Не питай…
Ти не питай ні про що… бо болить особисте,
Ніби стихія в душі – землетрус, вітролом…
З ніччю свідомо римую довкілля імлисте…
Літера кожна сполучена міцно з єством…
Можеш дізнатися все із поезій відвертих,
Що відчуває… в мовчанні… на дотик… папір…
Кілька разів на добу народитись і вмерти
Мушу для того, прожити щоб кожен свій твір…
Знаєш, у всіх традиційно є прізвище, ймення,
Тільки забудуть нащадки, на жаль, багатьох…
Я залишу́ після себе у спадок натхнення –
Не для кількох поколінь, а для творчих епох…
Ти не питай ні про що… бо болить особисте,
Просто читай про тривоги мої між рядків…
Небо сьогодні гладесеньке дуже та чисте,
Може, погладити зіроньку крилами слів?
29 березня 2014
© Copyright Marina Aldon 2014
