Марина Алдон – 4 листопада. Залізниця

9 июля, 2013 2:34 пп


Четверте листопада. Залізниця

4 листопада – День залізничника
3D, у техніці розчинення

Дві німі сталеві рейки, дві орбіти-магістралі…
Між перонами-серцями сотні смуг горизонтальних…
Назви міст – лише наклейки, декорації вокзалів,
Та не змити їх дощами, як і сліз із душ печальних…

Скільки станцій залізничних… і медичних препаратів…
Скільки колій поміж нами, кілометрів безнадії?
Скільки віршів романтичних не знаходять адресатів…
Вітер чує тут ночами, як пульсують щирі мрії…

Сумно потяги гуркочуть, не рахуючи вже рейсів…
І скриплять старі вагони, бо набридли їм мандрівки…
Мла густа, гірка напрочуд знає всі симптоми стресів…
Нас роз’єднують кордони… дві країни… дві домівки…

У тексті розчинено вірш:

Дві німі сталеві рейки
Між перонами-серцями…
Назви міст – лише наклейки,
Та не змити їх дощами…

Скільки станцій залізничних,
Скільки колій поміж нами?
Скільки віршів романтичних
Вітер чує тут ночами?

Сумно потяги гуркочуть
І скриплять старі вагони…
Мла густа, гірка напрочуд…
Нас роз’єднують кордони…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 листопада. Залізниця нет

Марина Алдон – 3 листопада. Ключ

9 июля, 2013 2:32 пп

Третє листопада. Ключ

3D, у техніці розчинення

Є ключ музичний… Оживає з ним оргАн…
В старім блокноті розглядає знаки птаха…
Зиґзаґ класичний декорує нотний стан…
Для Паваротті партитура чи для Баха?

Є ключ-відмичка до скарбів та до сердець…
ЗамкИ і зАмки відмикаються всі сущі…
Гра в сховки – звичка… Знає добре Бог-Отець –
Під час мовчанки на засув закриті душі…

Є ключ до шифру, до таємних вищих знань,
До небосхилу з книг драбина… прямо з хати…
Вгадати цифру коду треба без вагань…
Комусь під силу ребус предків розв’язати…

У тексті розчинено вірш:

Є ключ музичний
В старім блокноті…
Зиґзаґ класичний
Для Паваротті?

Є ключ-відмичка,
ЗамкИ і зАмки…
Гра в сховки – звичка
Під час мовчанки…

Є ключ до шифру,
До небосхилу…
Вгадати цифру…
Комусь під силу…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 листопада. Ключ нет

Марина Алдон – 2 листопада. В’януть мрії

9 июля, 2013 8:25 дп

Друге листопада. В’януть мрії

3D, у техніці зіставлення

Мені без тебе сумно… Знов не сплю, рахую зорі…
Холоне чорна кава в чашці темряви глибокій…
Повзуть хмарки безшумно, стогне вітер, небо хворе…
Тремтить душа сльотава… Віднімає осінь спокій…

Ніч пристрасті позаду… Що попереду? Безвір’я…
А поряд – невідомість… та оці чотири стіни…
І запах листопаду долинає із узгір’я,
Вростає у свідомість крик самотньої пташини…

Тривога серце коле, гладить сум твої світлини…
Читаю лист останній, заважає тінь плямиста…
Звикаю жити з болем… Ти далеко, мій єдиний…
Німію у коханні… в’януть мрії разом з листям…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Мені без тебе сумно…
Холоне чорна кава…
Повзуть хмарки безшумно…
Тремтить душа сльотава…

Ніч пристрасті позаду,
А поряд – невідомість…
І запах листопаду
Вростає у свідомість…

Тривога серце коле,
Читаю лист останній…
Звикаю жити з болем…
Німію у коханні…

2.
Знов не сплю, рахую зорі
В чашці темряви глибокій…
Стогне вітер, небо хворе –
Віднімає осінь спокій…

Що попереду? Безвір’я…
Та оці чотири стіни…
Долинає із узгір’я
Крик самотньої пташини…

Гладить сум твої світлини,
Заважає тінь плямиста…
Ти далеко, мій єдиний…
В’януть мрії разом з листям…

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

У створенні колажу використано роботу:
goodygr8, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5116822/

 

 

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 2 листопада. В’януть мрії нет

Марина Алдон – 1 листопада. На цвинтарі

9 июля, 2013 8:22 дп

Перше листопада. На цвинтарі

3D, у техніці розчинення

Брама відкрита до іншої дійсності… дрібочки ґрунту, мов перли…
Пахне туман навіть сном летаргічним і зовсім ріка не ласкава…
Ніби на лИсті послАння із вічності, або листи від померлих…
Пише їх вітер крилом, а диктує стривожена власна уява…

Осінь самотня блукає на цвинтарі… метрами міряє кроки…
Плаче дощем між могил, обережно читає на плитах таблички…
Сиві хмарини поморщені, вицвілі, строгі як древні пророки…
Сумно мовчить небосхил, а… між іншим… доноситься спів із каплички…

Тут наче грань між життям і між тлінністю, в серці духовна тональність…
Мрії летять шкереберть… у міжчасся… чомусь увижається Цербер…
Спільне… єдине… в людини з рослинністю – це неминуча летальність…
Люта, безжалісна смерть невблаганна усіх забирає до себе…

У тексті розчинено вірш:

Брама відкрита до іншої дійсності,
Пахне туман навіть сном…
Ніби на лИсті послАння із вічності,
Пише їх вітер крилом…

Осінь самотня блукає на цвинтарі,
Плаче дощем між могил…
Сиві хмарини поморщені, вицвілі…
Сумно мовчить небосхил…

Тут наче грань між життям і між тлінністю,
Мрії летять шкереберть…
Спільне… єдине… в людини з рослинністю –
Люта, безжалісна смерть…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото:
rauf, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5059602/?from_member

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, осінь, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 листопада. На цвинтарі нет