Марина Алдон – 30 травня. Травневий дощ

30 марта, 2013 11:07 пп

Тридцяте травня. Травневий дощ

3D, у техніці розчинення

Травневий дощ, як та свята вода цілюща, чиста,
Природу охрещає урочисто блискавиця…
А гілка, що дає життя плодам, тріпоче листям,
Мов… у прозоре вдягнена в намисто… вся травиця…

Травневий дощ малює руну-знак… у серці гаю…
Гірській стежині прямо на долоні плаче ранок…
Куштую свіжі крапельки на смак, як види чаю…
Задається, пахнуть солодом півоній і фіалок…

Травневий дощ, просочений теплом та добротою,
Цілує землю, жде від вітру свисту, чи сонати…
Де сонце-бра? За хмарою-столом… собі з весною
Пряде з проміння радугу барвисту – неба шати…

У тексті розчинено вірш:

Травневий дощ, як та свята вода,
Природу охрещає урочисто…
А гілка, що дає життя плодам,
Мов… у прозоре вдягнена в намисто…

Травневий дощ малює руну-знак…
Гірській стежині прямо на долоні…
Куштую свіжі крапельки на смак,
Задається, пахнуть солодом півоній…

Травневий дощ, просочений теплом,
Цілує землю, жде від вітру свисту…
Де сонце-бра? За хмарою-столом
Пряде з проміння радугу барвисту…

 

31 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, дощ и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 травня. Травневий дощ нет

Марина Алдон – 29 травня. Коли слова…

30 марта, 2013 11:05 пп

Двадцять дев’яте травня.  Коли слова…

3D, у техніці розчинення

Коли слова стають піснями-віршами співучими,
У них, невільно, крила виростають, крила радості…
І небо розкривається, світлішає над кручами…
Стрічаючи морфемну віщу зграю, символ святості…

Коли слова стають у млі молитвою відвертою,
Отримує звук чистий дужий голос… і здригається…
Душевний дзвін… за гранню алфавітною, планетною,
Як вічний, бездоганний Божий Логос, озивається…

Коли слова мовчанням наповняються у реченнях
І спопеляє лексику тривога через спогади,
Свідомість, ніби навпіл розбивається… приречено…
А із очей стікає в світ волога – серця опади…

Коли слова стають мечами гострими, кинджалами,
Ідуть у бій за правду, за свободу… крізь формальності,
Бо є шляхи вербальні доленосними каналами,
Бо ж мова – скарб і спадщина народу та державності…

У тексті розчинено вірш:

Коли слова стають піснями-віршами,
У них, невільно, крила виростають…
І небо розкривається, світлішає,
Стрічаючи морфемну віщу зграю…

Коли слова стають у млі молитвою,
Отримує звук чистий дужий голос…
Душевний дзвін… за гранню алфавітною,
Як вічний, бездоганний Божий Логос…

Коли слова мовчанням наповняються
І спопеляє лексику тривога,
Свідомість, ніби навпіл розбивається…
А із очей стікає в світ волога…

Коли слова стають мечами гострими,
Ідуть у бій за правду, за свободу…
Бо є шляхи вербальні доленосними,
Бо ж мова – скарб і спадщина народу…

 

31 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 травня. Коли слова… нет

Марина Алдон – 28 травня. Двадцять восьме травня. «Чорний квадрат» Казимира Малевича

30 марта, 2013 11:00 пп

Двадцять восьме травня. «Чорний квадрат» Казимира Малевича

3D, у техніці розчинення

вікно у всесвіт, як основа композиції…
крізь місячне затемнення – пік насолоди естетичної…
та власний розум відкидає всі традиції…
довкола безвість перспективи, глибини суперматичної…

зіркам потрібне щеплення, якась ін’єкція…
від хмар? морозу?  чи від снів чужих, що сховані у вічності?
на тлі крайнеба різних вимірів проекція…
на мряку б обіпертися, відчути подих вітру, ніжності…

руками мрії – з простоти до геніальності…
любить потреба спонукає до сприймання ілюзорного…
не може з серця стертися інстинкт вербальності…
і душу гріє віра –  біле паспарту квадрату чорного…

У тексті розчинено вірш:

вікно у всесвіт…
крізь місячне затемнення
та власний розум…

довкола безвість…
зіркам потрібне щеплення…
від хмар? морозу?

на тлі крайнеба
на мряку б обіпертися
руками мрії…

любить потреба
не може з серця стертися
і душу гріє…

14 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 травня. Двадцять восьме травня. «Чорний квадрат» Казимира Малевича нет

Марина Алдон – 27 травня. Цвітуть каштани

26 марта, 2013 10:23 пп

Двадцять сьоме травня. Цвітуть каштани

3D, у техніці розчинення

Буяє весна навколо, казкова, дивна,
Співає Дніпро врочисто нові канцони…
Каштани, нарешті, гордо, консервативно
Вдягають своє намисто на пишні крони…

Погладжує вітер, мовчки, деревам брови…
Суцвіття-свічки на вітах, як герб природи…
Іще молоді листочки, немов шовкові,
Уже з ароматом літа, усім на подив…

У небі безмежно-синім Творця дзвіниця…
Хмарини… і ті трикутні, пірамідальні…
Святковий сьогодні Київ, моя столиця,
У білій одежі шлюбній, у ідеальній…

У тексті розчинено вірш:

Буяє весна навколо,
Співає Дніпро врочисто…
Каштани, нарешті, гордо
Вдягають своє намисто…

Погладжує вітер, мовчки,
Суцвіття-свічки на вітах…
Іще молоді листочки
Уже з ароматом літа…

У небі безмежно-синім
Хмарини… і ті трикутні…
Святковий сьогодні Київ
У білій одежі шлюбній…

 

26 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, місто, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 травня. Цвітуть каштани нет

Марина Алдон – 26 травня. Коли ти зі мною

26 марта, 2013 9:11 пп

Двадцять шосте травня. Коли ти зі мною

3D, у техніці розчинення


Сонця ніжні пальці крізь ефір
Гладять квіт черешні, дня намисто.
Птах співає вранці мантру гір,
Ніби нетутешній…. голосисто.

Квапиться струмочок у похід,
Випростати тіло хоче, думку…
Вітер зве в таночок цілий світ,
Жде хмаринка біла поцілунку.

Пахне ліс весною, медом – гай,
Роси, мов причастя для природи…
Коли ти зі мною, всюди рай,
Повен Всесвіт щастя, насолоди.

У тексті розчинено вірш:

Сонця ніжні пальці
Гладять квіт черешні.
Птах співає вранці,
Ніби нетутешній.

Квапиться струмочок
Випростати тіло.
Вітер зве в таночок,
Жде хмаринка біла.

Пахне ліс весною,
Роси, мов причастя.
Коли ти зі мною –
Повен Всесвіт щастя.

 

9 березня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 травня. Коли ти зі мною нет

Марина Алдон – 25 травня. Знепокоєне серце

26 марта, 2013 8:29 пп

Двадцять п’яте травня. Знепокоєне серце

3D, у техніці розчинення

Зоринки у небі, як вічності зодчі… як очі безодні…
У них таємниці і неба, і світу… Ще б їх прочитати…
В одежі твоїй засинаю щоночі у ліжку холоднім,
Щоб бути в тобі, відчувати твій імпульс у власній кімнаті…

Торкнутися б рук… через відстань… вустами… здійснити бажання!
Вдихнути тепло ледь засмаглої шкіри, схилившись покірно…
Давно пораховані родимки, шрами… і татуювання…
Чому ж до цих пір я кохаю без міри? … Безмежно… безмірно…

Ти – щастя вітрило, тривога душевна, ти – місячний промінь…
Без тебе у млі затихає джерельце, вітри топчуть квіти…
Візьми мої вірші, пісні всі даремно, на пам’ять, на спомин…
Лише поверни… знепокоєне серце, бо може згоріти…

У тексті розчинено вірш:

Зоринки у небі, як вічності зодчі…
У них таємниці і неба, і світу…
В одежі твоїй засинаю щоночі,
Щоб бути в тобі, відчувати твій імпульс…

Торкнутися б рук… через відстань… вустами…
Вдихнути тепло ледь засмаглої шкіри…
Давно пораховані родимки, шрами…
Чому ж до цих пір я кохаю без міри?

Ти – щастя вогонь та тривога душевна,
Без тебе у млі затихає джерельце…
Візьми мої вірші, пісні всі даремно…
Лише поверни… знепокоєне серце…

 

26 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 травня. Знепокоєне серце нет

Марина Алдон – 24 травня. Магнолія

24 марта, 2013 12:54 пп

Двадцять четверте травня. Магнолія

3D, у техніці розчинення

Бутони розкішні, духмяні, весною сповиті,
Занурені в барви світання, неначе в церковне причастя…
А поруч метелики, п’яні від запаху квітів,
Від солоду трав, від кохання, від диво-пульсації щастя…

Пелюстки, немовби вітрила, гаптовані шовком…
Ввижається морем повітря, гортає вітрисько прибої…
Листочки у травня на крилах у стилі бароко…
Світ – їхня безмежна палітра в соборі природи святої…

На гілці роса кришталева, промінчики ясні…
І пташка наспівує соло малесеньким серцем щемливим…
Оздоблюють місто дерева казково-прекрасні
Із іменем П’єра Маньйола і з норовом досить мрійливим…

У тексті розчинено вірш:

Бутони розкішні, духмяні,
Занурені в барви світання…
А поруч метелики, п’яні
Від солоду трав, від кохання…

Пелюстки, немовби вітрила,
Ввижається морем повітря…
Листочки у травня на крилах,
Світ – їхня безмежна палітра…

На гілці роса кришталева…
І пташка наспівує соло…
Оздоблюють місто дерева
Із іменем П’єра Маньйола…

 

24 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, квіти, мої вірші, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 травня. Магнолія нет

Марина Алдон – 23 травня. Зостанься…

20 марта, 2013 9:45 пп

Двадцять третє травня. Зостанься…

3D, у техніці розчинення

 

Зостанься… Божеволію… Кохаю…  Захлинаюсь чарами…
Не винна в тім, що доля розлучила… що між нами дві туманності…
Страждаю… не торкнутись небокраю, не пройтися хмарами…
Далеко ти, як місячне вітрило… справжній о́браз ідеальності…

Зостанься у мені ковтком повітря та жаги нестримної…
У серці, у легенях, у судинах… Хай змиває кров умовності…
Життя, як дріб… ділю́ на «до» та «після» близькості інтимної…
І тільки пам’ять цілісна, єдина… за законами духовності…

Зостанься… сновидіння епізодом… у моєму всесвіті…
На дні душі… там всі твої світлини… відчуваю тіла грацію…
Жаль, мрії не захищені штрих-кодом і зникають безвісти…
А крила їм не виліпити з глини… не здолають гравітацію…

Зостанься… хоч би голосом у пісні, навіть словом… пошепки…
Рингтоном у старенькому смартфоні, у якого вібро… міміка…
Чому ж думки зі щастям несумісні? Смак який у посмішки?
Чому ж без тебе вірші ілюзорні і сумна інтимна лірика?

У тексті розчинено вірш:

Зостанься… Божеволію… Кохаю…
Не винна в тім, що доля розлучила…
Страждаю… не торкнутись небокраю…
Далеко ти, як місячне вітрило…

Зостанься у мені ковтком повітря…
У серці, у легенях, у судинах…
Життя, як дріб… ділю́ на «до» та «після»…
І тільки пам’ять цілісна, єдина…

Зостанься… сновидіння епізодом
На дні душі… там всі твої світлини…
Жаль, мрії не захищені штрих-кодом,
А крила їм не виліпити з глини…

Зостанься… хоч би голосом у пісні,
Рингтоном у старенькому смартфоні…
Чому ж думки зі щастям несумісні?
Чому ж без тебе вірші ілюзорні?

 

 

20 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 23 травня. Зостанься… нет

Марина Алдон – 22 травня. Малий метелик

19 марта, 2013 2:01 пп

Двадцять друге травня. Малий метелик

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Малий метелик квітці в серцевині
Складає крила білі, наче пальці,
В молитві щирій просить сил рослині…

Зелений скверик… Чисті рОси в танці…
Листочки диких лілій на стежині…
Не гладять пирій іскри сонця вранці…

Чому тремтить комашка? Дме вітрисько?
Крайнебо чисте… хмара на дні річки…
Співає дзвінко пташка… Гілка низько…
Про особисте шепчуться смерічки…

Малий метелик дивиться на трави…
Для запахів придумати б орбіти…
У стадії імаго теплий травень…
І літо поруч… Можна долетіти…

У тексті розчинено ЯС:

Малий метелик
Складає крила білі
В молитві щирій…

Зелений скверик…
Листочки диких лілій
Не гладять пирій…

Чому тремтить комашка?
Крайнебо чисте…
Співає дзвінко пташка
Про особисте…

19 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Сонети и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, пейзажна лірика, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 травня. Малий метелик нет

Марина Алдон – 21 травня. Пшеничні пагінці

18 марта, 2013 9:24 пп

Двадцять перше травня. Пшеничні пагінці

3D, у техніці розчинення

Пшениці зовсім юні пагінці весні раденькі,
Чекають теплих днів благословенних… особливих…
П’ють воду найсвіжішу корінці іще тоненькі
З артерій розгалужених підземних, надчутливих…

Зростаючи із крихітних зернин… землі із плоті,
З ребра планети, як з Адама Єва, перша жінка,
Не знають злаки, що серед рослин, що у природі
Є квіти різні, ягоди, дерева та травинки…

Торкнутись прагнуть вусами небес, десь там на сході
Відчути контур сонячного німба золотого…
У полі не потрібно їм адрес, або штрих-кодів,
Вони – плід Бога та основа хліба запашного…

У тексті розчинено вірш:

Пшениці зовсім юні пагінці
Чекають теплих днів благословенних…
П’ють воду найсвіжішу корінці
З артерій розгалужених підземних…

Зростаючи із крихітних зернин,
З ребра планети, як з Адама Єва,
Не знають злаки, що серед рослин
Є квіти різні, ягоди, дерева…

Торкнутись прагнуть вусами небес,
Відчути контур сонячного німба…
У полі не потрібно їм адрес…
Вони – плід Бога та основа хліба…

 

18 березня 2013

© Copyright Marina Aldon 2012

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, пейзажна лірика, рослини, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 травня. Пшеничні пагінці нет

« Следующие