Зима. Похід. Ліс
3D, у техніці розчинення
1.
ІМЛА ТАНЦЮЄ ТИХО… РУХИ ТОЧНІ…
Ніщо для неї – всі мої тривоги…
Із нею інші виміри тотожні,
Немов орбіти – всі земні дороги…
СКЛАДАЄ ПІСНЮ ВИХОР… У БЕЗОДНІ…
І на сопілці грає вправно соло,
Тремтять синиці дві чи три… голодні,
У них сідає, трішки хрипне голос…
СНІГИ ПЕРВИННІ В ЛІСІ, НЕПОРОЧНІ…
Дивує врода, велич дивокраю…
Із ранцю книги вибрати б святочні,
Бо помолитись треба, – відчуваю…
ЯК ЗОРІ БОЖІ… СВІЧІ… У ДОЛОНІ…
Тримаю міцно, пильно, й обережно…
Хай заспокоять вогники червоні
Хоч трохи душу, дуже ж їй бентежно…
ЛУГИ ПУСТИННІ ХВОРІ? В ХМАРАХ ПЕНЗЛІ
Ґрунтують рівно,швидко все довкілля,
Полотна пишуть дивні… довжелезні
І створюють шедеври рукоділля?
МІСТИЧНІ В СІЧНІ ГОРИ… БІЛЯ КЛАДКИ
Дрібненький іній – цукор кристалічний…
А на камінні випуклості, складки –
Можливо, напис пам’ятний, космічний…
СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ ОЧІ СВІТУ… ЗМЕРЗЛІ
Судини їхні… справжні окуляри…
Рятують взимку від сезонних стресів
Пухкі замети, лід… морозні чари…
УЗОРНІ, СХОЖЕ, НОЧІ… ІЗ ПАЛАТКИ
І скелі ось, у вигляді трапецій…
Без тебе жити ж як? Не маю гадки…
Чуття пульсують голосно у серці…
ДУМКИ ТАЄМНІ НИНІ… Я В ПОХОДІ
Гортаю власні всесвіти у віршах,
Та не радію простору, свободі,
Бо пристрасть… як стихія… все сильніша…
ЛІРИЧНІ, НІЖНІ, ПЛИННІ… СНИ ЛІВОРУЧ…
Але вони калину огортають,
Могутній дуб – як той карпатський обруч,
В його уяві квіти розквітають…
ТЕПЛА БРАКУЄ, КАРТИ… НА ПРИРОДІ…
Хоч сірий компас тисне на зап’ястя,
Але чи стане прилад у нагоді?
Чи може показати напрям щастя?
НЕМАЄ КИСНЮ? ВАТРИ? ТИ Ж НЕ ПОРУЧ…
Заряд у грудях, ніби електричний…
Сльозу ковтаю згірклу… та прозору…
Зв’язок між нами вічний, галактичний…
2.
Перші рядки кожного куплету утворюють новий вірш:
ІМЛА ТАНЦЮЄ ТИХО… рухи точні…
СКЛАДАЄ ПІСНЮ ВИХОР… у безодні…
СНІГИ ПЕРВИННІ В ЛІСІ непорочні…
ЯК ЗОРІ БОЖІ… СВІЧІ… у долоні…
ЛУГИ ПУСТИННІ ХВОРІ? В хмарах пензлі?
МІСТИЧНІ В СІЧНІ ГОРИ… Біля кладки
СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ ОЧІ світу… змерзлі…
УЗОРНІ, СХОЖЕ, НОЧІ… із палатки…
ДУМКИ ТАЄМНІ НИНІ… Я в поході…
ЛІРИЧНІ, НІЖНІ, ПЛИННІ… сни ліворуч…
ТЕПЛА БРАКУЄ, КАРТИ… на природі…
НЕМАЄ КИСНЮ? ВАТРИ? Ти ж не поруч…
3.
А в тексті розчинено вірш:
ІМЛА ТАНЦЮЄ тихо…
СКЛАДАЄ ПІСНЮ вихор…
СНІГИ ПЕРВИННІ в лісі…
ЯК ЗОРІ БОЖІ… свічі…
ЛУГИ ПУСТИННІ, хворі?
МІСТИЧНІ В СІЧНІ гори…
СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ очі…
УЗОРНІ, СХОЖЕ… ночі…
ДУМКИ ТАЄМНІ нині –
ЛІРИЧНІ, НІЖНІ, плинні…
ТЕПЛА БРАКУЄ, карти…
НЕМАЄ КИСНЮ? Ватри?
4.
І ще одну поезію:
ІМЛА танцює,
СКЛАДАЄ пісню…
СНІГИ первинні,
ЯК ЗОРІ Божі…
ЛУГИ пустинні,
МІСТИЧНІ в січні…
СТРУМКИ підземні
УЗОРНІ, схоже…
ДУМКИ таємні
ЛІРИЧНІ, ніжні…
ТЕПЛА бракує…
НЕМАЄ кисню?
5.
Із перших слів кожної строфи утворюється однослівний багаторитм:
1. Імла
2. Складає
3. Сніги,
4. Як зорі…
3. Луги
5. Містичні,
6. Струмки
4. Узорні…
6. Думки
5. Ліричні…
1. Тепла
2. Немає…
18 січня 2014
Фото: Виталий Ярославский «Про Утреннюю Кашу…»,
http://www.photosight.ru/photos/5371521/?from_member
