Марина Алдон — Всесвітній потоп

28 июля, 2014 12:30 пп

потоп

Всесвітній потоп

 

З розколотого серця небосхилу

Полився дощ рясний… холоднуватий…

Бо людство присудив Господь до страти

І кожну душу покарав зігнилу…

Отримала волога дивну силу –

Життя і дарувати, й відбирати…

 

Відмити світ Бог вирішив від бруду

Через обряд очищення водою…

Світила-люстра затулив рукою,

Змістив планети трохи амплітуду…

Набридло вже терпіти Абсолюту,

Наругу над поверхнею земною…

 

Зліпив Творець із глини чорні хмари,

Наповнив їх по вінця рідиною

(Раніше ж орошалися росою

Лани, степи, дороги, тротуари)…

І тільки Ной з тваринами… по парі…

Плив течією дикою… стрімкою…

 

Довкілля ж поза межами ковчегу

Накрив, сердито… хвилею Всевишній

На більш, ніж п’ять астрономічних тижнів,

В гірських льодах втопивши літню спеку…

А далі настромив місток-веселку

На віти найрозлогішої вишні…

 

 

28 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, дощ, релігія, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Всесвітній потоп нет

Марина Алдон — А натовп той же…

19 апреля, 2014 12:52 пп

Назаров Сергей Александрович Протоматерия

А натовп той же…

 

А натовп той же, лиш інші люди,

Минуло ж близько двох тисяч літ…

Довкола ті же пилати, юди,

Коріння гріху руйнує світ…

 

Юрба убити за правду ладна

І кожен пише свою скрижаль…

Влучають кулі у тих нещадно,

Хто має іншу, свою мораль.

 

Не викликають жалю голодні,

Суспільним культом є гаманець,

У душах гасне вогонь Господній,

Не осявають свічки сердець…

 

І натовп той же, і люди схожі,

Й тепер згубити могли б Христа…

Врозум осліплих, Великий Боже,

Та мудре слово вклади в уста…

 

 

19 квітня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

На фото: Робота Сергія Назарова «Протоматерія»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: релігія, роздуми, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — А натовп той же… нет

Марина Алдон — Спасибі, Господи…

23 марта, 2014 9:31 пп

весна

Спасибі, Господи…

 

Спасибі, Господи, за те,

Що вишні в одязі святковім,

Що у трави зелені брови,

Що мати-й-мачуха цвіте…

 

Спасибі, Боже, за весну,

За сонця промені тремтливі,

За життєдайну воду зливи,

Що ліс пробуджує від сну…

 

Спасибі, Отче, за птахів,

Що, незважаючи на втому,

Летять крізь сотні миль додому

Без мапи світу і шляхів…

 

Спасибі, Царю всеблагий,

За відчуття в душі… свободи…

І за оновлення природи,

За рідний край, за день новий…

.

23 березня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: весна, пейзажна лірика, релігія и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Спасибі, Господи… нет

Марина Алдон – Небо

8 января, 2014 4:54 пп

Небо

 

Десь там, у глибинах безмірно-глибокого неба

Безмовно ясніє із дивних зірок візерунок,

У млу галактичну пускають коріння дерева,

А вірші знаходять у вічності власний притулок…

 

У вимірах інших і мрії птахами гніздяться,

Слова оживають, неначе напровесні квіти,

Пісням дає крила мистецька довершена праця,

З’являються навіть у нот автентичні орбіти…

 

Десь там, у глибинах небесного Божого схилу

Архангел гортає всесвітню абетку класичну…

Вона таємничу дає кожній літері силу,

Формуючи мову, у світі найбільш поетичну…

 

У нетрях космічних повніше єства розуміння,

Молитва свята очищає і душу, і совість…

У стані блаженства немає земного тяжіння,

Бо твори ліричні вливають на творчу свідомість…

 

 

8 січня 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: Kruzz «Излом»,

http://www.photosight.ru/photos/5365864/

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: ніч, релігія, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Небо нет

Марина Алдон – Зоряна ніч, місячна ніч…

25 декабря, 2013 3:40 пп

Зоряна ніч, місячна ніч…

За мотивами пісні «Тиха ніч», що стала християнським різдвяним гімном

 

 

Зоряна ніч, місячна ніч…

Сплять луги та ліси…

Переливаються пломені свіч,

Линуть вітриська пісні зусібіч,

Навіть святих голоси –

Альти звучать та баси.

 

Лід на річках, на потічках –

То мороз-віртуоз

Свій кришталевий розмотує стяг,

Радість іскриться у нього в очах,

Бо народився Христос –

Сповнити вищий прогноз…

 

Вічний Отець, Бог наш – Творець

Чує дзвін у церквах,

Щиру молитву дитячих сердець,

Бачить планети молочний вінець,

Шати ялин у дворах

Та снігурів у садах…

 

Благословля Боже Маля

У пітьмі кожен дім:

І жебрака-прохача, і царя…

Славить Ісуса і небо, й земля…

Світу спасіння у Нім…

Ласку дарує усім…

 

 25 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: зима, привітання, Різдво и релігія. Комментариев к записи Марина Алдон – Зоряна ніч, місячна ніч… нет

Марина Алдон – Різдвяна ніч

25 декабря, 2013 11:29 дп

Різдвяна ніч

 

Ніч казкова, ніч різдвяна,

Дивовижна, загадкова…

На дорозі – порцеляна

Перламутрова зимова…

 

Лине пісня небокраєм,

Прославляє Всесвіт Бога…

Віфлеємська зірка сяє

І зникає вся тривога…

 

Куля місячна велика,

Пахне хвоєю ялини…

Мла тремтлива, трохи дика

Заглядає до хатини…

 

У прозорих рукавичках

Руки річеньки холодні…

Щиро молиться синичка,

Знає: чує Син Господній…

 

На вікні – узори з квітів…

Хто малює їх пастеллю?

Грає вітер на трембіті,

Кличе янгола на землю…

 

Ніч казкова, ніч різдвяна,

Дивовижна, загадкова…

На дорозі – порцеляна

Перламутрова зимова…

 

 25 грудня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: Белозорова Елена «Ночь под Рождество»,  

http://www.photosight.ru/photos/5345800/

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: зима, привітання, Різдво и релігія. Комментариев к записи Марина Алдон – Різдвяна ніч нет

Марина Алдон – 19 грудня. Миколай

22 июля, 2013 6:23 дп

Дев’ятнадцяте грудня. Миколай

3D, у техніці розчинення
19 грудня – свято Миколая Чудотворця

Сніжинок поруч біла зграя, хороводить у повітрі…
Ми ждем у гості Миколая Чудотворця…
Він має для дітей дарунки, сни гортає їхні світлі,
На склі малює візерунки – мрії сонця…

Як зорі видихають світло неяскраве, золотисте,
Святий приходить непомітно та спокійно…
У кожен двір, у кожну хату, в дикий ліс, у поле чисте
Приводить зимоньку кудлату, енергійну…

У нього вуса – хмари сиві, наче зігнуті спіралі,
Вітри в борідці… гомінливі… й лід холодний…
Долає траси міжнародні, міжпланетні магістралі,
Приносить мир… кур’єр Господній благородний…

У тексті розчинено вірш:

Сніжинок поруч біла зграя…
Ми ждем у гості Миколая…
Він має для дітей дарунки,
На склі малює візерунки…

Як зорі видихають світло,
Святий приходить непомітно…
У кожен двір, у кожну хату
Приводить зимоньку кудлату…

У нього вуса – хмари сиві,
Вітри в борідці… гомінливі…
Долає траси міжнародні,
Приносить мир… кур’єр Господній…

 

22 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші для дітей, зима, релігія, свята, традиції и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 19 грудня. Миколай нет

Марина Алдон – 28 листопада. Свічка

15 июля, 2013 3:29 пп

Двадцять восьме листопада. Свічка

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет +ЯС

Краплини воску плавлять третій вимір…
На білім тілі свічки дивні знаки
І чорні тіні всюди… невловимі…

У межах посту дим міняє нахил…
В монахів інші звички… та простибіг…
Книжки настільні дивляться із мряки…

Тоненька нитка ґноту – міст духовний,
Тримає промінь прямо за міцелій…
На аркуші з блокноту текст церковний…
Слова червоні вибито на стелі…

У храмі свічі мають запах дива,
Бо віра – кращий лікар і цілитель…
Я в мить оцю спокійна і щаслива!
Молюся тихо… Чує Вседержитель…

У тексті розчинено ЯС:

Краплини воску
На білім тілі свічки
І чорні тіні…

У межах посту дим
В монахів інші звички,
Книжки настільні…

Тоненька нитка ґноту
Тримає промінь…
На аркуші з блокноту
Слова червоні…

 

15 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота Вороніна Олега Володимировича «Чёрная свеча»

Рубрики: Мої вірші, Сонети, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, сонети, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 листопада. Свічка нет

Марина Алдон – 22 листопада. Вічність

14 июля, 2013 10:27 дп

Двадцять друге листопада. Вічність

3D, у техніці розчинення

Вічність – це замкнене дивне коло, це – надгодинник,
Час у якому тече безкінечно, мов струм кохання…
Ним управляє Господній голос… десь із хмарини…
Слово Творця і потрібне, й доречне, як і мовчання…

Вічність – цілком абсолютний простір, не милі, метри,
Навіть ідейні засади людини, чи атрибути…
Та осягнути його непросто для грішних, смертних…
Можна душею, не тілом, що з глини Єства торкнутись…

Вічність – біблійна основа віри, як рай натхненний,
Нам же здається, що це – потойбічність, світів сукупність…
Бог бездоганний, святий, незмірний і незбагненний,
Лиш Він відкриває інакшу дійсність та вищу сутність…

У тексті розчинено вірш:

Вічність – це замкнене дивне коло,
Час у якому тече безкінечно…
Ним управляє Господній голос…
Слово Творця і потрібне, й доречне…

Вічність – цілком абсолютний простір,
Навіть ідейні засади людини…
Та осягнути його непросто –
Можна душею, не тілом, що з глини…

Вічність – біблійна основа віри,
Нам же здається, що це – потойбічність…
Бог бездоганний, святий, незмірний,
Лиш Він відкриває інакшу дійсність…

 

14 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
ostry_max, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5121473/?from_member

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, релігія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 листопада. Вічність нет

Марина Алдон – 12 листопада. Нічні роздуми

11 июля, 2013 8:58 пп

Дванадцяте листопада. Нічні роздуми

3D, у техніці зіставлення

Вхід в небо у кінці тунелю, через арку, Шлях Чумацький,
А поряд – зоряний узор… Реінкарнуються рослини?
Хто місяць вішає на стелю, як світильник чудернацький?
Чи то Господній світлофор, астральний маятник-годинник?

Гортає всесвіти уява, сім галактик – сім молодій…
Немов священну Книгу книг, читають ноти Світу очі…
Про що же ніч мовчить чорнява, що же мла ховає в лоні?
Шепоче вітер-мандрівник, можливо, тексти снів пророчих…

Вікно у вічність без фіранку, хмари в тюбиках для крему…
Будують янголи собор – потрібно воду освятити…
Блукаю в вимірах до ранку, скрізь шукаю прах Едему…
Життя – це власний коридор, ведуть до Бога лабіринти…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Вхід в небо у кінці тунелю,
А поряд – зоряний узор…
Хто місяць вішає на стелю?
Чи то Господній світлофор?

Гортає всесвіти уява,
Немов священну Книгу книг…
Про що же ніч мовчить чорнява,
Шепоче вітер-мандрівник?

Вікно у вічність без фіранку…
Будують янголи собор…
Блукаю в вимірах до ранку…
Життя – це власний коридор…

2.
Через арку – Шлях Чумацький…
Реінкарнуються рослини?
Як світильник чудернацький,
Астральний маятник-годинник…

Сім галактик – сім молодій…
Читають ноти Світу очі…
Що же мла ховає в лоні?
Можливо, тексти снів пророчих…

Хмари в тюбиках для крему…
Потрібно воду освятити…
Скрізь шукаю прах Едему…
Ведуть до Бога лабіринти…

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Tonya Isaeva, «***»
http://www.photosight.ru/photos/5122240/

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, релігія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 листопада. Нічні роздуми нет

« Следующие