Марина Алдон – Летять у вирій дикі гуси

1 октября, 2013 7:48 пп

Летять у вирій дикі гуси

Летять у вирій дикі гуси,
Вдихає небо їхні крики…
Вітрисько в жовтім капелюсі
Зриває листя із осики…
У павутинні сонця око,
Кудлаті хмари понад гаєм…
Мені тривожно, одиноко
І так тебе не вистачає…

Бинтують поспіхом тумани
Стежини, сквери, площі зранку
Та континенти поміж нами…
Болить душа безперестанку…
Співають ріки повноводні,
Трава у стані засинання…
У серці опади сьогодні –
Тепла бракує і кохання…

Летять у вирій дикі гуси
Піввіссю Божої орбіти…
Я завмираю у напрузі –
Світ починає сиротіти…
Сумна, безрадісна природа
І потойбіччям пахне осінь…
Ти – долі кара, нагорода?
Чому же ми не разом досі?

 

1 жовтня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Александр Сысуев, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5233832/

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: осінь, пейзажна лірика, птахи и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Летять у вирій дикі гуси нет

Марина Алдон – 11 вересня. Летять у вирій гуси, журавлі…

20 июня, 2013 4:29 пп

Одинадцяте вересня. Летять у вирій гуси, журавлі…

3D, у техніці розчинення

Летять у вирій гуси, журавлі… шляхи торують власні…
Згортають промінь сонця сумовитий, оперезаний туманом…
Жене їх осінь з рідної землі… у далі неосяжні…
А в небі навіть ніде відпочити… мла здається океаном…

Летять у вирій гуси, журавлі… крізь сутінки вечірні…
На прОщу тимчасову, чи у вічність мчать до Божої дзвіниці?
І виграють вітри, як скрипалі, ноктюрни Паганіні…
Сонати мелодійні, дивні, ніжні… їм виконують криниці..

Летять у вирій гуси, журавлі, до витоків природних…
Жовтіє ліс… усе ще пелехатий, але сни вдихають квіти…
У хмар на крилах рани, мозолі, дощі в серцях холодних,
Та їм птахІв ніколи не здогнати і… на жаль, не зрозуміти…

У тексті розчинено вірш:

Летять у вирій гуси, журавлі..
Згортають промінь сонця сумовитий…
Жене їх осінь з рідної землі,
А в небі навіть ніде відпочити…

Летять у вирій гуси, журавлі…
На прощу тимчасову, чи у вічність?
І виграють вітри, як скрипалі
Сонати мелодійні, дивні, ніжні…

Летять у вирій гуси, журавлі…
Жовтіє ліс… усе ще пелехатий…
У хмар на крилах рани, мозолі,
Та їм птахів ніколи не здогнати…

20 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, птахи, Україна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 вересня. Летять у вирій гуси, журавлі… нет

Марина Алдон – 15 липня. Ластівка

28 апреля, 2013 3:28 пп

П’ятнадцяте липня. Ластівка

3D, у техніці розчинення

Ластівка вдихає тепле літо, різнотрав’я,
Ласки жде від вітру-охоронця… й благодаті…
І пірнає в неба глиб над світом… хутко… зрання…
Щоб крилом відчути промінь сонця рудуватий…

Дегустує липня дивний запах, амплітуду…
Визначає пісні справжню сутність та протяжність…
Символ доброти та щастя –  птаха білогруда…
У маленькім тілі вища мудрість і відважність…

Справ у неї кожен день багато… трудівниця…
Знає всі напам’ять континенти, океани…
Хати оберегом є перната мандрівниця…
Сняться їй повір’я та легенди Роксолани…

У тексті розчинено вірш:

Ластівка вдихає тепле літо,
Ласки жде від вітру-охоронця…
І пірнає в неба глиб над світом,
Щоб крилом відчути промінь сонця…

Дегустує липня дивний запах,
Визначає пісні справжню сутність…
Символ доброти та щастя –  птаха…
У маленькім тілі вища мудрість…

Справ у неї кожен день багато…
Знає всі напам’ять континенти…
Хати оберегом є перната…
Сняться їй повір’я та легенди…

 

28 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 липня. Ластівка нет

Марина Алдон – 7 червня. Дрозди співають

3 апреля, 2013 10:39 дп

Сьоме червня. Дрозди співають

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Дрозди складають вірші та сонати,
Рок-опери мелісі, всьому світу…
Дбайливо вранці будить спів Карпати…

Шум водограю, схожий на крик вітру,
Лунає дзвінко в лісі… біля хати…
Краплини в танці… чисті і без фільтру…

Скрізь ягідки строкаті, дивовижні…
Не треба пшонця, є птахам пожива…
Розгойдують пернаті віти вишні…
Проміння сонця всюди мерехтливе…

У гніздах скоро будуть пташенята…
Кудлаті гори літечку радіють..
Свята природа на дива багата!
Гостюю на галявині і мрію…

У тексті розчинено ЯС:

Дрозди складають
Рок-опери мелісі,
Дбайливо вранці…

Шум водограю
Лунає дзвінко в лісі…
Краплини в танці…

Скрізь ягідки строкаті,
Не треба пшонця…
Розгойдують пернаті
Проміння сонця…

 

 

3 квітня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, ліс, літо, пейзажна лірика, птахи, сонети и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 червня. Дрозди співають нет

Марина Алдон – Чотирнадцяте квітня. Голуб

24 февраля, 2013 4:10 пп

Чотирнадцяте квітня. Голуб

3D, у техніці розчинення

Голубе, Божа пташко, тішиш піснями шлюбними…
Бачиш лани із неба, силу долаєш тяжіння…
Хмари гортати важко крилами волелюбними?
Але летіти треба, в дзьобі несеш проміння…

Голубе білоперий, стежка здається звичною…
Пульс відчуваєш міста із висоти кохання…
Щось тобі кажуть кедри мовою галактичною,
Верби тріпочуть листям – вітру звучать зітхання…

Трохи в тумані в’язко, пахне довкілля квітами,
Б’ється скоріш сердечко і на душі зарубка…
Голубе, Божа пташко, ти пізнаєш незвідане…
Де же твоє гніздечко? Жде тебе там голубка…

У тексті розчинено вірш:

Голубе, Божа пташко,
Бачиш лани із неба…
Хмари гортати важко?
Але летіти треба…

Голубе білоперий,
Пульс відчуваєш міста…
Щось тобі кажуть кедри,
Верби тріпочуть листям…

Трохи в тумані в’язко,
Б’ється скоріш сердечко…
Голубе, Божа пташко,
Де же твоє гніздечко?

 

24 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, мої вірші, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте квітня. Голуб нет

Марина Алдон – Друге квітня. Роздуми над картиною А. Саврасова “Граки прилетіли”

9 февраля, 2013 10:04 пп

Друге квітня. Роздуми над картиною А. Саврасова “Граки прилетіли”

3D, у техніці розчинення

Берізки гладять кронами крайнебо, трохи вицвіле від сирості,
Мов човники пливуть хмаринки сиві в далечінь іще небачену..
Вже у землі давно тепла потреба, жде від сонця поле ніжності,
Сніг прагне розчинитися у зливі, його звабу чисту втрачено…

Стара капличка знову у задумі… наливається рожевістю,
Природа прокидається поволі, щоб пройти етап відродження…
Характер вітру в силі, не у шумі, що розноситься місцевістю…
Ставок, як та родзинка у декорі… віддзеркалює стривоження…

Повітря по-весняному ранкове, пахне терпко перша квіточка,
Кипить робота, певно, в кожнім домі, бо ж у праці прояв сутності…
Грачі вже вдома… де усе святкове, рідна серцю кожна гілочка…
Стрічають щиро гнізда їх знайомі – елементи самобутності…

У тексті розчинено вірш:

Берізки гладять кронами крайнебо,
Мов човники пливуть хмаринки сиві…
Вже у землі давно тепла потреба,
Сніг прагне розчинитися у зливі…

Стара капличка знову у задумі…
Природа прокидається поволі…
Характер вітру в силі, не у шумі…
Ставок, як та родзинка у декорі…

Повітря по-весняному ранкове,
Кипить робота, певно, в кожнім домі…
Грачі вже вдома… де усе святкове…
Стрічають щиро гнізда їх знайомі…

10 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, за картинами, пейзажна лірика, птахи и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Друге квітня. Роздуми над картиною А. Саврасова “Граки прилетіли” нет

Марина Алдон – Чотирнадцяте березня. Шпаки прилетіли

29 января, 2013 8:45 пп

Чотирнадцяте березня. Шпаки прилетіли

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

— Я вже прилетів! Весна настала!
Василь Сухомлинський, «Шпак прилетів»

Холодний ранок… Вже не сплять ялиночки…
Мандрівка рідним краєм у дзвінких вітрів…
Та річ не в тому… В небі є стежиночки!

Весни початок – свято, проща для птахі́в…
Шпаки над садом, гаєм і хмариночки…
Летять додому стрімко із чужих світів…

Дощами вмите пір’я ще у вирії,
На темних крилах теплий промінь сонячний…
Сніг тане на узгір’ях інших вимірів,
На скелях-брилах чути крик воронячий…

Струмків загини, як хвости апострофів,
Репрезентують зачіски підсніжники…
Жде березень пернатих, мов апостолів…
Усі вони оновлення провісники…

У тексті розчинено ЯС:

Холодний ранок…
Мандрівка рідним краєм…
Та річ не в тому…

Весни початок…
Шпаки над садом, гаєм,
Летять додому…

Дощами вмите пір’я
На темних крилах…
Сніг тане на узгір’ях,
На скелях-брилах…

 

29 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте березня. Шпаки прилетіли нет

Марина Алдон – Четверте лютого. Зима. Синичка

10 января, 2013 11:49 дп

Четверте лютого. Зима. Синичка

3D, у техніці розчинення

Маленька синиця вдивляється сумно у лютий
На змерзлій долоньці старого могутнього клена…
За вікнами спальні казкові зимові етюди…

Хурделиця сниться? Ріка на узгір’ї засклена…
Знов буря на сонці?  У неба симптоми застуди?
Сніги аномальні. Виконує вітер Шопена…

Маленька синиця ковтає повітря тремтяче…
Жадає відлиги ранковий молочний серпанок…
Природи прозріння діждатись напевно найважче…

Кафе-годівниця без кави і без філіжанок…
З обкладинки книги змальована пташка… неначе…
У мисці насіння та ягідки їй на сніданок…

У тексті розчинено вірш:

Маленька синиця
На змерзлій долоньці…
За вікнами спальні…

Хурделиця сниться?
Знов буря на сонці?
Сніги аномальні.

Маленька синиця
Жадає відлиги,
Природи прозріння…

Кафе-годівниця
З обкладинки книги,
У мисці насіння…

 

10 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте лютого. Зима. Синичка нет

Марина Алдон – Пори року. Жовтень

27 декабря, 2012 8:56 пп

Пори року. Жовтень

3D, у техніці розчинення

У неба осінній подих і пахне грибами ґанок,
Туман загинає вії стежинам, що пнуться вгору…
Калині із вуст червоних зриває цілунки ранок…
П’є жовтень прогірклі мрії та дійсність гірську сувору…

У вирій несуть на крилах останки тепла хмарини,
ПтахИ і веселку, й грОзи приховують десь на сонці…
Струмує журба у жилах, пронизує сум судини…
Ліс, наче відлитий з бронзи… дерева, як незнайомці…

У моху тьмяніє шкіра і морщаться пальці кволі…
Розпука в очах у квітів… чуття у серцях безмірні…
Читаючи знов Шекспіра… вітрисько тремтить поволі…
Малюють дощі графіті на камені сувенірнім…

У тексті розчинено вірш:

У неба осінній подих,
Туман загинає вії…
Калині із вуст червоних
П’є жовтень прогірклі мрії…

У вирій несуть на крилах
ПтахИ і веселку, й грОзи…
Струмує журба у жилах,
Ліс, наче відлитий з бронзи…

У моху тьмяніє шкіра,
Розпука в очах у квітів…
Читаючи знов Шекспіра,
Малюють дощі графіті…

 

27 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, мої вірші, осінь, пейзажна лірика, пори року, птахи и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Жовтень нет

Марина Алдон – Пори року. Серпень

25 декабря, 2012 4:00 пп

Пори року. Серпень

3D, у техніці розчинення

Розстелено в полі серпень, неначе персидський килим…
Полоще дощ видноколо… нечасто, але до блиску…
В лісах у птахів молебень… до них би і нам, безкрилим…
Духмяна трава навколо… під небом підводить риску…

Дрімають вітри на квітах та на намистинках глоду,
Стежинки, як волоконця, мов лінії на долоні…
Зелене коріння літа підживлює всю природу,
Росте ще з весни із сонця теплА життєдайний промінь…

У го́рах одвічна свіжість, а скелі, немовби храми,
Знайомлять струмки з фольклором під час задушевних бесід…
І поруч Господня вічність…  торкнутись її б вустами…
Здається, отам, над звором… заховано цілий всесвіт…

У тексті розчинено вірш:

Розстелено в полі серпень,
Полоще дощ видноколо…
В лісах у птахів молебень…
Духмяна трава навколо…

Дрімають вітри на квітах,
Стежинки, як волоконця…
Зелене коріння літа
Росте ще з весни із сонця…

У го́рах одвічна свіжість,
Знайомлять струмки з фольклором…
І поруч Господня вічність…
Здається, отам, над звором…

 

25 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, гори, ліс, літо, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон – Пори року. Серпень нет

« Следующие