Марина Штефуца – Осінь у місті

30 октября, 2012 8:41 пп

Осінь у місті

3D, у техніці розчинення

Гортає листя різко жовтень, як часопис,
Похмурий ранок пильно дивиться у вічність…
Молитва чиста – це пісень моїх живопис…
Душі уламок розбиває навпіл дійсність…

Птахи принишкли, відчувають прохолоду…
Синдром застуди, певно, в сонячного диска…
Дощі-опришки видозмінюють природу,
Гуляють всюди, не потрібна їм прописка…

А ріки шумно гомонять поміж собою…
Ждуть сон тривалий всохлі трави на газоні…
У місті сумно… гірко плачу за тобою…
Юрба… вокзали… і самотність на пероні…

Гортає листя жовтень… Сизі хмари низько…
У скверах осінь тче з туману скатертину,
Разок намиста із квіток зрива вітрисько…
Знайти б наосліп… до країни мрій стежину…

Розчинений вірш:

Гортає листя
Похмурий ранок…
Молитва чиста –
Душі уламок…

Птахи принишкли…
Синдром застуди?
Дощі-опришки
Гуляють всюди.

А ріки шумно
Ждуть сон тривалий…
У місті сумно…
Юрба… вокзали…

Гортає листя
У скверах осінь…
Разок намиста
Знайти б наосліп…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, дощ, місто, осінь и самотність у натовпі. Комментариев к записи Марина Штефуца – Осінь у місті нет

Марина Штефуца – Confessionis

21 октября, 2012 11:47 дп

Confessionis

Вклада́є у конверти листя осінь
І шле тобі ключами журавлів…
З туману стрічка горам у волоссі…
Свідомість у полоні почуттів…

На землю зорі падають лякливо,
Вражає простотою вітру трюк…
Чи жити, чи померти – неважливо,
Рятує тільки сон мене від мук…

Є щось у жовтня дивне, потойбічне…
Можливо, тлін… на стежці лісовій…
Від пристрасті дихання неритмічне.
А ти… далеко… ти… на жаль… не мій…

Ридає небо… злива, як причастя…
Впускає холод щупальці у кров…
Коханому, прошу, дай, Боже, щастя…
Хай зігріва його Твоя любов…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, життя і смерть, молитва и осінь. Комментариев к записи Марина Штефуца – Confessionis нет

Марина Штефуца — Молитва за коханого (Молитва за любимого)

19 октября, 2012 2:31 пп

Молитва за коханого

Небо зіжмакане. Ту́га – підшкірно…
Му́ка затьмарює місяця край…
Господи, про́шу… благаю покірно:
Радості щирої лю́бому дай,

Випрями сірі спіралі-стежини
Та, наче сни, розчини міражі,
Щастя введи у венозні судини…
Миром наповни криницю душі

Не відверни… світле вічне величчя,
У коловерті журби не покинь…
Сльози зітри рукавом із обличчя,
Кислі, як вишні, гіркі, як полин…

Безвісти зорі зникають… одначе…
Боже, за іспити вдячна Тобі…
Ти облаштуй долю милому краще…
Я же не про́шу нічого собі…

 

Молитва за любимого

Скомкано небо. В нём – фресок тревога.
Капает дождик на лунный янтарь.
Господи милый, прошу я немного:
Счастья, удачи любимому дай…

Мира, добра на душевном причале
Ты ниспошли ему птицей, молю.
И охраняй от беды и печали.
Пусть его любят. И я ведь люблю.

Радостью чистой глаза пусть искрятся,
С ним пребывай… И спаси, обогрей…
Пусть все мечты его в жизнь воплотятся,
Нет никого мне на свете родней…

Плачет душа постмолитвенной песней,
Он – самый лучший! Храни Ты его…
И от врагов огради и болезней…
Я ж для себя не прошу ничего…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, мої вірші и молитва. Комментариев к записи Марина Штефуца — Молитва за коханого (Молитва за любимого) нет

Марина Штефуца — Вірю

18 октября, 2012 6:22 пп

Вірю

Вірю у цноту кохання земного,
Вірю, тривога розріджує кров.
Хвора душа байдужіє до всього,
Є у ній ти і всесвітня любов.

Вірю, веселка – це посмішка неба,
Вірю, що сонце – це Божий вогонь.
Знаю, мені доторкнутися треба
Ніжно вустами до рідних долонь.

Вірю, що мла з потойбіччя корінням.
Вірю, веде до світанку струмок.
Чую, диктуєш усі сновидіння
Тихо на вухо, неначе пророк.

Вірю, зірки глянцювати нелегко,
Вірю, що їм не страшний буревій.
Важко, коли ти від мене далеко,
Біль пагінці ампутує із мрій.

Вірю, що серце від суму не в ритмі,
Вірю, без тебе зупинено час.
Ти, наче хресне знамення в молитві,
Нині, навіки-віків, повсякчас.

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика и кохання. 2 комментария к записи Марина Штефуца — Вірю

Марина Штефуца — Я гiмн любовi

15 октября, 2012 1:12 пп

Я гiмн любовi

 

Я гімн любові, скрипка Страдіварі,
Ти – смик і всіх утіх діапазон.
Твої два сонця – щирі очі карі,
До них молюся, наче до ікон.

Можливо, ноти спалені дощенту,
На партитурі срібні краплі сліз,
Моє волосся – струни інструменту,
Торкнися ненавмисно русих кіс.

Готова бути камерним оркестром,
Терпіти біль і рани на спині́…
Солодку пісню пристрасті, Маестро,
Виконуй енергійно на мені́…

Темп обери та рівні інтервали,
Чуттєва гра майстерна до снаги…
Відчуть у лоні я жадаю шквали
Твоєї граціозної жаги.

 

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, еротика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Штефуца — Я гiмн любовi нет

Марина Штефуца — Лист iз потойбiччя*

14 октября, 2012 6:13 пп

Лист iз потойбiччя

 

(3D, у техніці зіставлення, у поезії розчино два окремі вірші)

Словоточить душа, у безодні холодного Всесвіту…
Півстрофою печальною імітую церковні музи;ки…
Я тобі вже чужа… і веду зі світлиною бесіду
За стіною астральною… мла нанизує дощ… на осики…

Пи;шу вперше листа… Не суди за негадане рішення….
Помагає Верни;гора розставляти трикрапками зорі…
Ми у різних містах… Це і перше, й останнє освідчення…
Не зустрітись у вимірах… Осягни букви-сльози прозорі…

Обпліта чорна цвіль однотонне рядно неба вічного,
Стежку вітру-гонителю застеляють цупкі виногради…
Як забути про біль? Згубні муки кохання трагічного…
Поясни, Вседержителю, чи існує життя після зради?

1.
Словоточить душа
Півстрофою печальною…
Я тобі вже чужа
За стіною астральною…

Пи;шу вперше листа…
Помагає Верни;гора…
Ми у різних містах…
Не зустрітись у вимірах…

Обпліта чорна цвіль
Стежку вітру-гонителю…
Як забути про біль?
Поясни, Вседержителю…
2.
У безодні холодного Всесвіту
Імітую церковні музики…
І веду зі світлиною бесіду…
Мла нанизує дощ… на осики…

Не суди за негадане рішення –
Розставляти трикрапками зорі…
Це і перше, й останнє освідчення…
Осягни букви-сльози прозорі…

Однотонне рядно неба вічного
Застеляють цупкі виногради…
Згубні муки кохання трагічного…
Чи існує життя після зради?

PS Нічого особистого

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Різне. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Штефуца — Лист iз потойбiччя* нет

Марина Штефуца — Ноти серця

14 октября, 2012 4:08 пп

Ноти серця

 

Вростає місяць у холодну млу частково,
Тремтіння зірки викликає хвилювання…
Душа крізь очі витікає поступово
На древні літери Священного Писання…

Скидає шати черемшина достроково,
У неба з осінню приватне листування…
Моя молитва – ноти серця, а не слово,
Моє життя без тебе – тільки існування…

Струмують плавно… по судинах винятково…
Чуття, сильніші за просте земне кохання…
У шибку вітер знову стукає нервово,
Збагнути прагне він ціну мого мовчання…

Голубить жовтень гори й доли… гарячково…
Природи марення – прикмети помирання…
Прошу, дай щастя-долі любому, Єгово…
І відверни від нього лихо, сум, страждання…

Ноты сердца

 
Свободный перевод

Луна врастает в темноту опять частично,
А трепет звёздочки волнует Мироздание…
Душа чрез слёзы вытекает уж привычно
На буквы древние Священного Писания…

С деревьев головной убор слетает снова,
У неба с осенью онлайн-система личная…
Моя молитва – ноты сердца, а не слово,
Жизнь без тебя –  болезнь сознанья нетипичная…

Текут по венам чувства, смешанные с кровью…
Имеет холод запах клеток отмирания…
Я измеряю все вселенные любовью…
И только боль свою скрываю за молчанием…

Окутывает горы, лес октябрь тревогой…
А у природы все симптомы засыпания…
Дай милому, Господь, Ты счастья много,
Рукой священной отведи, прошу, страдания…

 

12 октября 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Штефуца — Ноти серця нет

Марина Штефуца – Післямова кохання

14 октября, 2012 4:03 пп

Післямова кохання

 

Вдягає мла сукню – одежу черниці…
У сьомому вимірі холодно, схоже…
Стискаю розгублено зорі-верви́ці…
Молюся тихенько… Спаси тебе, Боже…
Розчісує вітер обачно тополю,
Нашіптує п’єси, неначе Сенека…
Звикаю до горя, звикаю до болю,
До думки про те, що ти надто далеко.
І ніч обезлюблена… дуже тривожна,
І місячне люстро ховає обличчя…
На брамі до раю табличка: «Не можна!»
Апостол Павло стереже потойбіччя…
Журба проростає у тло небокраю,
Знеструмлює відчай останню надію…
Ти в іншому світі, я в цьому конаю…
Ні жити, ні вмерти без тебе не вмію…
Поморщена свічка стікає у вічність…
Оголено нерви від недосипання…
В душі зберігаю я втрачену дійсність….
Бо спомини – це післямова кохання…

 

4 жовтня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

*Малюнок Марини Штефуци “Двоє”, акварель

 

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Штефуца – Післямова кохання нет

Марина Штефуца – До створення світу

14 октября, 2012 4:02 пп

До створення світу

 

Тобою вимірюю дно небосхилу…
Кохання вроста у венозні судини…
Страждання нагадує птаху безкрилу…
Я зліплена з пісні… не з білої глини…
Ударами серця рахую хвилини…
Ховаючи вітру лице за ґардину…
Ніщо не лікує відмерлі клітини…
Ковтати намарно екстракт… аспірину…

Читаю чуття, як апостольську книжку…
Між нами степи, прохолода осіння…
Самотності тінь обнімаю у ліжку…
Трима на землі тільки сила тяжіння…
У но̀чі колапс і… нервове тремтіння…
Всі виміри рву, пересилюю втому…
Кремую світлини, вдихаючи тління…
Та пам’ять, на жаль, не згорає при цьому…

Зірками іду, маю власну орбіту…
Зів’ялого листя вже пригоршні повні…
А місячне коло, сягнувши зеніту…
Не хоче впливати на засоби мовні…
Рефлекси тривоги завжди безумовні…
У затінку сну не топчи мого квіту…
Зі слі́зьми душа витікає назовні…
Кохала ж тебе ще до створення світу…

 

5 жовтня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

*Малюнок авторський “У вічності”, акварель

 

Або читати так:

До створення світу…

(3D, у техніці зіставлення)

1.
Тобою вимірюю глиб небосхилу… Ударами серця рахую хвилини…
Любов проникає в венозні судини…   Нагадує Всесвіт розбиту вітрину…
Мене залишив ти одну… і безкрилу…  Ночами молюсь до німої світлини…
Я зліплена з мрій… із пісень, а не з глини… Підвладні тобі навіть сни… на третину…

Життя підставля проти правил підніжку… Митець вдалині. Чи ж забув про творіння?
Між нами чомусь прохолода осіння… Всі виміри рву, як нитки… вперемішку…
Читаю чуття, мов церковную книжку… І б’ються думки в бездиханне склепіння…
Самотність свою обнімаю у ліжку…. Ніч гусне в очах… відчуваю тремтіння…

Рефлекси тривог, як завжди, безумовні… Півмісяць зника в чорній прірві без сліду…
Будь вітром гірським, не топчи мого квіту… Зів’ялих бажань уже пригоршні повні…
Зі слізьми душа витікає назовні…            Зірками іду, прокладаю орбіту…
Кохала ж тебе ще до створення світу… Мої почуття, знаю, невиліковні…
1.
Тобою вимірюю глиб небосхилу…
Любов проникає в венозні судини…
Мене залишив ти одну… і безкрилу…
Я зліплена з мрій… із пісень, а не з глини…

Життя підставля проти правил підніжку…
Між нами чомусь прохолода осіння….
Читаю чуття, мов церковную книжку…
Самотність свою обнімаю у ліжку…

Рефлекси тривог, як завжди, безумовні…
Будь вітром гірським, не топчи мого квіту…
Зі слізьми душа витікає назовні…
Кохала ж тебе ще до створення світу…

3.
Ударами серця рахую хвилини…
Нагадує Всесвіт розбиту вітрину…
Ночами молюсь до німої світлини…
Підвладні тобі навіть сни… на третину…

Митець вдалині. Чи ж забув про творіння?
Всі виміри рву, як нитки… вперемішку…
І б’ються думки в бездиханне склепіння…
Ніч гусне в очах… відчуваю тремтіння…

Півмісяць зника в чорній прірві без сліду…
Зів’ялих бажань уже пригоршні повні…
Зірками іду, прокладаю орбіту…
Мої почуття, знаю, невиліковні…

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Штефуца – До створення світу нет

Марина Штефуца – Абетка кохання

14 октября, 2012 4:00 пп

Абетка кохання

 

…А_стральне тіло но́чі пахне звабою…
…Б_ лизьки́й зв’язок між нами – соло ніжності…
…В_іватр жаги… за вазою з кульбабою…
…Г_ убами розчиняємось у вічності…

…Ґ_раалі мрій у стані невагомості…
…Д_аремно, що до неба дві молитви ще…
…Е_фект утіхи? Геть усі умовності!
…Є_ в мене ти… для чого жінці прізвище?

…Ж_иття нове́ у лоні? Стану мамою?
…З_ ірки́ – експерти сфери передбачення…
тИ_ окропи волосся, стегна магмою…
…І_ щастя оціни інтимне значення…

…Ї_ ство́ бо для закоханих облещення…
…Й_ мовірно, душі скріплені липучками…
…К_краплина поту, ніби спільне хрещення,
…Л_ ишається формальність із обручками…

…М_ожливо, ласка – тільки релаксація…
…Н_ а спи́ні жваво видряпай автографи…
…О_свідченню сприяє декорація –
…П_ підсвічники та ті́ней ієрогліфи…

…Р_ укою прихили одну галактику…
…С_ кажи, де серце місяця казкового…
…Т_ремтіння вій породжує романтику…
…У_  келихи налий вина медо́вого…

…Ф_ антазії вливаються у пестощі…
…Х_  мільні ми… Стільки м’якості у дотиках…
…Ц_ ілунки непідробні, зайві лестощі…
…Ч_ уттєвості сприяє бліц-еротика…

…Ш_ аліємо… напруги коронація…
…Щ_е трохи і екстаз накриє крилами…
…Ю_нацтва на канапі дефлорація…
…Я_  злякано…фарбую кров чорнилами…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Акровірші, Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, акро и мої вірші. Комментариев к записи Марина Штефуца – Абетка кохання нет