Марина Алдон – 1 листопада. На цвинтарі

9 июля, 2013 8:22 дп

Перше листопада. На цвинтарі

3D, у техніці розчинення

Брама відкрита до іншої дійсності… дрібочки ґрунту, мов перли…
Пахне туман навіть сном летаргічним і зовсім ріка не ласкава…
Ніби на лИсті послАння із вічності, або листи від померлих…
Пише їх вітер крилом, а диктує стривожена власна уява…

Осінь самотня блукає на цвинтарі… метрами міряє кроки…
Плаче дощем між могил, обережно читає на плитах таблички…
Сиві хмарини поморщені, вицвілі, строгі як древні пророки…
Сумно мовчить небосхил, а… між іншим… доноситься спів із каплички…

Тут наче грань між життям і між тлінністю, в серці духовна тональність…
Мрії летять шкереберть… у міжчасся… чомусь увижається Цербер…
Спільне… єдине… в людини з рослинністю – це неминуча летальність…
Люта, безжалісна смерть невблаганна усіх забирає до себе…

У тексті розчинено вірш:

Брама відкрита до іншої дійсності,
Пахне туман навіть сном…
Ніби на лИсті послАння із вічності,
Пише їх вітер крилом…

Осінь самотня блукає на цвинтарі,
Плаче дощем між могил…
Сиві хмарини поморщені, вицвілі…
Сумно мовчить небосхил…

Тут наче грань між життям і між тлінністю,
Мрії летять шкереберть…
Спільне… єдине… в людини з рослинністю –
Люта, безжалісна смерть…

 

9 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото:
rauf, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5059602/?from_member

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, осінь, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 листопада. На цвинтарі нет

Марина Алдон – 11 серпня. Час

4 июня, 2013 2:54 пп

Одинадцяте серпня. Час

3D, у техніці розчинення

Час – точна система дійсності послідовної
У межах життя минущого… швидкоплинного…
А мить – це уламок вічності наддуховної
В годиннику Бога Сущого і Єдиного…

Час – книга, усі ми – аркуші для рукописів
І літери – дні змарновані, чорні рештки мрій…
У просторі скільки ярусів, скільки обрисів?
Де кільця річні сформовані на осі земній?

Час – поміж світами відстані і дистанції…
На лінії невідомості гори, кратери…
Та пошук моменту істини, чи субстанції…
За межами підсвідомості… індикатори?

У тексті розчинено вірш:

Час – точна система дійсності
У межах життя минущого…
А мить – це уламок вічності
В годиннику Бога Сущого…

Час – книга, усі ми – аркуші
І літери – дні змарновані…
У просторі скільки ярусів,
Де кільця річні сформовані?

Час – поміж світами відстані
На лінії невідомості…
Та пошук моменту істини
За межами підсвідомості…

 

4 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 серпня. Час нет

Марина Алдон – 26 квітня. Чорнобиль

2 марта, 2013 11:37 пп

Двадцять шосте квітня. Чорнобиль

3D, у техніці розчинення

Сонце терпне. Катастрофа… файєр-дійство…
Чом стає Чорнобиль катом нелегально?
Україна, як Голгофа, для суспільства…
Розпинає квітень атом персонально…

Радіація незрима, небезпечна
Проникає у свідомість дуже щільно…
Що там завтра? За дверима… безконечна
Безнадія, невідомість божевільна…

Над природою насилля, зґвалтування…
Хто людина? Гладіатор недолугий?
В поєдинку із довкіллям – виживання…
Має статус «ліквідатор» кожен другий…

Опромінення, хвороби, істерії…
Навіть вітер у судомах… як на страті…
Вас вбиває, хлібороби, гречкосії,
Вірус ядерний удома… прямо в хаті…

У тексті розчинено вірш:

Сонце терпне… Катастрофа…
Чом стає Чорнобиль катом?
Україна, як Голгофа,
Розпинає квітень атом…

Радіація незрима
Проникає у свідомість…
Що там завтра? За дверима
Безнадія, невідомість…

Над природою насилля
Хто людина? Гладіатор
В поєдинку із довкіллям?
Має статус «ліквідатор»…

Опромінення, хвороби,
Навіть вітер у судомах…
Вас вбиває, хлібороби,
Вірус ядерний удома…

 

3 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, життя і смерть, Україна, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 квітня. Чорнобиль нет

Марина Алдон – Тринадцяте квітня. Піст

24 февраля, 2013 2:03 пп

Тринадцяте квітня. Піст

3D, у техніці розчинення

Піст – це не тільки відмова від різних утіх тілесних,
Від м’яса, недобрих думок, спокута бажань гріховних…
Це з Богом відверта розмова, жага до висот небесних,
Назустріч вічності крок і пошуки благ духовних…

Піст – це пора покаяння, очищення та спасіння,
Здоровий спосіб життя у вищому розумінні,
Сходів добра дозрівання і знищення зла коріння
Заради мрій, майбуття, бо ж віри плоди нетлінні…

Піст – перевірка на зрілість, на силу, на витривалість
Та на любов Христа, дослідження сенсу Вчення…
Істині, мудрості вірність і внутрішня досконалість,
Серця молитва свята, а ще – ворогів прощення…

У тексті розчинено вірш:

Піст – це не тільки відмова
Від м’яса, недобрих думок…
Це з Богом відверта розмова,
Назустріч вічності крок…

Піст – це пора покаяння,
Здоровий спосіб життя,
Сходів добра дозрівання
Заради мрій, майбуття…

Піст – перевірка на зрілість
Та на любов Христа…
Істині, мудрості вірність,
Серця молитва свята…

 

24 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, релігія, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте квітня. Піст нет

Марина Алдон – П’яте квітня. Роздуми над картиною Карла Брюллова «Останній день Помпеї»

13 февраля, 2013 8:44 пп

П’яте квітня. Роздуми над картиною Карла Брюллова «Останній день Помпеї»

Перевернутий сонет + ЯС

Трагедії початок… Навіть сонце
Гарячу магму змішує з промінням,
Везувій викидає в небо стронцій…

Для чого людям статок… дім – каміння…
Біжать із з храму, думають – чи сон це:
Довкола все палає.. голосіння…

Потоптано алеї, цвіт тюльпану,
Чиєсь намисто дивне та незвичне…
Останній день Помпеї… Смак вулкану…
Вмирає місто горде і величне…

В повітрі попіл… Дихати нелегко…
За натовпом пильнують очі смерті…
Пекельна лава поруч… недалеко…
Мла зостається в фарбі…  на мольберті…

У тексті розчинено ЯС:

Трагедії початок…
Гарячу магму
Везувій викидає…

Для чого людям статок…
Біжать із з храму…
Довкола все палає..

Потоптано алеї,
Чиєсь намисто…
Останній день Помпеї…
Вмирає місто…

 

13 лютого 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, за картинами, стихія, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’яте квітня. Роздуми над картиною Карла Брюллова «Останній день Помпеї» нет

Марина Алдон – Двадцять п’яте березня. Роздуми над картиною Рембрандта «Фауст»

6 февраля, 2013 11:54 дп

Двадцять п’яте березня. Роздуми над  картиною Рембрандта «Фауст»

3D, у техніці розчинення

Не спиться увечері… Мало світла?
Конфлікт з любов’ю… чи її відсутність?
Пилюка на папері непомітна…
Автограф кров’ю – втрачена вже сутність…

Приходить Мефістофель до кімнати…
Спокусник вічний із очима смерті…
Портрет чомусь не в профіль…. не впізнати…
Ще й потойбічний… голос прямо в серці…

Майбутнє на терезах: Бог – Диявол…
Суспільний статус – в рамках забаганок…
Життя, як та імпреза, або танго…
Гадає Фауст… чи настане ранок?

Зірвав хтось місяць з неба, вірогідно,
Космічним смерчем… Поруч хмари шкіра…
Мужчині жінку треба, необхідно…
А де же Гретхен? Світ без неї – прірва…

У тексті розчинено вірш:

Не спиться увечері…
Конфлікт з любов’ю?
Пилюка на папері,
Автограф кров’ю…

Приходить Мефістофель,
Спокусник вічний…
Портрет чомусь не в профіль….
Ще й потойбічний…

Майбутнє на терезах:
Суспільний статус…
Життя, як та імпреза, –
Гадає Фауст…

Зірвав хтось місяць з неба
Космічним смерчем…
Мужчині жінку треба…
А де же Гретхен?

*Графюра «Фауст» оздобила книжку Гете з однойменною назвою.

 

6 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, за картинами, мої вірші, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять п’яте березня. Роздуми над картиною Рембрандта «Фауст» нет

Марина Алдон – Сьоме березня. Піт Мондріан «Еволюція» (Piet Mondrian «Evolution»)

26 января, 2013 6:01 пп

Сьоме березня. Піт Мондріан «Еволюція» (Piet Mondrian «Evolution»)

3D, у техніці розчинення

Фовізм у стилі НЮ. В мистецтві революція…
Три постаті, три грації, три паростки життя…
Народження з вогню – духовна еволюція,
Космічні декорації загострюють чуття…

Тотожність і контраст в основі композиції…
Снага в процесі творчому – як русло для ріки…
Надестетичний пласт оновлює традиції:
На тілі, на жіночому і крила, і зірки…

Думок переворот за гранню невагомості…
Живопис абстраговано, неначе алфавіт…
Земний коловорот – це цикли підсвідомості…
За кольором заховано тонкий астральний світ…

У стилі НЮ фовізм: сюжетні ілюстрації…
Куди ж до цього Дарвіну з теорією мрій!
Тут інший реалізм у межах генерації,
Підвладний Прахазяїну, Творцю, що угорі́…

У тексті розчинено вірш:

Фовізм у стилі НЮ.
Три постаті, три грації…
Народження з вогню,
Космічні декорації…

Тотожність і контраст,
Снага в процесі творчому…
Надестетичний пласт
На тілі, на жіночому…

Думок переворот,
Живопис абстраговано…
Земний коловорот
За кольором заховано…

У стилі НЮ фовізм…
Куди ж до цього Дарвіну!
Тут інший реалізм,
Підвладний Прахазяїну…

26 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, життя і смерть, за картинами, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Сьоме березня. Піт Мондріан «Еволюція» (Piet Mondrian «Evolution») нет

Марина Алдон – Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа

3 января, 2013 11:45 пп

Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа

3D, у техніці розчинення

Господні плани – світла таємниця, їх не всім збагнуть можливо…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої? Чи із зір поперемінно?

Коли Ісусу виповнилось тридцять, час прийшов творити диво:
Творець позвав до служби непростої – світ змінити докорінно.

Христос ішов пророцтва, щоб звершити, голос чув із  небокраю,
Приймав усе з відкритою душею, як митець потік натхнення…
Казав  Йоан: «Не я Тебе хрестити, рідний Равве, зараз маю,
А Ти повинен милістю Своєю… Тож пошли благословення…»

Але Предтеча відповів Месії у святій воді Йордану:
«Нам виповнити треба правду всяку за Законом та Писанням,
Щоб збулась заповітна людства мрія, заспівай Творцю осанну…
Роби, що слід, осяй одвічну мряку… Ти є променем світання!»

І зринув Дух Святий у білім тілі, наче голуб непорочний…
Промовив: «Це Дитя кохане, миле, начебто Моє люстерко».
Всевишній дав Ісусу силу, зрілість, ще й годинник днів пісочний…
Зробив Хреститель те, про що просили… зацвіла в очАх веселка…

А всесвіт проколола блискавиця, прудко вигнулась, красиво…
Змінилися прості земні устої, як завждИ… закономірно…

Господні плани – світла таємниця, зберігаються дбайливо…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої? Чи із зір поперемінно?

У тексті розчинено вірш:

Господні плани – світла таємниця…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої?
Коли Ісусу виповнилось тридцять,
Творець позвав до служби непростої.

Христос ішов пророцтва, щоб звершити,
Приймав усе з відкритою душею…
Казав  Йоан: «Не я Тебе хрестити,
А Ти повинен милістю Своєю…»

Але Предтеча відповів Месії:
«Нам виповнити треба правду всяку,
Щоб збулась заповітна людства мрія…
Роби, що слід, осяй одвічну мряку…»

І зринув Дух Святий у білім тілі…
Промовив: «Це Дитя кохане, миле».
Всевишній дав Ісусу силу, зрілість,
Зробив Хреститель те, про що просили…

А всесвіт проколола блискавиця,
Змінилися прості земні устої…
Господні плани – світла таємниця…
Бог дивиться з-за гриви хмар густої?

 

4 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, історія, життя і смерть, народні звичаї, обряди, релігія, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дев’ятнадцяте січня. Водохреща. Хрещення Ісуса Христа нет

Марина Алдон – Душа

8 декабря, 2012 2:18 пп

Душа

3D, у техніці розчинення

Душа річних не має кілець, навіть маси,
Вона то плаче, то співає, то німіє…
Їй не потрібно зовсім крилець, наче птасі,
Коли літає небокраєм… або мріє…

Душа, як плоть, не має зморшок і нарядів…
І не тріпоче від морозу… чи від вітру…
Для неї місяць – мов горошок… для обрядів…
Єством керує вищий розум, сила Світу…

Душа вміщає стратосферу, всі світила…
У коридорі потойбічнім… стелі сині…
Незримо пише без паперу, без чорнила
Псалми на мові галактичній, на єдиній…

Душа, як пам’ять, не сивіє… Її промінь
Гортає вічність непомітно… ніби сонник…
Тебе відшукує, Месіє, в Божім домі,
Блукає в вимірах самітно… мов паломник…

У тексті розчинено вірш:

Душа річних не має кілець,
Вона то плаче, то співає…
Їй не потрібно зовсім крилець,
Коли літає небокраєм…

Душа, як плоть, не має зморшок
І не тріпоче від морозу…
Для неї місяць – мов горошок…
Єством керує вищий розум…

Душа вміщає стратосферу
У коридорі потойбічнім…
Незримо пише без паперу
Псалми на мові галактичній…

Душа, як пам’ять, не сивіє…
Гортає вічність непомітно…
Тебе відшукує, Месіє,
Блукає в вимірах самітно…

8 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, життя і смерть, самотність у натовпі и філософія життя. 2 комментария к записи Марина Алдон – Душа

Марина Штефуца – Confessionis

21 октября, 2012 11:47 дп

Confessionis

Вклада́є у конверти листя осінь
І шле тобі ключами журавлів…
З туману стрічка горам у волоссі…
Свідомість у полоні почуттів…

На землю зорі падають лякливо,
Вражає простотою вітру трюк…
Чи жити, чи померти – неважливо,
Рятує тільки сон мене від мук…

Є щось у жовтня дивне, потойбічне…
Можливо, тлін… на стежці лісовій…
Від пристрасті дихання неритмічне.
А ти… далеко… ти… на жаль… не мій…

Ридає небо… злива, як причастя…
Впускає холод щупальці у кров…
Коханому, прошу, дай, Боже, щастя…
Хай зігріва його Твоя любов…

 

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, життя і смерть, молитва и осінь. Комментариев к записи Марина Штефуца – Confessionis нет

« Следующие