Марина Алдон – 31 грудня. Передноворічне

23 июля, 2013 7:06 дп

Тридцять перше грудня. Передноворічне

3D, у техніці розчинення

Зима… Мороз… Закінчується рік… Дочитую роман…
Сьогодні весь будинок пахне щастям… ніч на фініші…
А завтра буде день новий і сніг… місцями дощ, туман…
Я знаю, що здійснити мрії вдасться… найзавітніші…

Ялинка пишна, гарна та струнка, собою тішить зір…
І штучний глід уквітчує гілляку, і малюночки…
Чомусь до ручки тягнеться рука, тримаючи папір –
Потрібно скласти Господу подяку за даруночки…

Гірлянди сяють, начебто зірки, сріблясто-золоті,
Оздоблюючи вікна, двері, сходи, штори з цятками…
Вітрисько нині дуже говіркий, уперше у житті…
Старенький грудень водить хороводи із малятками…

В майбутньому чекаю від життя натхнення, перемог,
Добра, снаги і радості багато, вроди, грації…
Пульсує в грудях дивне почуття… немає вже тривог…
Вітаю світ, галактику зі святом… трансформації…

У тексті розчинено вірш:

Зима… Мороз… Закінчується рік…
Сьогодні весь будинок пахне щастям…
А завтра буде день новий і сніг…
Я знаю, що здійснити мрії вдасться…

Ялинка пишна, гарна та струнка,
І штучний глід уквітчує гілляку…
Чомусь до ручки тягнеться рука –
Потрібно скласти Господу подяку…

Гірлянди сяють, начебто зірки,
Оздоблюючи вікна, двері, сходи…
Вітрисько нині дуже говіркий,
Старенький грудень водить хороводи…

В майбутньому чекаю від життя
Добра, снаги і радості багато…
Пульсує в грудях дивне почуття…
Вітаю світ, галактику зі святом…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Дубровина Игоря Генриховича «Полная луна»

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, народні звичаї, привітання, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 31 грудня. Передноворічне нет

Марина Алдон – 21 грудня. Зимове сонцестояння

22 июля, 2013 6:30 дп

Двадцять перше грудня. Зимове сонцестояння

3D, у техніці розчинення
21 грудня – день зимового сонцестояння

Єднання небосхилу і землі та стрАху з мужністю…
Маленька свічка чує Божу мову, Йони бесіду…
Мертвіє сонце-колесо у млі всією сутністю,
Щоб народитись, певно, потім знову з лона Всесвіту…

Спиняється у космосі десь мить, чи цикл активності
Збагнути ступінь дива прагне розум, силу звичаїв…
Аж три доби червона куля спить за гранню дійсності,
В обіймах біловусого морозу, звісно, в відчаї…

На білий танець зірку кличе ніч, бо світоч вигорів…
Півмісяць усміхається ласкаво над будинками…
Небесне коло в лоні потойбіч, у іншім вимірі?
Чи в ліжку? Я йому готую каву зі сніжинками…

У тексті розчинено вірш:

Єднання небосхилу і землі…
Маленька свічка чує Божу мову…
Мертвіє сонце-колесо у млі,
Щоб народитись, певно, потім знову…

Спиняється у космосі десь мить,
Збагнути ступінь дива прагне розум…
Аж три доби червона куля спить
В обіймах біловусого морозу…

На білий танець зірку кличе ніч,
Півмісяць усміхається ласкаво…
Небесне коло в лоні потойбіч?
Чи в ліжку? Я йому готую каву…

 

22 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Ильина Максима Алексеевича «Зимняя ночь»

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, ніч, народні звичаї, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 грудня. Зимове сонцестояння нет

Марина Алдон – 19 грудня. Миколай

22 июля, 2013 6:23 дп

Дев’ятнадцяте грудня. Миколай

3D, у техніці розчинення
19 грудня – свято Миколая Чудотворця

Сніжинок поруч біла зграя, хороводить у повітрі…
Ми ждем у гості Миколая Чудотворця…
Він має для дітей дарунки, сни гортає їхні світлі,
На склі малює візерунки – мрії сонця…

Як зорі видихають світло неяскраве, золотисте,
Святий приходить непомітно та спокійно…
У кожен двір, у кожну хату, в дикий ліс, у поле чисте
Приводить зимоньку кудлату, енергійну…

У нього вуса – хмари сиві, наче зігнуті спіралі,
Вітри в борідці… гомінливі… й лід холодний…
Долає траси міжнародні, міжпланетні магістралі,
Приносить мир… кур’єр Господній благородний…

У тексті розчинено вірш:

Сніжинок поруч біла зграя…
Ми ждем у гості Миколая…
Він має для дітей дарунки,
На склі малює візерунки…

Як зорі видихають світло,
Святий приходить непомітно…
У кожен двір, у кожну хату
Приводить зимоньку кудлату…

У нього вуса – хмари сиві,
Вітри в борідці… гомінливі…
Долає траси міжнародні,
Приносить мир… кур’єр Господній…

 

22 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші для дітей, зима, релігія, свята, традиції и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 грудня. Миколай нет

Марина Алдон – 14 жовтня. Покрови

3 июля, 2013 3:54 пп

Чотирнадцяте жовтня. Покрови

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Покрови.
3D, у техніці розчинення

Покриває жовтень землю листям розмаїтим,
Підглядає сонце з-за куліс благоговійно…
Контролює вітер особисто із орбіти,
Як знімає шати з себе ліс меланхолійно…

Покриває осінь шлях туманом безпорадно,
На майбутнє складує проноз, прикмети любить…
Мочить дощ рослини невблаганно, безпощадно…
Певно, вводить кожній з них наркоз у мокрі губи…

Покриває річку лід тоненький та блискучий
І у храмі дівчину вінець, звичайно, шлюбний…
Морозець хоча іще слабенький, не пекучий,
Та тремтить невільно горобець брунатногрудий…

Покриває світ цей Божа Мати тріумфально
Омофором сяючим, святим… під небосхилом…
А вже зовсім скоро сніг лапатий натурально
Вкриє все довкілля, наче грим, своїм білилом…

У тексті розчинено вірш:

Покриває жовтень землю листям,
Підглядає сонце з-за куліс…
Контролює вітер особисто,
Як знімає шати з себе ліс…

Покриває осінь шлях туманом,
На майбутнє складує проноз…
Мочить дощ рослини невблаганно,
Певно, вводить кожній з них наркоз…

Покриває річку лід тоненький
І у храмі дівчину вінець…
Морозець хоча іще слабенький,
Та тремтить невільно горобець…

Покриває світ цей Божа Мати
Омофором сяючим, святим…
А вже зовсім скоро сніг лапатий
Вкриє все довкілля, наче грим…

 

3 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, обряди, осінь, релігія, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 жовтня. Покрови нет

Марина Алдон – 9 жовтня. Летять листівки…

2 июля, 2013 2:20 пп

Дев’яте жовтня. Летять листівки…

3D, у техніці розчинення
9 жовтня – День пошти

Летять листівки в вічність та листи…
Весь час по колу стукає годинник…
Болять повіки, небо шелестить…
Жде звістки голуб зі світів первинних…

Із хмар конверти клеїть мла чолом…
Де ж індекс тиші? Де її адреса?
Жаль, слів не стерти, дужок, навіть ком…
Що серце пише, в Бога зостається…

Листочки туї, ясена, верби –
Поштові марки… Їх не змиє злива!
Когось дивує голос із юрби,
Прихід поштарки – теж для когось диво…

На тлі листівки жовті олівці…
Узор із літер – то душі малюнок…
Смайл із мандрівки з квіткою в руці
Приносить вітер щиро… у дарунок…

У тексті розчинено вірш:

Летять листівки
Весь час по колу…
Болять повіки,
Жде звістки голуб…

Із хмар конверти…
Де ж індекс тиші?
Жаль, слів не стерти,
Що серце пише…

Листочки туї –
Поштові марки…
Когось дивує
Прихід поштарки…

На тлі листівки
Узор із літер…
Смайл із мандрівки
Приносить вітер…

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 жовтня. Летять листівки… нет

Марина Алдон – 6 жовтня. Учителю

2 июля, 2013 7:25 дп

Шосте жовтня. Учителю

3D, у техніці розчинення
6 жовтня – День учителя

Учителю, ти наче садівник, дбайливий, ніжний,
В твоїх руках дитячих душ бутони, стебла, гІлля…
Піклуєшся щомиті про квітник свій дивовижний,
Не знаючи ні спокою, ні втоми, ні дозвілля…

Учителю, ти наче мандрівник, як Марко Поло,
Ведеш малят у світ іще незнаний, мальовничий…
Вчиш добувати золото із книг, які навколо,
І уявляти побут первозданний, таємничий…

Учителю, ти наче астронавт, космічний майстер…
З тобою клас, немов би на орбіті, в небі-морі…
Цікавить учнів місячний ландшафт, найглибший кратер,
Але найбільш – планети невідкриті, мегазорі…

Учителю, ти наче музикант, даруєш вічне…
З тобою оживають звуки, ноти урочисто…
Знаходиш у малих серцях талант, зерно логічне…
Спасибі щире, рідний, за турботи, за дитинство!

У тексті розчинено вірш:

Учителю, ти наче садівник!
В твоїх руках дитячих душ бутони…
Піклуєшся щомиті про квітник,
Не знаючи ні спокою, ні втоми…

Учителю, ти наче мандрівник!
Ведеш малят у світ іще незнаний,
Вчиш добувати золото із книг
І уявляти побут первозданний…

Учителю, ти наче астронавт!
З тобою клас, немов би на орбіті…
Цікавить учнів місячний ландшафт,
Але найбільш – планети невідкриті…

Учителю, ти наче музикант!
З тобою оживають звуки, ноти,
Знаходиш у малих серцях талант…
Спасибі щире, рідний, за турботи!

 

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 6 жовтня. Учителю нет

Марина Алдон – 1 вересня. Вже вереснем пахне небо…

16 июня, 2013 1:18 пп

Перше вересня. Вже вереснем пахне небо…

3D, у техніці розчинення

Світанок плете мережку узором звичним,
Вітрисько складає сповідь горянці-річці…
Туман пеленає стежку бинтом медичним,
У сонечка блідне промінь, чи шрам на щічці?

У трав неспокійний погляд – мотивів жодних…
На квітах роса осіння чомусь без блиску…
Хмарина, що майже поряд, тамує подих,
Вчуває дерев тремтіння… Від зміни тиску?

Дивує пташиний щебет… Пісні народні?
Безрадісний, як ніколи… стрибунчик-коник…
Вже вереснем пахне небо – сувій Господній…
А діти ідуть до школи, бо кличе дзвоник…

У тексті розчинено вірш:

Світанок плете мережку,
Вітрисько складає сповідь,
Туман пеленає стежку,
У сонечка блідне промінь…

У трав неспокійний погляд,
На квітах роса осіння…
Хмарина, що майже поряд,
Вчуває дерев тремтіння…

Дивує пташиний щебет –
Безрадісний, як ніколи …
Вже вереснем пахне небо,
А діти ідуть до школи…

 

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, осінь, роздуми, свята и традиції. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 вересня. Вже вереснем пахне небо… нет

Марина Алдон – 24 серпня. День Незалежності України

13 июня, 2013 8:20 пп

Двадцять четверте серпня. День Незалежності України

3D, у техніці розчинення

Нас хотіли не раз убити

Нам не раз розпинали мрії, думки, ідеї,
Віднімали тендітну віру чи шлях додому…
Та не втратили ми надії й землі своєї,
Бо складали молитву щиру Творцю святому…

Нас хотіли не раз убити, стоптати в порох,
Сповивала сльоза діброву –  вівтар народу…
Та вкраїнці, як вірні діти, пройшли крізь морок,
Зберегли материнську мову і корінь роду…

Нам жадали серця проткати, відтяти крила,
Із отруєним вістрям списа завдати болю…
Та на поміч прийшли Карпати, нам дали силу…
І Дніпро, й Чорне море, й  Тиса, зміцнили волю…

У тексті розчинено вірш:

Нам не раз розпинали мрії,
Віднімали тендітну віру…
Та не втратили ми надії,
Бо складали молитву щиру…

Нас хотіли не раз убити,
Сповивала сльоза діброву…
Та вкраїнці, як вірні діти,
Зберегли материнську мову…

Нам жадали серця проткати,
Із отруєним вістрям списа…
Та на поміч прийшли Карпати
І Дніпро, й Чорне море, й  Тиса…

 

 

13 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, народні звичаї, привітання, свята, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 серпня. День Незалежності України нет

Марина Алдон – 23 серпня. День Державного Прапора

13 июня, 2013 5:55 пп

Двадцять третє серпня. День Державного Прапора

3D, у техніці розчинення

Стяг український

Золото сонця сил додає і мудрості,
Синь небозводу пахне терпким цикорієм…
Наше знамено – знак перемоги, мужності,
Символ свободи в’ється над сивим обрієм…

Море блакитне, жде від Творця освячення…
Жовті корали – свідки німі історії…
Прапор наш рідний має важливе значення –
Символ держави, спільної території…

Даль лазурова – шлях у майбутнє нації,
Жито й пшениця  –  ніби землі архаїка…
Стяг український –  це наших душ вібрації,
Роду скарбниця та перемог мозаїка…

У тексті розчинено вірш:

Золото сонця,
Синь небозводу…
Наше знамено –
Символ свободи…

Море блакитне, .
Жовті корали… .
Прапор наш рідний – .
Символ держави…

Даль лазурова…
Жито й пшениця…
Стяг український –
Роду скарбниця…

 

 

13 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, народні звичаї, свята, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 23 серпня. День Державного Прапора нет

Марина Алдон – 7 серпня. Спожинки

2 июня, 2013 3:29 пп

Сьоме серпня. Спожинки

3D, у техніці розчинення

Жнуть женці жито… Чим не живопис?
Дишуть вітрами люди й рослини…
Хроніку поля, лану рукопис
Пишуть серпами біля стежини…

Жнуть женці просо – бабці та внуки…
Терпнуть хмарини несамовито…
І мозолями скрашені руки,
Пахнуть зернини… всім Божим світом…

Жнуть женці серпень… Свято за містом
Зрілу пшеницю славлять у пісні…
Сонечко схоже трохи на тісто,
На паляницю в формі залізній…

Жнуть женці злаки – літа надбання,
Гладять стеблини, як нагороду…
Певно, у праці сенс існування…
Щастя людини в єдності роду…

У тексті розчинено вірш:

Жнуть женці жито,
Дишуть вітрами…
Хроніку поля
Пишуть серпами…

Жнуть женці просо,
Терпнуть хмарини…
І мозолями
Пахнуть зернини…

Жнуть женці серпень,
Зрілу пшеницю…
Сонечко схоже
На паляницю…

Жнуть женці злаки,
Гладять стеблини…
Певно, у праці
Щастя людини…

 

2 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, народні звичаї, обряди, рослини, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 серпня. Спожинки нет

« Следующие