Марина Алдон — Серце б’ється усе частіше

5824812_large

Серце б’ється усе частіше

Серце б’ється усе частіше,
Навіть місячний диск тремтить
А у млі навіть небо інше
І сильніше душа болить…
Чорно-біла зіркова мапа
Трохи схожа на знімок твій…
Уночі емоційний запал…
Через вірші… сягає мрій…

Під вікном… еластична мряка,
Ніби шкіра землі нова…
Виє вітер, немов собака…
Промовляє якісь слова…
Поруч рими летять безшумно…
Кава гіркне… Немає снів…
Як без тебе… сьогодні сумно…
Невеселі якісь пісні…

Серце б’ється у тиші гучно,
Я стискаю натільний хрест…
Хоч писати вогнем незручно,
Але свічка виводить текст…
Проростає журба в нотатки,

У астральні усі світи…
Підсвідомо гортаю згадки,
Майже в кожній лиш тільки ти…

 

17 лютого 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: Igor Zenin «Штиль»

Марина Алдон — Занурюсь у сон

5650792_large

Занурюсь у сон

Занурюсь у сон, у небо наче,
У те, що трохи нижче рівня моря,
Вночі, коли тебе немає підряд,
Під вікнами карпатський вітер плаче…
Із ліжка аркуш падає додолу,
А ковдра пахне мріями та віршем…
Чому одній у спальні холодніше?
Тремчу… Беру таблетку валідолу…

Занурюсь у сон, у вимір інший…
Не думати про тебе щоб у мряці,
За звичкою, щоб не шукали пальці
Твій торс міцний, у світі найрідніший…
Щоб сльози засихали на подушці,
Неначе на зірках дощі перлинні…
Що поміж нами вічність – ми не винні…
І в тім, що важко дихати… в розлуці…

Занурюсь у сон, немов у прірву…
Зав’язує невільно сутінь очі,
А місяць вії променем лоскоче,
Вростає тиша щупальцями в шкіру…
Ти зараз поза пам’яттю моєю…
За гранню слів… емоцій та уяви…
У мареннях… як повну чашку кави,
Я спокій тимчасовий… п’ю душею…

 

8 лютого 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: favorskaya «Спокойной ночи!»