Мовою квітів
Я квітами… чуттів найвищих мовою
Кажу тобі про те, що в підсвідомості,
Ходити вчуся гранню невагомості
І зву тебе думок світобудовою…
Набравши в жмені щастя світанкового,
Твої римую різні інтонації…
У них таємні… Всесвіту вібрації
Дарують радість настрою святкового…
Промінням сонця обрію торкаюся
І гладжу крила неба лазурового,
Ковтаю спрагло запаху медового,
Серпневим днем натхненно причащаюся…
Здається трохи, певно, загадковою
Молитва серця… з волею жагучою…
Ти чуєш, нині мрії всі озвучую
Я квітами… чуттів найвищих мовою…
30 липня 2016
