Марина Алдон – 12 грудня. Згадай зиму півбожевільну….

Дванадцяте грудня. Згадай зиму півбожевільну….

3D, у техніці розчинення

Згадай зиму півбожевільну, найгарячішу із усіх,
Сердець сонату нашу спільну, єднання душ, солодкий гріх,
Кохання, ночі безгоміння, екстаз думок, нірвану тіл,
У ліжку місячне проміння і галактичну заметіль…

Згадай зиму казково-білу, природи гіпнотичний сон,
Гірську стежину посивілу, тоненькі лінії долонь,
Накидку крижану на річці, чомусь безвідрадній, сумній,
Сльозу-перлиночку на свічці та вірші, вирощені з мрій…

Згадай зиму астральнокрилу, камін – комфорту оберіг,
Легенький дотик небосхилу до вуст твоїх… та до моїх…
У млі годинника зітхання, сталеві слухавки валіз,
Свої слова у мить прощання… перон, ритмічний стук коліс…

У тексті розчинено вірш:

Згадай зиму півбожевільну,
Сердець сонату нашу спільну,
Кохання, ночі безгоміння,
У ліжку місячне проміння…

Згадай зиму казково-білу,
Гірську стежину посивілу,
Накидку крижану на річці,
Сльозу-перлиночку на свічці…

Згадай зиму астральнокрилу,
Легенький дотик небосхилу,
У млі годинника зітхання,
Свої слова у мить прощання…

 

19 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Кудряшовой Екатерины Павловны «Вдвоем»

Марина Алдон – 11 грудня. Зимовий ліс

Одинадцяте грудня. Зимовий ліс

3D, у техніці розчинення
11 грудня – Міжнародний день гір

Зимовий ліс – це небо на стежині, перемішане із хмарами,
Апофеоз, алегоричність явищ об’єктивної реальності…
Звичайна метафізика уяви… між серцевими ударами…
І пісня вітру на гірській вершині, у форматі ідеальності…

Зимовий ліс – це сніг із ваніліну, іній ліками від болю є,
Карпатський чай – цілющий диво-засіб від недуг та від депресії…
Екстиму смак терпкий на лижній трасі і бентежить, і захоплює…
Із викидом у кров адреналіну, підсвідомість у інверсії…

Зимовий ліс – це річечки тайнопис у режимі анонімності,
На шкірі криги світлій і прозорій… кришталева ніби вулиця…
Поділений на кілька категорій, як і всі найвищі цінності,
Природи натуральної живопис… кожне дерево – натурниця…

Зимовий ліс – це ватра верховинська, на землі найграціозніша,
Старезні скелі кількаповерхові традиційно пахнуть холодом…
Сезонні зміни у світобудові тут відчутні грандіозніше…
Та у повітрі мова материнська душу й плоть єднає з Господом…

У тексті розчинено вірш:

Зимовий ліс – це небо на стежині,
Апофеоз, алегоричність явищ…
Звичайна метафізика уяви…
І пісня вітру на гірській вершині…

Зимовий ліс – це сніг із ваніліну…
Карпатський чай – цілющий диво-засіб…
Екстиму смак терпкий на лижній трасі
Із викидом у кров адреналіну…

Зимовий ліс – це річечки тайнопис
На шкірі криги світлій і прозорій…
Поділений на кілька категорій
Природи натуральної живопис…

Зимовий ліс – це ватра верховинська,
Старезні скелі кількаповерхові,
Сезонні зміни у світобудові
Та у повітрі мова материнська…

19 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Лукиной Елены Олеговны «Горы,ели,снег»