Обвуглено ніч на світанні
Обвуглено ніч на світанні останком свічки…
Ще темно, але… сяє свіжа сльоза в долоні…
Ридати у сні й пити каву – шкідливі звички…
Та сумно мені…
Ти для мене, як сонця промінь…
Між нами міста… чи світи… все одно… здається…
А душу печуть… тільки мрії, не поцілунки…
До тебе шляхи – магістралі на мапі серця…
Не видно очима… відчутно на рівні думки…
Будильник старий трохи кволо співає півнем…
Віщують вітри, що травневий день хмарним буде…
На тебе б мені ніжним-ніжним пролитись ливнем,
Вдихнути любов… хоч на хвильку… на повні груди…
Обвуглено ніч на світанні… На небі скраю
Зникають зірки у безмежжі… десь між озону…
Спасибі тобі, що ти є! Що тебе я знаю!
А інше усе другорядне в житті земному…
28 квітня 2016
