Марина Алдон — Краплинка дощу – як голка…

01643062

Краплинка дощу – як голка…

Краплина дощу майже кожна – як голка тонка і гостра,
Що сіру гранітну бруківку зшиває з небесним зводом,
Хоч нитка із хмари в повітрі безслідно щезає згодом,
У осені… втім… інструментів подібних завжди є вдосталь…

Простромлює вітру незримі намочені крила злива,
Уловлює подихом вересня такти і ритми міста,
Автографи ставить свої на засмагле від літа листя…
І музика лине довкола тривожна, сумна, журлива…

Краплина дощу майже кожна – як голка дрібна і мокра,
Що світ прошиває узором абстрактним та винятковим,
Туман біля річки гірської білішим стає, шовковим,
Неначе колись кучерява, густа борода Софокла…

 

15 серпня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — досвітня зоря

6026004_xlarge

досвітня зоря

від суші відділяючи моря,
а синій небокрай від океанів,
уранці пахне сирістю туманів
маленька… в грудях зрощена зоря…
лишає ніжне сяйво у світах,
чи десь поміж галактик… на роздоллі,
сновиддя відганяючи поволі,
світанок… закликаючи, як птах…
настромлений на мрію промінець…
безмовно… звично… кличе до кав’ярні…
малює на доріжці на тортурній
орбіту дня… уявний олівець…
у всесвіті без ліку хай світил,
як в осені дощів дрібних і листя…
у кожного ж є зірка особиста
і власний… безкінечний небосхил…

 

15 серпня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: Selskiy «***»

Марина Алдон — Кожен вірш

6009512_xlarge

Кожен вірш

Кожен вірш – це окреме життя, яке треба
Відстраждати, прожити від сплеску до сплеску…
Мов доба – кожне слово у вічності тексту…
Втім… поезію слід відпустити до неба,
Щоб молитвою стала десь там… за межею,
Щоб не люди, а янголи твори співали…
Кожен вірш – це нанесений світ на скрижалі
Не чорнилом, не пальцем, а власне душею…

 

2 серпня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: © dex66 «warlock»