Марина Алдон — Запах світанку

big.photo

Запах світанку

Пахне світанок літній безлюдним містом,

Трохи – руками вітру, що ледь прогрілись,

Чистим… із рос добірних… тремким намистом,

Мріями… що у серці… десь затаїлись…

Пахне світанок медом, який на стебла

З амфор ноланських лілій стікає в вічність

І ембріоном сонця… в плаценті неба,

Оком-вікном відкритим у справжню дійсність…

 

Пахне світанок фрешем, а ще – рікою,

Що протікає стрімко крізь вимір вулиць…

Можна торкнутись пісні дрозда рукою

І обійняти хмари, щоб посміхнулись…

Пахне світанок… дивом і… що важливо…

Можна дібрати настрій… на власний вибір…

Нині ж мені ти снився… і я щаслива…

Всесвіту мій безмежний, за всі спасибі!

 

10 липня 2016

© Copyright Marina Aldon 2016

Марина Алдон — У місті знов жовта осінь

ос

У місті знов жовта осінь

У місті знов жовта осінь,
У розділі настрій – прочерк…
Дощів на слизькій дорозі
Вже вкотре нерівний почерк…

У небо стукочуть люди
Своїх парасоль верхами…
Здається, вітрисько всюди
Жонглює беріз листками…

Затоптують трав принаду
Тумани густі… на подив…
Аж нерви виходять з ладу
У річки та в пішоходів…

Світило шукають зранку
Птахи у старій фортеці…
Чому ж обіцяє мряку
Погоди прогноз у серці?

У місті знов жовта осінь…
На вулиці прохолодно…
Без тебе сумна я зовсім…
Тривожно мені… самотньо…

 

13 вересня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Краплинка дощу – як голка…

01643062

Краплинка дощу – як голка…

Краплина дощу майже кожна – як голка тонка і гостра,
Що сіру гранітну бруківку зшиває з небесним зводом,
Хоч нитка із хмари в повітрі безслідно щезає згодом,
У осені… втім… інструментів подібних завжди є вдосталь…

Простромлює вітру незримі намочені крила злива,
Уловлює подихом вересня такти і ритми міста,
Автографи ставить свої на засмагле від літа листя…
І музика лине довкола тривожна, сумна, журлива…

Краплина дощу майже кожна – як голка дрібна і мокра,
Що світ прошиває узором абстрактним та винятковим,
Туман біля річки гірської білішим стає, шовковим,
Неначе колись кучерява, густа борода Софокла…

 

15 серпня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Ранок кольору магнолії

magnoliya_1920x1200

Ранок кольору магнолії

Ранок недоспаний кольору квіту магнолії
Срібну росу на траві, мов дрібні діаманти підточує,
А набубнявіле сонце у небо вітрисько викочує
Під мелодійні пташині весня́ні рапсодії…

Пахнуть газони міські на світанку мафінами,
Або медовими сотами та ароматами шавлії…
Від еротичного танцю метеликів гнуться конвалії
Прямо в будинку старого під сірими стінами…

Ранок недоспаний кольору квіту магнолії
Дивиться в вікна розчинені… мовчки… очима квітневими…
Ритми природи усі співпадають із цілком серцевими…
Через молитву… довкілля з душею в гармонії!

 

18 квітня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Натовп

натовп

Натовп

Вдивляюсь у фортеці сивину…
На каменях зарубини якби…
Сьогодні знову байдужість юрби
Впирається уперто у стіну…
І квапиться годинник-альбінос,
Прибитий до костелу хтозна-ким –
Пружинним механізмом золотим,
Не ржавими цвяхами, як Христос…
А люди протискаються вперед
І іншим наступають на чуття,
Несуть у власні мушлі-укриття
Багатство тлінне… чути дзвін монет…
Вдивляюсь у бруківку, у граніт…
Невільно тисне груди самота…
Та знаю, є ще в душах доброта,
Бо любить милосердний Бог цей світ…

 

21 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Енергія ночі

5836318_xlarge

Енергія ночі

Енергія ночі вливається в кожну з вулиць
І майже дрімає старе безтурботне місто…
Приховує вперто карпатська сосна сутулість,
А зорі на вітах, неначе дрібне намисто…

Віконечко неба крізь місяць відкрите вітру,
У вимірах різних пульсує тремке повітря…
Потік підсвідомості річки впадає у серце світу,
Яке в лабіринті міжчасся не знає світла…

Кудись поспішає самотня сіренька «Лада»…
Будинкам у млі набридає стоять на місці…
Зиґзаґ механічно малює моя помада
Навпомацки на тротуарній старій бруківці…

На вежі фортеці хмарина росу п’є на́тще…
Мені одиноко… тамую чуття безкрає…
Енергія ночі вливається в вірші кращі…
Хоч місто старе безтурботно давно дрімає…

 

Фото: aSPeeD «New Arrivals»

1 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

 

Марина Алдон — Осіннє місто

осінь дощ місто

Осіннє місто

 

Бетонний погляд міста. У юрбі

Рахую чорно-білі парасолі,

А вітер мимоволі у журбі

Нанизує дощинки на тополі…

Вслухається у шум автівок міст,

Спілкується з рікою невербально…

Пливе, немов кораблик, жовтий лист

У вирій, за птахами, нелегально…

 

Бетонний погляд міста. Світлофор

Мовчить і мріє… гордий та безжурний…

Показує рекламний монітор

Вологість, тиск, режим температурний…

Вдихає осінь кожен пішохід

І навіть сірі плити тротуарні…

Калюжами йде стужа квапно вбрід

Духмяну каву пити, до кав’ярні…

 

Бетонний погляд міста. Крізь туман

Прядуть безбарвні будні перехожі…

В природи, певно, конкурс ікебан,

На мертві сонця всохлі квіти схожі…

У небі хмаровиння аж рулон,

Неначе килимок орнаментальний…

Несу в долоні жовтень на перон

Стрічати листопад некалендарний…

 

12 жовтня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: sergeq «***»

Марина Алдон – Осінь у Парижі

Осінь у Парижі

3D  у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Листок на гілці… щось шепоче в тлінні…
Звичайна жовта пляма… ніби місто…
Чи сонця пальці пишуть на камінні
Портрет да Вінчі Богу… особисто?
Загублено в туманах день осінній?
Сьогодні вранці Сена норовиста…

На творі Леонардо, що у Луврі
Мистецька вічність з запахом Парижу…
У серці листопаду – гімн культурі…
Вітри північні в ритмі маршу дишуть…

У Ейфелеву вежу стратосфера
Впирається невільно шпилем гострим?
Довкола дійсно творча атмосфера…
Як жаль, що тут… я є нечастим гостем…

У тексті розчинено ЯС:

Листок на гілці –
Звичайна жовта пляма,
Чи сонця пальці?

Портрет да Вінчі
Загублено в туманах
Сьогодні вранці…

На творі Леонардо
Мистецька вічність…
У серці листопаду
Вітри північні…

 

5 жовтня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото: markiza555 «Лувр»,
http://www.photosight.ru/photos/5139002/?from_member

Марина Алдон — Скрипка

Скрипка

З.В.Біцко, найкращій скрипальці міста Хуст

 

тоненькі пальці струн торкаються дбайливо
і вилучають ноти, музику космічну…
душа у скрипки, як у жінки, надчутлива,
а серце б’ється неспокійно та ритмічно…

смичок малює реверанси у повітрі,
шалений норов, шарм нестримний у тремтінні…
мистецтво вище… наддуховне… на палітрі…
скрипалька справжній віртуоз, як Паганіні!

граційне тіло інструмента з палісандра…
чудовий голос галактичний, дивовижний…
соната Шуберта звучить, неначе мантра…
аж Сам Господь радіє щиро пісні ніжній!

 

23 серпня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – Я в цьому місті стільки літ чужа…

Я в цьому місті стільки літ чужа…

Я в цьому місті стільки літ чужа…
Прижитись може коренем рослина,
У лоні плід, у полум’ї вуглина,
Та не у сірім натовпі душа…
Будинки затуляють небосхил,
А сцена, мов узвишшя ешафоту…
Жадає ж сутність вільного польоту,
Однак… немає простору для крил…

Я в цьому місті стільки літ чужа,
Що вже зріднилась навіть зі сльозами,
Спілкуюся з деревами, птахами –
В серцях людей каміння та іржа…
Кує зі слів юрба товсті цвяхи,
Щоб до хреста прибити пісню вільну,
Щоб заглушити музику свавільно,
Щоб розірвати ноти на шматки…

Я в цьому місті стільки літ чужа…
Гадають всі, що руки у людини
Для того, щоб різнитись від тварини
Та щоб тримати ложку чи меча…
Але майна ніхто не візьме в гріб…
А пальці можуть, з борошна, до речі,
Пекти коржі, батони віршо-речень…
Приємніший для Господа цей хліб!

Я в цьому місті стільки літ чужа…
Прижитись може яблуня на груші,
Пустельник-рак у срібно-синій мушлі,
Та не жива істота в міражах…
Стискаю ніжно корпус олівця,
Бо він рятує мрії від сирітства…
Хай творчий шал – непотріб для суспільства,
Зате мистецтвом буде для Творця…

25 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Рыбакова Сергея Викторовича «Ностальгия»