено вірш:

 

_А_  з неба ллє волога –

_Б_ ерзбарвний теплий розчин,

_В_ виводить на дорогах

_Г_ рафеми злива точні…

_Ґ_ ніт лампи гасне в домі…

_Д_ рібні не видно зорі…

_Е_кстракт дощу в долоні,

_Є_лей святий на шторі..

_Ж_ ивого Бога сльози

_З_ захмар’я, з високості…

лИ_пневі манять грози

_І_ стріли бурі гострі…

_Ї_ дкі кружальця граду

_Й_ холодні мряки нігті

_К_уйовдять винограду

_Л_истки – перуки літні…

_М_аленькі квіти сині

_Н_ ектаром вітер хрестять,

_О_ крилля бджіл у глині,

_П_тахи малечу пестять…

_Р_ іці б гірській трембіту…

_С_ тікає на природу

_Т_ерпке причастя світу…

_У_явно гладжу воду…

_Ф_ ігурна плоть калюжі,

_Х_ оча й брудна душею,

_Ц_ ікава клену дуже…

_Ч_аклує мла над нею…

_Ш_ алено грім гуркоче,

_Щ_асливо, величаво…

_Ю_ рба краплин тупоче…

_Я_ п’ю спокійно каву…

 

 

25 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Рубрики: P. S., Акровірші, Мої вірші, Нові 3D и Три ковтки тиші. Метки: 3D вірші, вода, дощ, літо и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Абетка дощу нет

Марина Алдон – На літеру А

28 декабря, 2013 8:52 пп

На літеру А

 

Акантовий орнамент на душі,

Агатові сніжинки на стежині…

А ми давно… давно… давно чужі…

Абсурдно в зустріч вірити донині …

 

Агонія… конвульсії… півсмерть…

Абстракція думок –  веде до тебе…

Адреса та ж… та ти не той на чверть…

Амбіції тамують серця трепет…

 

Апостоле і долі, і життя!

Акорди підбираєш до фантазій,

Арканиш потаємні почуття,

Активізуєш подорожі в часі…

 

Архів любові – вицвілі листи,

Альбом гортаю… вірші, фотознімки…

Астральний світ мій добре знаєш ти…

Але цікавить тільки тіло жінки…

 

 

28 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Iridi «Про то самое «яблоко, что с древа Адаму на беду сорвала Ева»…,

http://www.photosight.ru/photos/5344731/

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, акро, вірші про кохання и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон – На літеру А нет

Марина Алдон – 4 грудня. Абетка зими

17 июля, 2013 9:57 дп

Четверте грудня. Абетка зими

3D, у техніці розчинення + акро

_А_ журні хмарини низько, пливуть уявно…
_Б_ іліє астральний пух, чи космічна вата?
_В_ альсує собі вітрисько, ритмічно, плавно –
_Г_ уцульський старий пастух у незримих шатах…
_Ґ_ елґоче крізь сон струмочок про край полярний…
_Д_ еревам не до розмов, бо вони у трансі…
_Е_фектний на них віночок, неординарний,
_Є_пископська мирта мов… як берет фантазій…
_Ж_ вавішають… скелі-ніші – в повітрі свіжість…
_З_има – неосимволіст, у пориві творчім
вИ_водить на вікнах вірші… Крізь римо-ніжність
_І_люзії мають зміст і вони пророчі…
_Ї_ й хочеться, свята, звісно, втіх без перерви,
_Й_ мовірно, що кожен день… трохи меду з чаєм…
_К_ аблучку стискає ніжно – презент від Герди…
_Л_іс поруч… там жде олень… із маленьким Каєм…
_М_ожливо, гірські собори – ядро природи…
_Н_ амети для див, чудес є у всіх печерах…
_О_ дначе мороз суворий, довгобородий
_П_ече щоки пранебес, стогне стратосфера…
_Р_ усяво-руде світило, що сонцем зветься
_С_ вічадом глядить на світ, традиційно… мовчки…
_Т_ інь зайця тремтить несміло, об землю треться…
_У_ білки на вусах лід… а в дуплі листочки…
_Ф_ актично довкола казка, потрібні лижі…
_Х_ атинка з дитячих мрій… і Карпати рідні!
_Ц_ цвірінькає дика пташка, не любить тиші…
_Ч_омусь іній личить їй, як і плями срібні…
_Ш_ аманить тихенько грудень, чаклун одвічний…
_Щ_едрує вогонь, горить золотава ватра…
_Ю_ рба зі сніжин усюди – узор міфічний…
_Я_к добре мені в цю мить!!! Хай що буде завтра…

У тексті розчинено вірш:

_А_ журні хмарини низько,
_Б_ іліє астральний пух…
_В_ альсує собі вітрисько –
_Г_ уцульський старий пастух…
_Ґ_ елґоче крізь сон струмочок,
_Д_ еревам не до розмов,
_Е_фектний на них віночок,
_Є_пископська мирта мов…
_Ж_ вавішають… скелі-ніші…
_З_има – неосимволіст
вИ_водить на вікнах вірші…
_І_люзії мають зміст…
_Ї_ й хочеться, свята, звісно,
_Й_ мовірно, що кожен день…
_К_ аблучку стискає ніжно…
_Л_іс поруч… там жде олень…
_М_ожливо, гірські собори –
_Н_ амети для див, чудес…
_О_ дначе мороз суворий
_П_ече щоки пранебес…
_Р_ усяво-руде світило
_С_ вічадом глядить на світ…
_Т_ інь зайця тремтить несміло,
_У_ білки на вусах лід…
_Ф_ актично довкола казка…
_Х_ атинка з дитячих мрій…
_Ц_ цвірінькає дика пташка,
_Ч_омусь іній личить їй…
_Ш_ аманить тихенько грудень…
_Щ_едрує вогонь, горить…
_Ю_ рба зі сніжин усюди…
_Я_к добре мені в цю мить!!!

 

 

17 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Бабкиной Юлии Ивановны «Зимняя сказка»

 

 

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, зима, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 грудня. Абетка зими нет

Марина Алдон – 4 вересня. Абетка осені

16 июня, 2013 8:54 пп

Четверте вересня. Абетка осені

3D, у техніці розчинення + акро

_А_покрифи пише осінь талановито,
_Б_ентежить і серце, й душу ліричним віршем…
_В_ітрисько в гаях голосить несамовито,
_Г_ойдає траву байдужу, суху, між іншим…
_Ґ_елґочуть журливо гуси, качки, лелеки,
_Д_орога важка у вирій – в чужі місцини…
_Е_кстрим, небезпека в русі… маршрут — далекий,
_Є_днання безвір’я й віри… в думках пташиних…
_Ж_овтіють старі каштани, дуби активно,
_З_амріяний клен скептичний, до стресу схильний…
тИ_хенько прядуть тумани демонстративно
_І_з локонів бинт медичний, цілком стерильний…
_Ї_й-Богу… в природі криза… хоча й умовна…
_Й_мовірно шукає вічність гранітний камінь…
_К_алюжі зіниця сиза… німа… безмовна…
_Л_іс… ніби гортає дійсність… чуття на зламі…
_М_етелик напівпрозорий тремтить постійно,
_Н_а квітці собі дрімає мала мураха…
_О_бмотує смуток гори непропорційно,
_П_ечально струмок співає про Мономаха…
_Р_ослинам тепла бракує… та й самосуті –
_С_вітанки долонь не пестять… не гладить спокій…
_Т_аємні молитви всує? Не всі почуті?
_У_перті дощі світ хрестять, немов пророки…
_Ф_актура не та в планети… Це випадковість?
_Х_ронічна довкола втома… ефект кисневий?
_Ц_инічно пряде тенета для мрій свідомість…
_Ч_аклує павук… В судомах… день вересневий…
_Ш_кодують за літом звірі закономірно…
_Щ_едрують гриби з завзяттям – руді, червоні…
_Ю_ртує димок в ефірі, густий надмірно,
_Я_нтарне горить багаття… чарує пломінь…

У тексті розчинено вірш:

_А_покрифи пише осінь,
_Б_ентежить і серце, й душу…
_В_ітрисько в гаях голосить,
_Г_ойдає траву байдужу…
_Ґ_елґочуть журливо гуси,
_Д_орога важка у вирій –
_Е_кстрим, небезпека в русі,
_Є_днання безвір’я й віри…
_Ж_овтіють старі каштани,
_З_амріяний клен скептичний…
тИ_хенько прядуть тумани
_І_з локонів бинт медичний…
_Ї_й-Богу… в природі криза…
_Й_мовірно шукає вічність
_К_алюжі зіниця сиза…
_Л_іс… ніби гортає дійсність…
_М_етелик напівпрозорий
_Н_а квітці собі дрімає…
_О_бмотує смуток гори,
_П_ечально струмок співає…
_Р_ослинам тепла бракує,
_С_вітанки долонь не пестять…
_Т_аємні молитви всує?
_У_перті дощі світ хрестять…
_Ф_актура не та в планети…
_Х_ронічна довкола втома…
_Ц_инічно пряде тенета,
_Ч_аклує павук… в судомах…
_Ш_кодують за літом звірі…
_Щ_едрують гриби з завзяттям…
_Ю_ртує димок в ефірі,
_Я_нтарне горить багаття…

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 вересня. Абетка осені нет

Марина Алдон – 8 липня. Абетка літа

21 апреля, 2013 12:16 дп

Восьме липня. Абетка літа

3D, у техніці розчинення + акро

А_бстраговано світ вночі у реальність іншу…
Б_люз пташиний звучить в соборі прапраприроди…
В_ітерець-мандрівник мовчить, бо шукає тишу…
Г_ори труться верхами в зорі… без перешкоди…
Ґедзь дрімає, метелик спить, медитує, звісно…
Д_е ж ти зараз? На жаль, не знаю, не уявляю…
Е_фемерна тут кожна мить… десь далеко місто!
Є_ щось дивне у серці гаю… шматочок раю…

Ж_овтий місяць, неначе бра у небесній ніші…
З_віробій витирає сльози – росу цнотливу…
тИ_ зліпи мене знов… з ребра, чи із власних віршів…
І_ вплети алфавіт у коси – графемне диво…
Ї_дко, темно… довкола ліс… скрізь різьба скульптурна…
Й_мення рідне шепочу ніжно… губами тільки…
К_ожна хмара, як край куліс… як тасьма ажурна…
Л_истя терпне… у нетрях тісно? Пустують білки…

М_’ята пахне… мов фіміам… галасує річка…
Н_аварити б собі чар-зілля… та хоч би й каву…
О_диноко… дорога – шрам, вузлувата стрічка?
П_оетичне, святе довкілля… таке ласкаве!
Р_озкриває бутон вогонь, жовтувато-ржавий…
С_вічка скрапує тихо в вічність… чомусь поспішно…
Т_інь повзе повз моїх долонь, силует шершавий…
У_ душі завмирає дійсність… така невтішна…

Ф_антазує невільно мох… майже, підсвідомо…
Х_оч у мряці… чорніють вії трави і квітки…
Ц_вях у серці… Все бачить Бог… все Йому відомо!
Ч_ує подих, читає мрії… а скелі – свідки…
Ш_арудить капелюхом гриб, корінці, мов стержні…
Щ_едро-рясно із віт звисають… закономірно…
Ю_велірні прикраси лип – і сережки, й персні…
Я_ кохаю тебе, кохаю… безмежно, вірно!

У тексті розчинено вірш:

А_бстраговано світ вночі…
Б_люз пташиний звучить в соборі…
В_ітерець-мандрівник мовчить,
Г_ори труться верхами в зорі…
Ґедзь дрімає, метелик спить…
Д_е ж ти зараз? На жаль, не знаю…
Е_фемерна тут кожна мить…
Є_ щось дивне у серці гаю…

Ж_овтий місяць, неначе бра…
З_віробій витирає сльози…
тИ_ зліпи мене знов… з ребра…
І_ вплети алфавіт у коси…
Ї_дко, темно… довкола ліс…
Й_мення рідне шепочу ніжно…
К_ожна хмара, як край куліс…
Л_истя терпне… у нетрях тісно?

М_’ята пахне… мов фіміам…
Н_аварити б собі чар-зілля…
О_диноко… дорога – шрам?
П_оетичне, святе довкілля…
Р_озкриває бутон вогонь,
С_вічка скрапує тихо в вічність…
Т_інь повзе повз моїх долонь…
У_ душі завмирає дійсність…

Ф_антазує невільно мох…
Х_оч у мряці… чорніють вії…
Ц_вях у серці… Все бачить Бог…
Ч_ує подих, читає мрії…
Ш_арудить капелюхом гриб,
Щ_едро-рясно із віт звисають
Ю_велірні прикраси лип…
Я_ кохаю тебе, кохаю!

 

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, акро, вірші про кохання, гори, кохання, ліс, літо, ніч и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 8 липня. Абетка літа нет

Марина Алдон – 6 липня. Поцілунок душ

20 апреля, 2013 9:02 пп

Шосте липня. Поцілунок душ

3D, у техніці розчинення

Поцілуй, обійми… ніжніше… Вже розбита тиша…
Очі в очі, долоні… пульс… неритмічний, звісно…
Цноту неба вночі видніше… навіть вирва глибша…
І у вітру гучніший блюз… не класична пісня…

Любий, серце моє в напрузі, кров кипить венозна…
У душі, як ікона – ти… Я хочу екстазу!
Не кажи, що ми тільки друзі… мла і так тривожна…
Окриляй… приходи у сни… хоч би час від часу…

Коси пахнуть мої лісами, ароматом літа…
Декупажем небес – твій чуб, посивілий трохи…
Усвідомлюю, світ… між нами, неземна орбіта…
Шість галактик до рідних губ… та аж дві епохи…

У тексті розчинено вірш:

Поцілуй, обійми… ніжніше…
Очі в очі, долоні… пульс…
Цноту неба вночі видніше…
І у вітру гучніший блюз…

Любий, серце моє в напрузі,
У душі, як ікона – ти…
Не кажи, що ми тільки друзі…
Окриляй…. приходи у сни….

Коси пахнуть мої лісами,
Декупажем небес – твій чуб…
Усвідомлюю, світ… між нами…
Шість галактик до рідних губ…

20 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: Акровірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, акро, вірші про кохання, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 6 липня. Поцілунок душ нет

Марина Алдон – Четверте квітня. Сумую без тебе

10 февраля, 2013 8:03 пп

Четверте квітня. Сумую без тебе

3D, акровірш, у техніці розчинення

С_умую без тебе, любий, і свідок безмовний вечір –
У_ чашці не кава, сльози – краплини душІ… багряні…
М_ла гладить хмарини-труби, неначе рукав Предтечі…
У_перше лютують грози… квітневі… вночі… весняні…
Ю_ртується вітер грубий, шукаючи шлях для втечі…

Б_аскі блискавиці з бонзи, мов коні Творця вогнЯні…
Е_нергія неба всюди… для бурі звичайні речі…
З_марнілі… вібрують… лози… гілками в нервовім стані…

Т_ривога вростає в груди… Осколок там порожнечі…
Е_моції вище дози (раніше іще незнані)…
Б_лагаю, ти впийся в губи… мене обійми за плечі…
Е_кспромти про тебе в прозі – освідчуюсь у коханні…

У тексті розчинено вірш:

С_умую без тебе, любий…
У_ чашці не кава, сльози…
М_ла гладить хмарини-труби…
У_перше лютують грози…
Ю_ртується вітер грубий…

Б_аскі блискавиці з бонзи…
Е_нергія неба всюди…
З_марнілі… вібрують… лози…

Т_ривога вростає в груди…
Е_моції вище дози…
Б_лагаю, ти впийся в губи…
Е_кспромти про тебе в прозі…

10 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, акро, вірші про кохання, весна, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте квітня. Сумую без тебе нет

Марина Алдон – Тридцять перше березня. Кохаю тебе я дуже

9 февраля, 2013 12:29 дп

Тридцять перше березня. Кохаю тебе я дуже

3D, акровірш, у техніці розчинення

К_охаю… тихо плаче мла свічею… на столі журнальному…
О_божнюю твої холодні очі… світобачення…
Х_ай ти далеко… буду нічиєю… у житті реальному…
А_дже любити потай – це не злочин, а призначення…
Ю_пітер крізь вікно, здається, близько… в формі диво-крапочки…

Т_обою сповнено завітні мрії, храм свідомості…
Е_легію наспівує вітрисько… рве старі фіраночки,
Б_олить душа… тріпоче в безнадії… в невагомості…
Е_місія світлини через принтер… пахнуть файли згадками…

Я_ милуюсь руками, що на знімку… одежиною…

Д_умки свої ховаю поміж літер, за рядками-складками…
У_зорами заповнюю сторінку… писаниною…
Ж_урбу ж ніхто із се́рденька не витер… навіть обіцянками…
Е_моції гартують часом жінку… роблять сильною…

У тексті розчинено вірш:

К_охаю… тихо плаче мла свічею…
О_божнюю твої холодні очі…
Х_ай ти далеко… буду нічиєю…
А_дже любити потай – це не злочин…
Ю_пітер крізь вікно, здається, близько…
Т_обою сповнено завітні мрії…
Е_легію наспівує вітрисько…
Б_олить душа… тріпоче в безнадії…
Е_місія світлини через принтер…
Я_ милуюсь руками, що на знімку…
Д_умки свої ховаю поміж літер,
У_зорами заповнюю сторінку…
Ж_урбу ж ніхто із се́рденька не витер…
Е_моції гартують часом жінку…

9 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, акро, вірші про кохання, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тридцять перше березня. Кохаю тебе я дуже нет

Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

9 февраля, 2013 12:23 дп

Двадцять дев’яте березня. Абетка весни

3D, акровірш, у техніці розчинення

А_ я тез тебе, як без неба… Світ, як прірва…
Б_олить у грудях, там, де серце… калатає…
В_есна землі вростає в ребра, терпне шкіра…
Г_імн грає березню джерельце… з водограєм…

Ґ_аздує вітер при дорозі… Пише вірші?
Д_ень дещо довший… Потепління… Де ж пернаті?
Е_вакуація в морозів в вимір інший…
Є_ в сонця вусики-проміння рудуваті…

Ж_урба… сльозиться через очі… мимоволі…
З_игзаги долі на долоні… серед ліній…
тИ_ знаєш сни мої пророчі, мрії голі…
І_ як тумани гладять скроні безнадії…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах… у черешні…
Й_ діагноз безапеляційний – вихід з коми…
К_охаю!!! Хто б позичив крила (хоч найменші)?
Л_етіла б миттю у обійми… без утоми…

М_ені потрібно щастя трішки … небагато:
Н_ амалювати риси східні… вправно… спритно,
О_ орнамент щирої усмі́шки упіймати,
П_ оцілувати губи рідні… ненаситно…

Р_ уками хмари розігнати над тобою…
С_ казати, як мені самотньо, одиноко…
Т_ремтить свіча серед кімнати… віск – габою…
У_ се в житті, жаль, незвороньо… та жорстоко…

Ф_ актично важко нам зустрітись… в межах міста…
Х_ олодні гори поміж нами… море, всесвіт…
Ц_вітінню разом не радіти (клята відстань!)…
Ч_ уття сплітаються з словами в ході бесід…

Ш_ ал втамувати неможливо… інстинктивно…
Щ_е і природа досить вбога… в міжсезоння…
Ю_рба бажань… душа цнотлива… імпульсивна…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога – не стороння…

У тексті розчинено вірш:

А_ я тез тебе, як без неба,
Б_олить у грудях, там, де серце…
В_есна землі вростає в ребра…
Г_імн грає березню джерельце…

Ґ_аздує вітер при дорозі…
Д_ень дещо довший… Потепління…
Е_вакуація в морозів…
Є_ в сонця вусики-проміння…

Ж_урба… сльозиться через очі…
З_игзаги долі на долоні…
тИ_ знаєш сни мої пророчі…
І_ як тумани гладять скроні…

Ї_ дкий дим… скупчується в жилах…
Й_ діагноз безапеляційний –
К_охаю!!! Хто б позичив крила?
Л_етіла б миттю у обійми…

М_ені потрібно щастя трішки:
Н_ амалювати риси східні,
О_ орнамент щирої усмі́шки,
П_ оцілувати губи рідні…

Р_ уками хмари розігнати,
С_ казати, як мені самотньо…
Т_ремтить свіча серед кімнати…
У_ се в житті, жаль, незвороньо…

Ф_ актично важко нам зустрітись…
Х_ олодні гори поміж нами…
Ц_вітінню разом не радіти…
Ч_ уття сплітаються з словами…

Ш_ ал втамувати неможливо…
Щ_е і природа досить вбога…
Ю_рба бажань… душа цнотлива…
Я_  ж тінь твоя і частка Бога…

 

8 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, акро, вірші про кохання, весна, кохання, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять дев’яте березня. Абетка весни нет

« Следующие