Марина Алдон — Вдихаю щасливу осінь

4 сентября, 2016 11:41 дп

Вдихаю щасливу осінь

Вдихаю щасливу осінь на повні груди…

Бринить у повітрі ранок… на павутині…

Для сонця одне – чи свято якесь, чи будень:

Тріпоче промінням-крильми у небі синім…

Стікає невільно бронза з пір’їн на листя

І змінює світ невільно тендітна мрія…

А вітер кудись прямує… за межі міста…

Не сум вересневий в нього, а ейфорія…

 

Вдихаю щасливу осінь… з останком літа…

Туман світанковий гладжу… від хмар ніжніший…

Попереду шлях… дорога…  земна орбіта…

На ній не сліди лишаю, а власні вірші…

В природи хороший настрій… безмежна радість…

Вона, як і я, звичайно, в душі романтик…

Впускаю чуття найвищі в свою реальність,

Нехай зігрівають серце і сім галактик…

 

4 вересня  2016

© Copyright Marina Aldon 2016

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: мої вірші, осінь, пейзажна лірика и роздуми. Комментариев к записи Марина Алдон — Вдихаю щасливу осінь нет

Марина Алдон — Точка кипіння

1 августа, 2016 2:39 пп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Точка кипіння

За Фаренгейтом двісті тридцять сім…

У серці кров невільно закипає…

Тебе зову я всесвітом своїм,

Ведеш думки і мрії небокраєм…

За Цельсієм сто тридцять у душі…

Це в мене вперше… Відчуття екстазу…

Пульсує щастя! Стерто рубежі

І простору, і вимірів, і часу…

За Реомюром плюс вісімдесят

У грудях… літо ніжне і жадане…

В моїх долонях сонце… як гранат…

Бери його! Хай світ цей кращим стане!

1 серпня 2016

© Copyright Marina Aldon 2016

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, мої вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Точка кипіння нет

Марина Алдон — Знаєш…

21 июля, 2016 12:00 дп

Hot_summer_night

Знаєш…

Сотні разів перечитую серцем листи, що залишені

Променем сонця останнім на небі… за гранню доступності…

Знаєш, вони  продиктовані світові Силами Вищими…

Я збережу їх до ранку… у вимірі власної сутності…

Вечір торкається простору ледь прохолодними віями…

А у долоні срібляста роса… чи зоря…  з невагомості…

Знаєш, мій дім духмяніє липневими квітами-мріями…

Просто ти в снах, поза снами, у всіх іпостасях свідомості…

 

Сотні разів перечитую серцем листи… сконцентровано…

Записи власні, твої… кожне слово залишене в вічності…

Знаєш, у млі не планети довкола осі зашифровано

Оберти плавні… постійні… а код галактичної ніжності…

Літо пульсує у скронях…   римую емоції, враження…

Настрій чомусь поетичний… пора для ліричного  роздуму?

Знаєш, ти дійсності іншої начебто… є відображенням,

Ніби теорія вибуху всесвіту… спалах…  для розуму…

 

20 липня 2016

© Copyright Marina Aldon 2016

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, літо, мої вірші и ніч. Комментариев к записи Марина Алдон — Знаєш… нет

Марина Алдон — Запах світанку

10 июля, 2016 12:09 дп

big.photo

Запах світанку

Пахне світанок літній безлюдним містом,

Трохи – руками вітру, що ледь прогрілись,

Чистим… із рос добірних… тремким намистом,

Мріями… що у серці… десь затаїлись…

Пахне світанок медом, який на стебла

З амфор ноланських лілій стікає в вічність

І ембріоном сонця… в плаценті неба,

Оком-вікном відкритим у справжню дійсність…

 

Пахне світанок фрешем, а ще – рікою,

Що протікає стрімко крізь вимір вулиць…

Можна торкнутись пісні дрозда рукою

І обійняти хмари, щоб посміхнулись…

Пахне світанок… дивом і… що важливо…

Можна дібрати настрій… на власний вибір…

Нині ж мені ти снився… і я щаслива…

Всесвіту мій безмежний, за всі спасибі!

 

10 липня 2016

© Copyright Marina Aldon 2016

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, кохання, літо, місто, мої вірші и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Запах світанку нет

Марина Алдон — Любить – не любить?

12 июня, 2016 10:00 дп

P6290107

Любить – не любить?

Не зривай ромашку… бо невинна…

Не розкаже квітка про кохання…

Лиш  заплаче… голосом мовчання,

Коли біль відчує у судинах…

Не зривай пелюсток… не провидиш

Ні чуттів людських, ані погоди…

У рослини ж усмішка Джоконди…

Не вбивай! Не справиш панахиди…

Не зривай ромашку… Змилосердься!!!

Викинеш і так стебло у трави…

Не роби з природою розправи…

Бо нема любові в тиші серця…

 

12 червня 2016

© Copyright Marina Aldon 2016

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: кохання, мої вірші, пейзажна лірика, роздуми, рослини и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Любить – не любить? нет

Марина Алдон — Тебе я цілую подихом…

19 марта, 2016 7:35 дп

78_fkDHFoBgSnzawiBCwnJSjSzln

Тебе я цілую подихом…

Тебе я цілую подихом

Квітневого вітру в душу.

Не можу відчути дотиком

Твій світ – Галактичну мушлю.

Тебе обіймаю променем

Ранковим, найяскравішим.

Ти є моїм кращим спомином,

Моїм лебединим віршем.

Тебе я шукаю у космосі

Чужого для себе міста…

Почути б… сердечність у голосі,

Забувши на мить про відстань.

 

19 березня 2016

© Copyright Marina Aldon 2016

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, весна и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон — Тебе я цілую подихом… нет

Марина Алдон — Сакура

3 мая, 2015 8:48 дп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Сакура

3D, у техніці розчинення
сонет+японський сонет

Японський обруч в техніці канзаші
У сакури на гілці ледь похилій…
То ієрогліф на бутоні-чаші?
Схил неба поруч… і вітри стокрилі…

Дощ на рожевій зірці незвичайний,
Рясний доволі… ллється медом… чаєм…
Природа бездоганна в день звичайний,
Усі місцини стразами квітчає…

Цей світ – не ікебана рукотворна,
Живі рослини у весни в букеті…
Мить кожна і прекрасна, й неповторна…

Коли чаклує квітень на планеті,
Дає наснагу сила чудотворна,
Плете в душі любов вінки сонетів…

У тексті розчинено ЯС:
Японський обруч
У сакури на гілці –
То ієрогліф…

Схил неба поруч…
Дощ на рожевій зірці
Рясний доволі…

Природа бездоганна –
Усі місцини…
Цей світ – не ікебана –
Живі рослини…

 

3 травня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші и Нові 3D. Метки: 3D вірші, весна, мої вірші, пейзажна лірика и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон — Сакура нет

Марина Алдон — Музика дощу

29 марта, 2015 1:40 пп

дощ

Музика дощу

Кожна крапля, як нота у музиці зливи, дощу,
У гармонії звуки, акорди оркестру природи…
Я вслухаюсь у ритми… тамую дихання… мовчу…
Це лунає всесвітня рапсодія, пісня свободи…

Осідає волога, торкається листя дерев,
І здається, неначе бентежно циклон барабанить,
Зачаровують світ… автентичні мотиви джерел,
Ніби грають у лісі старі механічні орга́ни…

Плаче скрипка нестямно у східного вітру в руках,
Аплодує трава, у поклоні схиляються квіти…
А зі сцени-гнізда озивається юний ще птах,
Його сурми душі, як мелодії диво-трембіти…

Фантастична акустика опадів… Трохи тремчу,
Промокаю, але… відчуваю прилив насолоди…
Кожна крапля, як нота у музиці зливи, дощу,
У гармонії звуки, акорди оркестру природи…

 

29 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: весна, вода, Карпати, ліс, мої вірші и пейзажна лірика. 2 комментария к записи Марина Алдон — Музика дощу

Марина Алдон — Скручені аркуші, списані віршами…

1 марта, 2015 12:13 пп

5838090_large

Скручені аркуші, списані віршами…

Скручені аркуші, списані віршами,
Начебто равлики… сплять на столі…
Пахне повітря зірницями свіжими,
Що насінинами сходять у млі…

Легко б торкнутися срібного Місяця,
Бо додає він наснаги і сил…
Тексти всесвітні в ядрі його містяться…
Пише їх пальцем Господь… без чорнил…
Біля вікна клен розмахує вітами,
Губиться смуток у вічності десь…
Може, слова всі стають самоцвітами
В іншій галактиці, в серці небес.

Скручені аркуші, віршами списані,
Начебто равлики… власні… нічні…
Мрії нездійснені, не заколисані
Ревно нашіптують рими мені…

 

Фото: Avi_li «Выше мира»

1 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Скручені аркуші, списані віршами… нет

Марина Алдон — Серце б’ється усе частіше

17 февраля, 2015 6:41 пп

5824812_large

Серце б’ється усе частіше

Серце б’ється усе частіше,
Навіть місячний диск тремтить
А у млі навіть небо інше
І сильніше душа болить…
Чорно-біла зіркова мапа
Трохи схожа на знімок твій…
Уночі емоційний запал…
Через вірші… сягає мрій…

Під вікном… еластична мряка,
Ніби шкіра землі нова…
Виє вітер, немов собака…
Промовляє якісь слова…
Поруч рими летять безшумно…
Кава гіркне… Немає снів…
Як без тебе… сьогодні сумно…
Невеселі якісь пісні…

Серце б’ється у тиші гучно,
Я стискаю натільний хрест…
Хоч писати вогнем незручно,
Але свічка виводить текст…
Проростає журба в нотатки,

У астральні усі світи…
Підсвідомо гортаю згадки,
Майже в кожній лиш тільки ти…

 

17 лютого 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: Igor Zenin «Штиль»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон — Серце б’ється усе частіше нет

« Следующие