Марина Алдон — Танення снігу

1 ноября, 2014 12:40 пп

5701920_large

Танення снігу

 

Танення снігу в долоні не значить, що вже не зима,

Що розпадаються білі кристали на тисячі крапель.

Хоч і співає вітрисько, природа глуха та німа,

Просто відлига торкається криги, неначебто скальпель.

 

Танення снігу у грудні – можливо, лише конденсат,

Що на душі залишає узори ажурні невільно.

Льодовиковий період по той і по цей бік Карпат

У потепління глобальне невже переходить повільно?

 

Танення снігу у лісі доволі умовний процес,

Як і тепло ефемерне жовтавого сонця-лампади.

Скоро посиплеться пил діамантовий знову з небес

Та приховає оголених скель автентичні принади.

 

1 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: megadron4 «дорога»

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: гори, зима, Карпати, ліс, пейзажна лірика и пори року. Комментариев к записи Марина Алдон — Танення снігу нет

Марина Алдон – Двадцять перше березня. Весняне Рівнодення

2 февраля, 2013 2:21 пп

Двадцять перше березня. Весняне Рівнодення

3D, у техніці розчинення

Вже день майже рівний ночі і вітер танцює танго,
У сонечка більше сили, плете з промінців віночки…
Сльозини у хмар жіночі, їх вміст контролює янгол,
Пліч-о-пліч два небосхили – вгорі та на дні струмочка…

Ще кволі ліси спросоння, немає у них натхнення,
Не квітне ще Верховина, сніги де-не-де на полі…
За Грінвічем – міжсезоння, прикмети всі Рівнодення,
Та березня середина… відроджує світ поволі…

Природа весною дише, потрібна їй скетч-оздоба,
А свіжість є ароматом, який проникає в місто…
ПтахІв шлях додому кличе, як і земля хлібороба,
Це ж предки вважали святом із древнім сакральним змістом…

У тексті розчинено вірш:

Вже день майже рівний ночі,
У сонечка більше сили…
Сльозини у хмар жіночі,
Пліч-о-пліч два небосхили…

Ще кволі ліси спросоння,
Не квітне ще Верховина…
За Грінвічем – міжсезоння,
Та березня середина…

Природа весною дише,
А свіжість є ароматом…
ПтахІв шлях додому кличе…
Це ж предки вважали святом!»

 

*Малюнок авторський, «Весна»

 

2 лютого 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, весна, народні звичаї, пори року, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять перше березня. Весняне Рівнодення нет

Марина Алдон – Чотирнадцяте березня. Шпаки прилетіли

29 января, 2013 8:45 пп

Чотирнадцяте березня. Шпаки прилетіли

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

— Я вже прилетів! Весна настала!
Василь Сухомлинський, «Шпак прилетів»

Холодний ранок… Вже не сплять ялиночки…
Мандрівка рідним краєм у дзвінких вітрів…
Та річ не в тому… В небі є стежиночки!

Весни початок – свято, проща для птахі́в…
Шпаки над садом, гаєм і хмариночки…
Летять додому стрімко із чужих світів…

Дощами вмите пір’я ще у вирії,
На темних крилах теплий промінь сонячний…
Сніг тане на узгір’ях інших вимірів,
На скелях-брилах чути крик воронячий…

Струмків загини, як хвости апострофів,
Репрезентують зачіски підсніжники…
Жде березень пернатих, мов апостолів…
Усі вони оновлення провісники…

У тексті розчинено ЯС:

Холодний ранок…
Мандрівка рідним краєм…
Та річ не в тому…

Весни початок…
Шпаки над садом, гаєм,
Летять додому…

Дощами вмите пір’я
На темних крилах…
Сніг тане на узгір’ях,
На скелях-брилах…

 

29 січня 2012

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Чотирнадцяте березня. Шпаки прилетіли нет

Марина Алдон – Двадцять шосте лютого. На пероні…

21 января, 2013 9:17 пп

Двадцять шосте лютого. На пероні…

3D, у техніці розчинення

Знаю, зорі – це краплі сліз… Чом же в місяця білі губи?
Чорна ніч, мов гірський тунель, вже не вірить у сонник Фрейда…
Просто потяг тебе відвіз аж занадто далеко, любий…
За сімнадцять морів-земель і за три континенти неба…

Одиноко… ковтаю… сум… Рахувати… чи ні… хвилини?
Чи побачу іще тебе?  За сітківкою ока мрії…
Через серце проходить струм та пронизує всі судини…
Щось мороз на душі шкребе… Завиток у зими сивіє…

Розпанахані тіні скрізь… та тривожні вітри без втоми
Ліхтарі обіймають знов, підпирають старі тополі…
Просто потяг тебе відвіз, залишивши лиш тільки спомин…
Розпинає мій світ любов… Не повернешся ти ніколи…

У тексті розчинено вірш:

Знаю, зорі – це краплі сліз…
Чорна ніч, мов гірський тунель…
Просто потяг тебе відвіз
За сімнадцять морів-земель…

Одиноко… ковтаю… сум…
Чи побачу іще тебе?
Через серце проходить струм…
Щось мороз на душі шкребе…

Розпанахані тіні скрізь
Ліхтарі обіймають знов…
Просто потяг тебе відвіз…
Розпинає мій світ любов…

 

21 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, зима, кохання, пори року, самотність у натовпі и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Двадцять шосте лютого. На пероні… нет

Марина Алдон – П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє

14 января, 2013 7:43 пп

П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє

3D, у техніці розчинення

Зима стрічається з весною офіційно й непривітно…
Віщує урожай погода, день стікає по бурульці…
Щось пише промінь над водою у повітрі непомітно…
І усміхається природа, хоч іще дрімає в люльці…

Здають у лютого вже нерви?  Біля ніг мороз останній…
Поволі тане сніг-убранство… Жде тепло вітрисько-лірик…
Освячення вогню у церкві – непростий обряд прадавній,
Символізує християнство та навернення до віри…

А свічка скрапує тремтливо, затамовує дихання…
Тихенько Господу молюся, відступає геть тривога…
В цей день колись звершилось диво та здійснилося Писання…
Бо Симеон зустрів Ісуса і вклонився Сину Бога…

У тексті розчинено вірш:

Зима стрічається з весною,
Віщує урожай погода…
Щось пише промінь над водою
І усміхається природа…

Здають у лютого вже нерви?
Поволі тане сніг-убранство…
Освячення вогню у церкві
Символізує християнство…

А свічка скрапує тремтливо…
Тихенько Господу молюся…
В цей день колись звершилось диво,
Бо Симеон зустрів Ісуса…

 

14 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пори року, релігія, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – П’ятнадцяте лютого. Стрітення Господнє нет

Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська

13 января, 2013 5:22 пп

Тринадцяте лютого. Зима карпатська

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет+ЯС

Зима карпатська вірить у повір’я…
Автографи звичайні ставить лютий…
Холодним снігом дише надвечір’я…

Гора гігантська, наче дах споруди…
Густі ліси безкрайні з білокрів’ям?
Вітри набігом труться стежці в груди…

Зникають навіть тіні біля ватри…
Знов на тополях хутряні жилети…
Рясний пухнастий іній, наче з вати…
Посеред поля лід чи амулети?

Струмочок десь за дзеркалом магічним…
Мороз танцює прямо біля хати,
Чомусь отут усе здається вічним…
Природа спить. Так хочеться мовчати…

У тексті розчинено ЯС:

Зима карпатська…
Автографи звичайні
Холодним снігом…

Гора гігантська,
Густі ліси безкрайні…
Вітри набігом…

Зникають навіть тіні
Знов на тополях…
Рясний пухнастий іній
Посеред поля…

 

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Тринадцяте лютого. Зима карпатська нет

Марина Алдон – Дванадцяте лютого. Ріка мовчить

13 января, 2013 5:19 пп

Дванадцяте лютого. Ріка мовчить

3D, у техніці розчинення

Сіре небо з відблиском  рожевим, мов до гір доріжка…
Ріка мовчить, як нитка ляльковода… автентична,
Спить під саркофагом кришталевим, наче Білосніжка…
Струмує в венах тільки прохолода галактична…

Плоть води, неначе в целофані із цупкого льоду…
Щось мороз малює придорожній… Знов сніжину?
Береги у біле хутро вбрані, як і вся природа…
А човен одинокий та порожній… жде людину…

В місті зимно… іній, ніби вуси клена та ліщини…
Ріка мовчить, закована в залізо… проти сонця…
Та скоро вже прилинуть дикі гуси в лоно батьківщини…
І скресне світ… запахне обрій лісом із віконця…

У тексті розчинено вірш:

Сіре небо з відблиском  рожевим…
Ріка мовчить, як нитка ляльковода,
Спить під саркофагом кришталевим …
Струмує в венах тільки прохолода…

Плоть води, неначе в целофані…
Щось мороз малює придорожній…
Береги у біле хутро вбрані,
А човен одинокий та порожній…

В місті зимно… іній, ніби вуси…
Ріка мовчить, закована в залізо…
Та скоро вже прилинуть дикі гуси…
І скресне світ… запахне обрій лісом…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцяте лютого. Ріка мовчить нет

Марина Алдон – Десяте лютого. Морозний ранок

13 января, 2013 5:05 пп

Десяте лютого. Морозний ранок

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС

Морозний ранок… Тиша ейфорійна…
Скляним холодним оком спить струмочок…
Шукає сонце хмарка неспокійна…
Густий серпанок проситься в таночок…

Межує з білим шовком тільки іній…
Мовчить віконце… бо на шибці всесвіт…
На місці стежки в лісі – кілька ліній…
Сліди тварини десь ведуть у безвість…

Для пташки на валізі-годівниці:
Плід горобини, трохи рису, гречки
І насінини жита та пшениці…

Подобаються вітру суперечки,
Із лютим дискутує про дрібниці…
Зима тримає міцно ще вуздечки…

У тексті розчинено ЯС:

Морозний ранок
Скляним холодним оком
Шукає сонце…

Густий серпанок
Межує з білим шовком…
Мовчить віконце…

На місці стежки в лісі
Сліди тварини…
Для пташки на валізі
Плід горобини…

 

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, гори, зима, Карпати, ліс, мої вірші, пейзажна лірика, пори року и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Десяте лютого. Морозний ранок нет

Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра

13 января, 2013 5:00 пп

Восьме лютого. Карпатська ватра

3D, у техніці розчинення
Сонет + ЯС:

Карпатська ватра ніжна, наче мати…
На білій полонині мла безкрайня…
Зимовий холод проситься до хати…

Розкішні шатра гір… Тихенька стайня…
Доволі старовинні вікна, ґрати…
Полярне коло тут чи Північ Крайня?

Лунає звук трембіти всім на втіху…
Далеко потяг… Ще не час додому…
Важні в ялини віти, бо зі снігу
Сезонний одяг викликає втому…

Мороз тут лютий, пахне гострим перцем,
Та близько небо, крила херувимські…
А чорний кінь гуцульський тішить серце…
Такі приємні чари верховинські!

У тексті розчинено ЯС:

Карпатська ватра
На білій полонині…
Зимовий холод…

Розкішні шатра
Доволі старовинні…
Полярне коло?

Лунає звук трембіти,
Далеко потяг…
Важні в ялини віти…
Сезонний одяг…

13 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, народні звичаї, пейзажна лірика, пори року, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Восьме лютого. Карпатська ватра нет

Марина Алдон – Четверте лютого. Зима. Синичка

10 января, 2013 11:49 дп

Четверте лютого. Зима. Синичка

3D, у техніці розчинення

Маленька синиця вдивляється сумно у лютий
На змерзлій долоньці старого могутнього клена…
За вікнами спальні казкові зимові етюди…

Хурделиця сниться? Ріка на узгір’ї засклена…
Знов буря на сонці?  У неба симптоми застуди?
Сніги аномальні. Виконує вітер Шопена…

Маленька синиця ковтає повітря тремтяче…
Жадає відлиги ранковий молочний серпанок…
Природи прозріння діждатись напевно найважче…

Кафе-годівниця без кави і без філіжанок…
З обкладинки книги змальована пташка… неначе…
У мисці насіння та ягідки їй на сніданок…

У тексті розчинено вірш:

Маленька синиця
На змерзлій долоньці…
За вікнами спальні…

Хурделиця сниться?
Знов буря на сонці?
Сніги аномальні.

Маленька синиця
Жадає відлиги,
Природи прозріння…

Кафе-годівниця
З обкладинки книги,
У мисці насіння…

 

10 січня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, мої вірші, пейзажна лірика, пори року, птахи, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – Четверте лютого. Зима. Синичка нет

« Следующие