Марина Алдон — Чи хоче Кремль, Москва війни?

25 января, 2015 4:05 пп

im578x383-ьь
Чи хоче Кремль, Москва війни?

За мотивами вірша Євгенія Євтушенко «Хотят ли русские войны»

Чи хоче Кремль, Москва війни?
Спитайте в мами… край труни,
Що плаче стомлена… без сил,
Бо там її єдиний син…
Чечню спитайте, Дагестан,
Як убиває злий тиран…
Як шле в Абхазію десант,
Як меч здіймає окупант…
І запитайте в молдован,
Які ж обійми в росіян…
Та поцікавтеся, між тим,
Для чого Путінові Крим…
Чи любить «брат» московський нас,
Коли обстрілює Донбас?
Коли влаштовує теракт,
Ще й видає брехню за факт…
На жаль, Росія без війни,
Неначе хата без стіни,
Немов без неба дикий птах…
Весь час імперія… в боях…
Про цілий мріє материк…
Не змити кров із рук брудних!
Бо ж наш сусід… із давнини…
Не може жити без війни!

 

25 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: АТО, війна, громадянська лірика и Україна. 1 комментарий к записи Марина Алдон — Чи хоче Кремль, Москва війни?

Марина Алдон — Ми братами не будем ніколи

25 января, 2015 2:08 пп

dVhDI3CLuRM

Ми братами не будем ніколи

За мотивами вірша Анастасії Дмитрук «Ніколи ми не будемо братами…»

Ми братами не будем ніколи,
Цю війну не забудем повік…
Вздовж кордону зведем частоколи
Від кремлівських духовних калік…
Ви не сестри, не родичі кровні,
Ви чужі, ви – азійська орда!
До снаги вам накази гріховні
Інквізитора… звіра… вождя!
За людей не вважаєте зовсім
Корінний український народ…
І звучать щохвилини погрози
Ваших блазнів – катів-воєвод…
Ми братами ніколи не будем,
Поміж нами зневір’я і вир…
Помираєте ви за Іуду,
Ну а ми помираєм за мир…
Хоч лани золотої пшениці
Нищить ваш завойовницький танк,
Та скарає вас доля, убивці,
Бо, повірте, життя – бумеранг!

 

25 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: АТО, війна, громадянська лірика и Україна. 1 комментарий к записи Марина Алдон — Ми братами не будем ніколи

Марина Алдон — Ця війна…

25 января, 2015 11:53 дп

47b187353c8dd3d9876acfa769_757721_s2

Ця війна…

Ця війна у серцях багатьох поколінь
Буде яро, нестерпно боліти…
Та почує Господь голос наших молінь,
Невмовкаючі звуки трембіти…
Бо до неба на крилах несуть журавлі
Чисті душі героїв загиблих…
На омитій гарячою кров’ю землі
Супротивник кидає нам виклик!
Не вторгаємось ми до чужих володінь,
Захищаємо власну державу
Від кремлівської «вати», нікчемних створінь,
Що приховують вдачу лукаву…
Хоч немало іще до мети перешкод,
Нас не спинять конвої Расєї!
Помирати не страшно за рідний народ
І за волю Вітчизни своєї!
Ця війна у серцях поколінь багатьох
Вбивчу «дружбу» нагадувать буде…
Україна воскресне! Поможе нам Бог!
Славу, врешті, країна здобуде!
Розпадеться Московія, жде її крах…
Буде Путін у пеклі горіти!
Ми ж повинні ступити на величі шлях,
Заслуживши повагу у світі!

 

25 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: АТО, війна, громадянська лірика и Україна. 3 комментария к записи Марина Алдон — Ця війна…

Марина Алдон — Ліс – натовп

24 января, 2015 6:14 пп

ліс

Ліс – натовп

Ліс – це безмовний натовп,
Простору мало… всюди…
Поруч дерев багато…
Майже вони… як люди…

Скільки гірських провулків,
Назви ж не має жоден…
Грає на вітах буків
Вітер чи сам Бетховен?
Мчить потічок невпинний,
Ніби трамвай Карпатський…
Схожий на дім квартирний
Кожен бескид гігантський…

Ліс – це юрба рослинна,
Краща за ту, що в місті…
З гаєм душа єдина
В храмі природи чистім…

 

24 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, ліс, літо и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Ліс – натовп нет

Марина Алдон — Ранкова кава

9 января, 2015 10:05 пп

s4int01med_c1

Ранкова кава

Коли до днини сонечко ласкаво
Тебе погладить променем своїм,
Ти будеш пити спрагло чорну каву,
Приємний аромат наповнить дім…
Класичний смак гарячого напою
Залишить дивну терпкість на губах…
Подумаєш, такою ж рідиною
Святі смакують теж на небесах…
Знов будеш поспішати на роботу,
Торкнешся чашки… похапцем… і враз…
Відчуєш драйв, енергію польоту
Та сили животворчої запас…
За звичкою, відсунувши фіранку,
Зернинку намалюєш на вікні…
Між іншим, найміцніша кава зранку
Завжди тебе нагадує мені!

 

9 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Ранкова кава нет

Марина Алдон — Не топчи чистий сніг

9 января, 2015 11:40 дп

сніг

Не топчи чистий сніг

Не топчи чистий сніг на узбіччі брудними підошвами,
Осягай вищу суть і природи, й мистецтва в естетиці…
Небо навіть тепер, там, за хмарами, пахне волошками,
Хоч затулено світ крижаним павутинням хурделиці…

Просто… не наступай на незаймані душі сніжиночок,
Бо, як люди вони… на землі… кожна має призначення…
У заметі гірськім хай не видно струмочків-стежиночок,
Але кожен потік саме в січні проходить освячення…

Не топчи чистий сніг, що метеликів є перевтіленням,
Не знімай із дерев акуратно зав’язані шарфики…
Взимку сонце нехай у режимі пасивного живлення,
Та планети дизайн зачаровує дивом романтики…

 

9 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: зима и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Не топчи чистий сніг нет

Марина Алдон — Сніжинки

7 января, 2015 6:01 пп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Сніжинки

Маленькі зорі , викресані з неба,
Настояні вітрами на морозах,
Обрамлюють будинки і дерева,
Неначе білосніжна целюлоза…
Збираю їх у посуд керамічний,
Опівночі… безмовно… на балконі…
На смак, вони як цукор кристалічний,
На дотик і колючі, і холодні…

Маленькі зорі, зрощені зимою,
У вимірі чи сьомім, чи дев’ятім,
Настромлені незримою рукою
Мені на вії… Місяцем розп’яті…
Промінчиків узорним гаптуванням
Чіпляються за пір’ячко синички…
Та вічність поглинає їх диханням
Звичайної запаленої свічки…

 

7 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, зима, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Сніжинки нет

Марина Алдон — На переході

7 января, 2015 11:29 дп

Rain in Delhi

На переході

3D, у техніці розчинення
перевернутий сонет + ЯС

На переході пахне м’ятним чаєм…
Затоптано хмарини у калюжі…
В асфальт зернистий сирість проростає…

Між пішоходів стомленість, байдужість…
Сіряві дві пташини тінь лякає…
Невже туристи мчать назустріч стужі?

Безмовні світлофори при дорозі
Рахують миті… Терпнуть парасолі…
Провулки-коридори людні досить…
Дощами вмиті верби і тополі…

Холодний ранок дивиться в вітрини
Очима сонця, схованого в воду…
Сигналять роздратовані машини…
Юрба штовхає вітер… і негоду…

У тексті розчинено японський сонет:
На переході
Затоптано хмарини
В асфальт зернистий…

Між пішоходів
Сіряві дві пташини…
Невже туристи?

Безмовні світлофори
Рахують миті…
Провулки-коридори
Дощами вмиті…

 

7 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші, Нові 3D, Сонети и Три ковтки тиші. Метки: 3D вірші, дощ, пейзажна лірика, самотність у натовпі, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — На переході нет

Марина Алдон — Спрагло читаю тебе

6 января, 2015 9:10 пп

5770358_xlarge

Спрагло читаю тебе

 

Спрагло читаю тебе між рядками вподобаних записів,
Ніби пірнаю в глибини крайнеба безмірного…
Відстань між нами – тонесенька риска на мапі у Яндексі
В розрізі простору метафізично-ефірного…

Спрагло читаю тебе, наче Біблію… чорним по білому…
Хочеться стати частинкою тексту важливого…
Я… потаємно… сповідуюсь віршами… світові цілому…
Символи – дотики клавіш до серця тремтливого…

Спрагло читаю тебе… розглядаючи місячні кратери
Кожної крапки, чи точки уявної вічності…
Імпульси ніжні знаходять наосліп душі індикатори…
Ти же є суттю
Моєї мрійливої дійсності…

 

6 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: ALEKSEI MAKARENOK «Не замечая времени…………»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання и кохання. Комментариев к записи Марина Алдон — Спрагло читаю тебе нет

Марина Алдон — Ми боремося, Господи, за мир

1 января, 2015 11:56 дп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Ми боремося, Господи, за мир

 

Ми боремося, Господи, за мир,

Воюємо відважно проти звіра,

Веде нас  уперед незламна  віра

І Ти для нас – єдиний поводир.

 

Залита кров’ю батьківська земля,

Палає небо, сонце у окопі…

Відстоюєм майбутнє у Європі,

А не в руках пияки-москаля!

 

Розгніваний кремлівський ліліпут

Ричить на Україну із барлоги,

Та ми дійдем таки до перемоги,

Тернистий подолаємо маршрут…

 

Ніколи не зірве державний стяг

З флагштоків наших душ лихий противник…

Кидаємо катам-чужинцям виклик,

Молитва надихає до звитяг!

 

Ми боремося, Господи святий,

За волю із агресором цинічним,

Слугує оберегом символічним

Тризуб сакральний… древній… золотий…

 

1 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: Іванна Сабадош «За мир» (пластилінова аплікація)

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: громадянська лірика и Україна. 1 комментарий к записи Марина Алдон — Ми боремося, Господи, за мир

« Следующие