Марина Алдон – В усвідомленому сні

28 июля, 2013 9:06 дп

В усвідомленому сні

Мій посланцю Небес, увійди у мою Атлантиду,
Там, у пе́рвісній тиші, розмита галактик межа…
Жовтий місячний диск, як ліхтар… на вершині бескиду…
Заримовані мрії ласкаво гортає душа…

Жду давно вже тебе у астральній зірковій альтанці,
У свідомому сні, де святий починається рай…
Відшукай же мене за рубіновим перснем на пальці,
За рубцями від крилець… на дотик… у млі упізнай…

Ми повинні здолати вогонь потойбічного сонця
І глибоку водойму, скоріш, океан небуття,
Мідні труби Чумацького Шляху та яр безголосся,
Щоб потрапити в ніч самозречення та забуття…

Просто очі закрий і тримай у долоні люстерце,
А свідомість сама в інший вимір думки віднесе…
Можна злитися там – губи в губи, а серце у серце…
Я кохаю тебе! Я жадаю тебе… над усе…

У далеких світах не буває ніколи негоди…
Відчуття невагомості трохи розріджує кров…
Мій посланцю Небес, увійди у собор насолоди,
Там, у пе́рвісній тиші, пізнаєш найвищу любов…

 

28 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Шаймухаметова Тимура Мавлявича «Поиграй с огнём»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, ніч и сни. Комментариев к записи Марина Алдон – В усвідомленому сні нет

Марина Алдон – 15 серпня. Безсоння

9 июня, 2013 6:35 пп

П’ятнадцяте серпня. Безсоння

3D, у техніці розчинення

Світ за вікном – безодня… провалля ночі…
Скрапує свічка в вічність … у невагомість…
Поруч лише безсоння, сльозяться очі…
Згадки гортає ніжні… моя свідомість…

Темряви чорна скроня у павутинні…
Пахне журбою, смутком уся кімната…
Бачить моє безсоння твої світлини…
Пристрасть у серці згустком – за щастя плата…

Небо – твердінь Господня, де місяць сяє,
Зірочка в кожній ніші… святим не тісно…
А за столом безсоння смакує чаєм…
Пише зі мною вірші… про тебе, звісно…

Трохи тремтить долоня… від хвилювання…
Зміни в душі погодні? Дім, як в’язниця…
Знає моє безсоння – болить кохання…
Що не засну сьогодні – не таємниця…

У тексті розчинено вірш:

Світ за вікном – безодня…
Скрапує свічка в вічність…
Поруч лише безсоння
Згадки гортає ніжні…

Темряви чорна скроня
Пахне журбою, смутком…
Бачить моє безсоння
Пристрасть у серці згустком…

Небо – твердінь Господня,
Зірочка в кожній ніші…
А за столом безсоння
Пише зі мною вірші…

Трохи тремтить долоня…
Зміни в душі погодні?
Знає моє безсоння…
Що не засну сьогодні…

 

9 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
art1fex, «Мистерии»,
http://www.photosight.ru/photos/5081827/

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, сни и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 15 серпня. Безсоння нет

Марина Алдон – 9 серпня. Свідомі сни

3 июня, 2013 2:55 пп

Дев’яте серпня. Свідомі сни

3D, у техніці розчинення

Свідомі сни – думок і мрій дзеркальність символічна,
Занурення в проекцію астральну… фантастичну…
Де інша відкривається реальність, потойбічна,
Де тіло має форму ідеальну і пластичну…

Крізь виміри непізнані, крізь простір урочисто
Гортають вії марення пророчі між сузір’їв…
Стає невільно центром світу постіль особиста,
Здається, на подушці мапа ночі та повір’їв…

Нові світи досліджує уява… над балконом…
Чуття синхронізуючи в польоті, в насолоді,
Та пахне крізь ефір ранкова кава із лимоном,
Співає вже будильник-паваротті на комоді…

У тексті розчинено вірш:

Свідомі сни – думок і мрій дзеркальність,
Занурення в проекцію астральну,
Де інша відкривається реальність,
Де тіло має форму ідеальну…

Крізь виміри непізнані, крізь простір
Гортають вії марення пророчі…
Стає невільно центром світу постіль,
Здається, на подушці мапа ночі…

Нові світи досліджує уява,
Чуття синхронізуючи в польоті…
Та пахне крізь ефір ранкова кава,
Співає вже будильник-паваротті…

 

3 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, сни, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 9 серпня. Свідомі сни нет

Марина Алдон – Двадцять восьме лютого. Сновида

23 января, 2013 3:42 пп

Двадцять восьме лютого. Сновида

3D, у техніці розчинення

Йдеш дахом, підвіконням інших вимірів, де стерто зовсім кілометрів позначки,
Неквапно та беззвучно прокрадаєшся за межі потойбічності…
Для тебе місяць повний наче вигорів, знайти його стараєшся навпомацки…
У млі блукати зручно… і вдихати сон, як тимчасовість вічності…

Безкрилий, непідвласний гравітації… гортаєш простір порухами плавними…
Маршрути на долоні до народження накреслені освоюєш?
Знаходишся у стані медитації, керуєшся процесами уявними?
Чи ночі у полоні серцем… рівновагу всесвіту відновлюєш?

Курсуєш колізеєм чи коридою, канатохідцю світу паралельного?
Цілує вітер вії, додає ентузіазму, сили, певності…
Тебе усі чомусь зовуть сновидою і віртуозом ризику смертельного,
А ти читаєш мрії, віщі марення, думки пророків древності…

У тексті розчинено вірш:

Йдеш дахом, підвіконням інших вимірів
Неквапно та беззвучно…
Для тебе місяць повний наче вигорів,
У млі блукати зручно…

Безкрилий, непідвласний гравітації…
Маршрути на долоні?
Знаходишся у стані медитації,
Чи ночі у полоні?

Курсуєш колізеєм чи коридою?
Цілує вітер вії…
Тебе усі чомусь зовуть сновидою,
А ти читаєш мрії…

 

23 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

*Малюнок авторський «Сомнамбула», акварель.

 

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої малюнки, сни, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять восьме лютого. Сновида нет

Марина Алдон – Двадцять сьоме січня. Дорослі сни

7 января, 2013 10:02 дп

Двадцять сьоме січня. Дорослі сни

3D, у техніці розчинення

Дорослі сни (немов туман імлистий, швидкоплинний)
Не мають тих яскравих кольорів у постреальності,
Як у дитинстві, коли світ ще чистий та невинний
І серце повне світлих почуттів, сентиментальності…

Дорослі сни безкрилі, як і люди без кохання,
Сум ампутує цілий Всесвіт мрій із душ сплюндрованих,
В них не полотна справжні, а етюди-накидання
Викочуються слізками з-під вій не нафарбованих…

Дорослі сни – це острахи, кошмари, хвилювання…
Та забуття так прагне організм, а втома – танення…
Хоч інколи рожеві окуляри до світання
Потрібні, щоб не втратить оптимізм на рівні марення…

У тексті розчинено вірш:

Дорослі сни, немов туман імлистий,
Не мають тих яскравих кольорів,
Як у дитинстві, коли світ ще чистий
І серце повне світлих почуттів.

Дорослі сни безкрилі, як і люди,
Сум ампутує цілий Всесвіт мрій,
В них не полотна справжні, а етюди
Викочуються слізками з-під вій…

Дорослі сни – це острахи, кошмари…
Та забуття так прагне організм…
Хоч інколи рожеві окуляри
Потрібні, щоб не втратить оптимізм…

 

 

7 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, мої вірші, сни, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять сьоме січня. Дорослі сни нет

Марина Штефуца – Сальвадор Далі «Постійність пам’яті»

24 ноября, 2012 6:04 пп

Сальвадор Далі «Постійність пам’яті»

3D, у техніці зіставлення

Вигнуто мрій циферблат над поверхнею шкіри…
Каменепадом думок заблоковано доступ до щастя… Світ схожий на мушлю…
Небо без координат… і озонові діри…
Поміж тілами зірок… пропускають кислотні дощі у стривожену душу…

Може, годинники сплять у колисці астральній…
Спокій потрібен і їм. Інші виміри простору час трансформують у вічність…
Моря пісочного гладь, хвилі стогнуть овальні…
У механізмі старім діє сила води, що з очей витікає у дійсність…

Обрій за межами дат, як земля в рівновазі…
Всесвіт прибито до скель, пам’ять тисне секундними стрілками на підсвідомість…
Сірий туман, як плакат… у музеї фантазій…
В ньому до Бога тунель… Шлях Чумацький із гілки маслини… веде в невагомість…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Вигнуто мрій циферблат
Каменепадом думок…
Небо без координат
Поміж тілами зірок…

Може, годинники сплять,
Спокій потрібен і їм.
Моря пісочного гладь
У механізмі старім…

Обрій за межами дат,
Всесвіт прибито до скель…
Сірий туман, як плакат…
В ньому до Бога тунель…
2.
Над поверхнею шкіри
Заблоковано доступ до щастя. Світ схожий на мушлю…
І озонові діри…
Пропускають кислотні дощі у стривожену душу…

У колисці астральній
Інші виміри простору час трансформують у вічність…
Хвилі стогнуть овальні…
Діє сила води, що з очей витікає у дійсність…

Як земля в рівновазі,
Пам’ять тисне секундними стрілками на підсвідомість…
У музеї фантазій
Шлях Чумацький із гілки маслини… веде в невагомість…

 

24 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, за картинами, сни и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Сальвадор Далі «Постійність пам’яті» нет

Марина Штефуца – Закривай скоріш повіки (ніч)

26 марта, 2012 5:42 пп

Закривай скоріш повіки (ніч)

 

Закривай скоріш повіки.

Мрій імпрезу пропоную.

Це – душі найкращі ліки.

Відпочинь! Гіпнотизую!

Півжиття зі мною в спальні,

Півпланети млою вкрито.

Що в уяві, що насправді?

Забуття… Межу розмито.

Тло буденності безбарвне

Хай феєрія освятить.

Я усе даю задарма,

Бо ж за сни ніхто не платить.

 

 

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: ніч, сни и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Закривай скоріш повіки (ніч) нет

Марина Штефуца — Мірошник-вітер тихо сум молотить

26 марта, 2012 5:37 пп

Мірошник-вітер тихо сум молотить

Мірошник-вітер тихо сум молотить.

Цілує нічка руки мозолясті

І свічки очі догора кулясті.

Над містом північ… місяць небом котить…

Вже сни сценарій вкотре замінили,

У вазі червня папороть розквітла

Рубіновим бутоном диво-світла…

Морфею німфи Всесвіт прихилили.

Десь тиша у напрузі завмирає,

Неначе жайвір… опустила крила…

А темрява свій вернісаж відкрила…

І тільки зірка впала та вмирає…

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: літо, ніч, сни и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца — Мірошник-вітер тихо сум молотить нет

Марина Штефуца – Використані сни

26 марта, 2012 3:51 пп

Використані сни


Ті сни, що відцвіли у вазі ночі,
У небо не піднімуться… без крилець.
Обвуглено вже вічністю їм очі,
Свідомість ампутовано… з потилиць…

Їх ранок перекреслив. Відболіло,
А може просто кануло до Лети,
Усе, що з ними з’єднувало тіло.
І сонцем розчленовано сюжети…

Цвяхами часу вбито в камінь смерті
Колишню сутність. Голка ескулапів
Не зможе зшити клаптики подерті
Тих марень, що зостались на канапі…

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: ніч, сни и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Використані сни нет