Марина Алдон — Магнолія

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Магнолія

3D, у техніці розчинення
сонет+японський сонет

У сукні гейші дерево тюльпанне…
Весна в японськім сквері чай смакує,
Лоскоче гілку вітер головою…

Галактик межі – диво бездоганне
В великій чаші-сфері… Світ пульсує…
Десь чути бджілку з флейтою малою…

Уранці сонце сходить із-за крони…
Між пелюстками промені по лікті…
Рожевий квіт природи, як кулони,
Під небесами… з чистих самоцвітів…

А на листочках знаки таємничі,
Або слова… написані росою…
Співає вітер пісню власну тричі,
Коли сердечно тішиться красою.

У тексті розчинено ЯС:
У сукні гейші
Весна в японськім сквері
Лоскоче гілку…

Галактик межі
В великій чаші-сфері…
Десь чути бджілку…

Уранці сонце сходить
Між пелюстками…
Рожевий квіт природи
Під небесами…

 

3 травня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Сакура

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Сакура

3D, у техніці розчинення
сонет+японський сонет

Японський обруч в техніці канзаші
У сакури на гілці ледь похилій…
То ієрогліф на бутоні-чаші?
Схил неба поруч… і вітри стокрилі…

Дощ на рожевій зірці незвичайний,
Рясний доволі… ллється медом… чаєм…
Природа бездоганна в день звичайний,
Усі місцини стразами квітчає…

Цей світ – не ікебана рукотворна,
Живі рослини у весни в букеті…
Мить кожна і прекрасна, й неповторна…

Коли чаклує квітень на планеті,
Дає наснагу сила чудотворна,
Плете в душі любов вінки сонетів…

У тексті розчинено ЯС:
Японський обруч
У сакури на гілці –
То ієрогліф…

Схил неба поруч…
Дощ на рожевій зірці
Рясний доволі…

Природа бездоганна –
Усі місцини…
Цей світ – не ікебана –
Живі рослини…

 

3 травня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — На переході

Rain in Delhi

На переході

3D, у техніці розчинення
перевернутий сонет + ЯС

На переході пахне м’ятним чаєм…
Затоптано хмарини у калюжі…
В асфальт зернистий сирість проростає…

Між пішоходів стомленість, байдужість…
Сіряві дві пташини тінь лякає…
Невже туристи мчать назустріч стужі?

Безмовні світлофори при дорозі
Рахують миті… Терпнуть парасолі…
Провулки-коридори людні досить…
Дощами вмиті верби і тополі…

Холодний ранок дивиться в вітрини
Очима сонця, схованого в воду…
Сигналять роздратовані машини…
Юрба штовхає вітер… і негоду…

У тексті розчинено японський сонет:
На переході
Затоптано хмарини
В асфальт зернистий…

Між пішоходів
Сіряві дві пташини…
Невже туристи?

Безмовні світлофори
Рахують миті…
Провулки-коридори
Дощами вмиті…

 

7 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Марина Алдон — Ліричний псалом

 ліс ніч

Ліричний псалом

3D, у техніці зіставлення

Настромлено на гори небосхил, бринить співучий голос літа,

Хмарини розчиняються в лісах, як ноти у музичних творах…

Вітри щось пишуть кінчиками крил на чистих аркушах повітря…

На кришталевих ніжних потічках – чорнило, чи вечірній морок…

 

Тупоче тихо ніжкою грибок від дії місячного диску,

Галявини малесенький ґазда – пень фантазує про забави…

Невільно застрибає глід у мох, мов у смарагдову колиску,

Упавши з гілки, наче із гнізда… листок лягає спати… в тра́ви…

 

Чаклує едельвейс десь на росі, обряд проводячи містичний,

А скелі хоч пильнують, та мовчать, нечутно дишуть каменюки…

Щаслива в неземній оцій красі, складаю я псалом ліричний,

П’ю спокій, життєдайну благодать… до свічки простягаю руки…

 

У тексті розчинено два вірші:

1.

Настромлено на гори небосхил,

Хмарини розчиняються в лісах…

Вітри щось пишуть кінчиками крил

На кришталевих ніжних потічках…

 

Тупоче тихо ніжкою грибок –

Галявини малесенький ґазда…

Невільно застрибає глід у мох,

Упавши з гілки, наче із гнізда…

 

Чаклує едельвейс десь на росі,

А скелі хоч пильнують, та мовчать…

Щаслива в неземній оцій красі,

П’ю спокій, життєдайну благодать…

 

2.

Бринить співучий голос літа,

Як ноти у музичних творах…

На чистих аркушах повітря

Чорнило, чи вечірній морок?

 

Від дії місячного диску

Пень фантазує про забави…

Мов у смарагдову колиску,

Листок лягає спати… в тра́ви…

 

Обряд проводячи містичний,

Нечутно дишуть каменюки…

Складаю я псалом ліричний…

До свічки простягаю руки…

 

27 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Сергей В.Жуков «***»

 

Марина Алдон — Абетка дощу

гроза

Абетка дощу

3D, у техніці розчинення + акро

 

_А_  з неба ллє волога і шматує атмосферу…

_Б_ ерзбарвний теплий розчин осідає на довкіллі…

_В_ виводить на дорогах, як на аркушах паперу,

_Г_ рафеми злива точні і лексеми застарілі…

_Ґ_ ніт лампи гасне в домі… У вікні, відкритім навстіж,

_Д_ рібні не видно зорі та півмісячне люстерко…

_Е_кстракт дощу в долоні – пухирці продовгуваті,

_Є_лей святий на шторі… Із ниток плету веселку!

_Ж_ ивого Бога сльози ароматні та пречисті

_З_ захмар’я, з високості опускаються на землю…

лИ_пневі манять грози, енергійні, норовисті

_І_ стріли бурі гострі, що влучають десь у скелю…

_Ї_ дкі кружальця граду, кришталеві намистини,

_Й_ холодні мряки нігті, чорним лаком рівно вкриті,

_К_уйовдять винограду на борідці волосини,

_Л_истки – перуки літні… грубо смикають щомиті…

_М_аленькі квіти сині – і фіалки, і волошки

_Н_ ектаром вітер хрестять, щиро моляться очима…

_О_ крилля бджіл у глині (страшно всім комахам трошки)

_П_тахи малечу пестять… Зараз є на те причина…

_Р_ іці б гірській трембіту, щоб заграла Баха, Ліста…

_С_ тікає на природу… сила… після мук… засухи…

_Т_ерпке причастя світу… циркулює серцем міста…

_У_явно гладжу воду… контролюю власні рухи…

_Ф_ ігурна плоть калюжі на потрісканій бруківці,

_Х_ оча й  брудна душею, та в ній спогади дитячі…

_Ц_ ікава клену дуже сіра гойдалка на гілці,

_Ч_аклує мла над нею… наполегливо, терпляче…

_Ш_ алено грім гуркоче, булаву тримає влади…

_Щ_асливо, величаво відзнача стихія… свято…

_Ю_ рба краплин тупоче… Скільки в опадах принади!

_Я_ п’ю спокійно каву… Скоро ранок… Пів на п’яту…

 

У тексті розчинено вірш:

 

_А_  з неба ллє волога –

_Б_ ерзбарвний теплий розчин,

_В_ виводить на дорогах

_Г_ рафеми злива точні…

_Ґ_ ніт лампи гасне в домі…

_Д_ рібні не видно зорі…

_Е_кстракт дощу в долоні,

_Є_лей святий на шторі..

_Ж_ ивого Бога сльози

_З_ захмар’я, з високості…

лИ_пневі манять грози

_І_ стріли бурі гострі…

_Ї_ дкі кружальця граду

_Й_ холодні мряки нігті

_К_уйовдять винограду

_Л_истки – перуки літні…

_М_аленькі квіти сині

_Н_ ектаром вітер хрестять,

_О_ крилля бджіл у глині,

_П_тахи малечу пестять…

_Р_ іці б гірській трембіту…

_С_ тікає на природу

_Т_ерпке причастя світу…

_У_явно гладжу воду…

_Ф_ ігурна плоть калюжі,

_Х_ оча й брудна душею,

_Ц_ ікава клену дуже…

_Ч_аклує мла над нею…

_Ш_ алено грім гуркоче,

_Щ_асливо, величаво…

_Ю_ рба краплин тупоче…

_Я_ п’ю спокійно каву…

 

 

25 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Марина Алдон — Дощ у місті

дощ

Дощ у місті

3D, у техніці зіставлення

 

Вгорі світ сіруватий, дахи слизькі, суворі,

Внизу же – парасолі… не можна упізнати…

Мов дивні діаманти, дрібні дощинки-зорі…

Тіла краплин прозорі вдихають аромати…

 

Із неба змито барви, стовпам ліхтарним смутно,

У місті трохи брудно, всі мокрі тротуари…

Звучать води литаври, пливе листочок-судно,

Стрибає вітер хутко в калюжі біля Лаври…

 

Ридають гірко хмари, тчуть опади узори,

Радіють осокори! На ліліях кристали?

Тремтять невільно трави, тумани ж наче штори,

Не видно сині гори… П’янять природи чари…

 

У тексті розчинено два вірші:

1.

Вгорі світ сіруватий,

Внизу же – парасолі…

Мов дивні діаманти,

Тіла краплин прозорі…

 

Із неба змито барви,

У місті трохи брудно…

Звучать води литаври,

Стрибає вітер хутко…

 

Ридають гірко хмари,

Радіють осокори!

Тремтять невільно трави,

Не видно сині гори…

 

2.

Дахи слизькі, суворі,

Не можна упізнати…

Дрібні дощинки-зорі…

Вдихають аромати…

 

Стовпам ліхтарним смутно,

Всі мокрі тротуари…

Пливе листочок-судно,

В калюжі біля Лаври…

 

Тчуть опади узори…

На ліліях кристали?

Тумани ж наче штори…

П’янять природи чари…

 

13 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014
 

Марина Алдон — Липнева гроза у лісі

гроза

Липнева гроза у лісі

3D, у техніці розчинення

 

1.

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… СПИТЬ БАГАТТЯ НЕПРОБУДНО…

Нагадує від свічки тінь живу істоту…

Листочок поруч у калюжі, наче судно,

Невільно треться об палатку синьо-жовту…

 

СВІТАЄ… МАРНО… ТЕМНО ДОСІ… СОНЦЕ В ГЛИНІ?

У іншім вимірі проміння від учора?

З астральних пут не може вибратись донині,

Бо заважає павутина півпрозора…

 

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ І СМУМ’ЯТТЯ, ТРОХИ НУДНО…

Лиш блискавиця виринає з потойбіччя

Та у екстазі вигинається облудно…

Ранкова свіжіть дише тихо у обличчя…

 

ВОЛОГА… ХМАРНО… НА ДОРОЗІ СЕРПАНТИННІЙ

Густий туман на пальці можна намотати…

Карпати стогнуть, наче арфи старовинні,

Із далини відлунням чути крик лошати…

 

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК ДЗЬОБ ХОВАЄ ТРАДИЦІЙНО

В гніздо з галузок, закриває чорні очі,

Крилом махає з переляку конвульсійно,

Сприймати дійсність відмовляється, не хоче…

 

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ ЗЛИЙ ВІТРИЩЕ НЕСВІДОМИЙ,

Хитає верби та каштани, сосни, липи,

Гортає обрій перший, третій, п’ятий, сьомий,

Цілує в губи полум’яні теплий липень…

 

СТРУМОК ТАНЦЮЄ ТА СТРИБАЄ ЕНЕРГІЙНО,

Таємні знаки пише русло повноводне,

Лягає почерк акуратний рівномірно

На дно піщане, чисте,  прохолодне…

 

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… КАМЕНИЩЕ НЕРУХОМИЙ…

Завітні мрії раз-у-раз римує власні,

Рахують риби стебла моху без утоми,

Тому лускаті, очевидно, всі мовчазні…

 

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ СВІТ ІЗ РАЮ, ЗА ГОРОЮ

Початки зріють мимовільно… дня нового…

І пахне всесвіт соковитою травою,

Від аромату аж хмелію я терпкого…

 

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, ПІСНЯ ЗЛИВИ, СОЛО ГРАДУ…

Чуття подвійні: і невпевненість, і щастя…

Нівечить дощ фіалок чарівних принаду,

Та одночасно є рослинності причастям…

 

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ УЯВЛЯЮ НАД СОБОЮ,

Але туман, неначе штора чи портьєра…

Зростаюсь ніби біоритмами з грозою:

В душі – весь космос, під ногами – стратосфера…

 

ШУКАЄ СЕРЦЕ СПОКІЙ ДИВНИЙ І РОЗРАДУ…

Свята молитва помагає, щире слово…

Вже небезпека найсуттєвіша позаду,

Геть відступає непогода поступово…

 

2. Перші рядки кожного куплету утворюють новий вірш:

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… СПИТЬ БАГАТТЯ непробудно…

СВІТАЄ… МАРНО… ТЕМНО ДОСІ… сонце в глині?

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ І СМУМ’ЯТТЯ, трохи нудно…

ВОЛОГА… ХМАРНО… НА ДОРОЗІ… серпантинній…

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК ДЗЬОБ ХОВАЄ традиційно,

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ ЗЛИЙ ВІТРИЩЕ несвідомий,

СТРУМОК ТАНЦЮЄ ТА СТРИБАЄ… енергійно,

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… КАМЕНИЩЕ нерухомий…

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ СВІТ ІЗ РАЮ, за горою…

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, ПІСНЯ ЗЛИВИ, соло граду…

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ УЯВЛЯЮ над собою…

ШУКАЄ СЕРЦЕ СПОКІЙ ДИВНИЙ і розраду…

 

3. А в тексті розчинено вірш:

 

ГРИМИТЬ… ВІД НОЧІ… Спить багаття…

СВІТАЄ… МАРНО… темно досі…

В ЛІСАХ НЕСПОКІЙ і сум’яття…

ВОЛОГА… ХМАРНО… на дорозі…

ДЕСЬ ПТАХ-ПАЛОМНИК дзьоб ховає,

КРУЖЛЯЄ В ЧАСІ злий вітрище,

СТРУМОК ТАНЦЮЄ та стрибає…

ЯК ЙОГА, В ТРАНСІ… каменище…

САМ БОГ ПИЛЬНУЄ світ із раю,

НАД ГАЄМ… СКЕРЦО, пісня зливи…

БЛАКИТЬ НЕБЕСНУ … уявляю…

ШУКАЄ СЕРЦЕ спокій дивний…

 

4. І ще одну поезію:

 

ГРИМИТЬ… від ночі…

СВІТАЄ… марно…

В ЛІСАХ неспокій…

ВОЛОГА… хмарно…

ДЕСЬ ПТАХ-паломник

КРУЖЛЯЄ в часі…

СТРУМОК танцює,

ЯК ЙОГА, в трансі…

САМ БОГ пильнує

НАД ГАЄМ… скерцо…

БЛАКИТЬ небесну

ШУКАЄ серце…

 

5. Із перших слів кожної строфи утворюється однослівний багаторитм:

 

1. Гримить…

2. Світає…

3. В лісах

4. Волога…

3. Десь птах

5. Кружляє…

6. Струмок,

4. Як йога…

6. Сам Бог

5. Над гаєм…

1. Блакить

2. Шукає…

 

 

13 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Марина Алдон — Липневий дощ

дощ

Липневий дощ

3D, у техніці розчинення

Перевернутий сонет + ЯС

 

Добірні перли крапель дощових

Із білої троянди, що розквітла,

Складаю в вазу райдужного літа…

 

Голублять верби крилами вітри,

Бродячі музиканти Геракліта…

Під звуки вальсу мчить струмок згори…

 

На смак липнева злива заповітна –

Напій із медом… Бога щедрий дар –

Волога особлива, своєрідна,

Прогріта небом, пальчиками хмар…

 

Мовчать птахи… Налякані? Байдужі?

Я ж милуюся бризками води…

Вдихаю світ… шукаю у калюжі

Дитинства босоногого сліди…

 

У тексті розчинено ЯС:

 

Добірні перли

Із білої троянди

Складаю в вазу…

 

Голублять верби

Бродячі музиканти,

Під звуки вальсу…

 

На смак липнева злива –

Напій із медом…

Волога особлива

Прогріта небом…

 

12 липня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Марина Алдон — Цвітіння сливи

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Цвітіння сливи

3D у техніці розчинення

Перевернутий сонет + ЯС

 

Цвітіння сливи – свято в етностилі…

Помножене на сонце небо глибше…

Природне диво в серці крутосхилів…

 

Вітри мінливі пісню тчуть із тиші…

Далекі незнайомці лускокрилі

П’ють мед активно ранній, найсмачніший…

 

Настромлено на віти срібні роси,

Бутони білі, майже великодні…

Рахує квітень квіти при дорозі –

На власнім тілі родимки Господні…

 

Горянка-річка досить балакуча,

Вода цілюща, свіжа, кришталева…

Весна в Карпатах ніжна і пахуча,

Віночки одягає на дерева…

 

У тексті розчинено японський сонет:

Цвітіння сливи,

Помножене на сонце –

Природне диво…

 

Вітри мінливі,

Далекі незнайомці

П’ють медактивно…

 

Настромлено на віти

Бутони білі…

Рахує квітень квіти

На власнім тілі…

28 квітня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Марина Алдон – Зима. Похід. Ліс

Зима. Похід. Ліс

3D, у техніці розчинення

1.

 

ІМЛА ТАНЦЮЄ ТИХО… РУХИ ТОЧНІ…

Ніщо для неї – всі мої тривоги…

Із нею інші виміри тотожні,

Немов орбіти – всі земні дороги…

 

СКЛАДАЄ ПІСНЮ ВИХОР… У БЕЗОДНІ…

І на сопілці грає вправно соло,

Тремтять синиці дві чи три… голодні,

У них сідає, трішки хрипне голос…

 

СНІГИ ПЕРВИННІ В ЛІСІ, НЕПОРОЧНІ

Дивує врода, велич дивокраю…

Із ранцю книги вибрати б святочні,

Бо помолитись треба, – відчуваю…

 

ЯК ЗОРІ БОЖІ… СВІЧІ… У ДОЛОНІ…

Тримаю міцно, пильно, й обережно…

Хай заспокоять вогники червоні

Хоч трохи душу, дуже ж їй бентежно…

 

ЛУГИ ПУСТИННІ ХВОРІ? В ХМАРАХ ПЕНЗЛІ

Ґрунтують рівно,швидко все довкілля,

Полотна пишуть дивні… довжелезні

І створюють шедеври рукоділля?

 

МІСТИЧНІ В СІЧНІ ГОРИ… БІЛЯ КЛАДКИ

Дрібненький іній – цукор кристалічний…

А на камінні випуклості, складки –

Можливо, напис пам’ятний, космічний…

 

СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ ОЧІ СВІТУ… ЗМЕРЗЛІ

Судини їхні… справжні окуляри…

Рятують взимку від сезонних стресів

Пухкі замети, лід… морозні чари…

 

УЗОРНІ, СХОЖЕ, НОЧІ… ІЗ ПАЛАТКИ

І скелі ось, у вигляді трапецій…

Без тебе жити ж як? Не маю гадки…

Чуття пульсують голосно у серці…

 

ДУМКИ ТАЄМНІ НИНІ… Я В ПОХОДІ

Гортаю власні всесвіти у віршах,

Та не радію простору, свободі,

Бо пристрасть… як стихія… все сильніша…

 

ЛІРИЧНІ, НІЖНІ, ПЛИННІ… СНИ ЛІВОРУЧ…

Але вони калину огортають,

Могутній дуб – як той карпатський обруч,

В його уяві квіти розквітають…

 

ТЕПЛА БРАКУЄ, КАРТИ… НА ПРИРОДІ…

Хоч сірий компас тисне на зап’ястя,

Але чи стане прилад у нагоді?

Чи може показати напрям щастя?

 

НЕМАЄ КИСНЮ? ВАТРИ? ТИ Ж НЕ ПОРУЧ…

Заряд у грудях, ніби електричний…

Сльозу ковтаю згірклу… та прозору…

Зв’язок між нами вічний, галактичний…

 

2.

Перші рядки кожного куплету утворюють новий вірш:

 

ІМЛА ТАНЦЮЄ ТИХО… рухи точні…

СКЛАДАЄ ПІСНЮ ВИХОР… у безодні…

СНІГИ ПЕРВИННІ В ЛІСІ непорочні…

ЯК ЗОРІ БОЖІ… СВІЧІ…  у долоні…

ЛУГИ ПУСТИННІ ХВОРІ? В хмарах пензлі?

МІСТИЧНІ В СІЧНІ ГОРИ… Біля кладки

СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ ОЧІ світу… змерзлі…

УЗОРНІ, СХОЖЕ, НОЧІ… із палатки…

ДУМКИ ТАЄМНІ НИНІ… Я в поході…

ЛІРИЧНІ, НІЖНІ, ПЛИННІ… сни ліворуч…

ТЕПЛА БРАКУЄ, КАРТИ… на природі…

НЕМАЄ КИСНЮ? ВАТРИ? Ти ж не поруч…

 

3.

А в тексті розчинено вірш:

 

ІМЛА ТАНЦЮЄ тихо…

СКЛАДАЄ ПІСНЮ вихор…

СНІГИ ПЕРВИННІ в лісі…

ЯК ЗОРІ БОЖІ… свічі…

ЛУГИ ПУСТИННІ, хворі?

МІСТИЧНІ В СІЧНІ гори…

СТРУМКИ – ПІДЗЕМНІ очі…

УЗОРНІ, СХОЖЕ… ночі…

ДУМКИ ТАЄМНІ нині –

ЛІРИЧНІ, НІЖНІ,  плинні…

ТЕПЛА БРАКУЄ, карти…

НЕМАЄ КИСНЮ? Ватри?

 

4.

І ще одну поезію:

 

ІМЛА танцює,

СКЛАДАЄ пісню…

СНІГИ первинні,

ЯК ЗОРІ Божі…

ЛУГИ пустинні,

МІСТИЧНІ в січні…

СТРУМКИ підземні

УЗОРНІ, схоже…

ДУМКИ таємні

ЛІРИЧНІ, ніжні…

ТЕПЛА бракує…

НЕМАЄ кисню?

 

5.

Із перших слів кожної строфи утворюється однослівний багаторитм:

 

1. Імла

2. Складає

3. Сніги,

4. Як зорі…

3. Луги

5. Містичні,

6. Струмки

4. Узорні…

6. Думки

5. Ліричні…

1. Тепла

2. Немає…

 

18 січня 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: Виталий Ярославский «Про Утреннюю Кашу…»,

http://www.photosight.ru/photos/5371521/?from_member