Марина Алдон — Вдихаю щасливу осінь

4 сентября, 2016 11:41 дп

Вдихаю щасливу осінь

Вдихаю щасливу осінь на повні груди…

Бринить у повітрі ранок… на павутині…

Для сонця одне – чи свято якесь, чи будень:

Тріпоче промінням-крильми у небі синім…

Стікає невільно бронза з пір’їн на листя

І змінює світ невільно тендітна мрія…

А вітер кудись прямує… за межі міста…

Не сум вересневий в нього, а ейфорія…

 

Вдихаю щасливу осінь… з останком літа…

Туман світанковий гладжу… від хмар ніжніший…

Попереду шлях… дорога…  земна орбіта…

На ній не сліди лишаю, а власні вірші…

В природи хороший настрій… безмежна радість…

Вона, як і я, звичайно, в душі романтик…

Впускаю чуття найвищі в свою реальність,

Нехай зігрівають серце і сім галактик…

 

4 вересня  2016

© Copyright Marina Aldon 2016

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: мої вірші, осінь, пейзажна лірика и роздуми. Комментариев к записи Марина Алдон — Вдихаю щасливу осінь нет

Марина Алдон — Мовою квітів

30 июля, 2016 2:08 пп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Мовою квітів

Я квітами… чуттів найвищих мовою

Кажу тобі про те, що в підсвідомості,

Ходити вчуся гранню невагомості

І зву тебе думок світобудовою…

Набравши в жмені щастя світанкового,

Твої римую різні інтонації…

У них таємні… Всесвіту вібрації

Дарують радість настрою святкового…

 

Промінням сонця обрію торкаюся

І гладжу крила неба лазурового,

Ковтаю спрагло запаху медового,

Серпневим днем натхненно причащаюся…

Здається трохи, певно, загадковою

Молитва серця… з волею жагучою…

Ти чуєш, нині мрії всі озвучую

Я квітами… чуттів найвищих мовою…

 

30 липня 2016

© Copyright Marina Aldon 2016

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, літо, пейзажна лірика, роздуми и рослини. Комментариев к записи Марина Алдон — Мовою квітів нет

Марина Алдон — Запах світанку

10 июля, 2016 12:09 дп

big.photo

Запах світанку

Пахне світанок літній безлюдним містом,

Трохи – руками вітру, що ледь прогрілись,

Чистим… із рос добірних… тремким намистом,

Мріями… що у серці… десь затаїлись…

Пахне світанок медом, який на стебла

З амфор ноланських лілій стікає в вічність

І ембріоном сонця… в плаценті неба,

Оком-вікном відкритим у справжню дійсність…

 

Пахне світанок фрешем, а ще – рікою,

Що протікає стрімко крізь вимір вулиць…

Можна торкнутись пісні дрозда рукою

І обійняти хмари, щоб посміхнулись…

Пахне світанок… дивом і… що важливо…

Можна дібрати настрій… на власний вибір…

Нині ж мені ти снився… і я щаслива…

Всесвіту мій безмежний, за всі спасибі!

 

10 липня 2016

© Copyright Marina Aldon 2016

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, кохання, літо, місто, мої вірші и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Запах світанку нет

Марина Алдон — Любить – не любить?

12 июня, 2016 10:00 дп

P6290107

Любить – не любить?

Не зривай ромашку… бо невинна…

Не розкаже квітка про кохання…

Лиш  заплаче… голосом мовчання,

Коли біль відчує у судинах…

Не зривай пелюсток… не провидиш

Ні чуттів людських, ані погоди…

У рослини ж усмішка Джоконди…

Не вбивай! Не справиш панахиди…

Не зривай ромашку… Змилосердься!!!

Викинеш і так стебло у трави…

Не роби з природою розправи…

Бо нема любові в тиші серця…

 

12 червня 2016

© Copyright Marina Aldon 2016

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: кохання, мої вірші, пейзажна лірика, роздуми, рослини и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Любить – не любить? нет

Марина Алдон — У місті знов жовта осінь

13 сентября, 2015 12:11 пп

ос

У місті знов жовта осінь

У місті знов жовта осінь,
У розділі настрій – прочерк…
Дощів на слизькій дорозі
Вже вкотре нерівний почерк…

У небо стукочуть люди
Своїх парасоль верхами…
Здається, вітрисько всюди
Жонглює беріз листками…

Затоптують трав принаду
Тумани густі… на подив…
Аж нерви виходять з ладу
У річки та в пішоходів…

Світило шукають зранку
Птахи у старій фортеці…
Чому ж обіцяє мряку
Погоди прогноз у серці?

У місті знов жовта осінь…
На вулиці прохолодно…
Без тебе сумна я зовсім…
Тривожно мені… самотньо…

 

13 вересня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, місто, осінь, пейзажна лірика и самотність у натовпі. Комментариев к записи Марина Алдон — У місті знов жовта осінь нет

Марина Алдон — Дощі…

6 сентября, 2015 12:42 пп

BeautifulNightInRome
Дощі…

У осені дощами повні очі,
Холодні сльози ллються із небес…
А я ридаю віршами щоночі,
Щоб виплакати біль, тривогу, стрес…
Вичавлює із хмар… під небесами…
Вологу вітер… ґрунту на живіт…
А я вмиваю аркуші словами,
Які з душі вихлюпуються в світ…
Природа п’є… гірчать води ковточки…
Жовтнева сирість треться об вікно…
А я шикую літери в рядочки,
Невільно тчу ліричне полотно…

 

6 вересня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, дощ, ніч, осінь и пейзажна лірика. 2 комментария к записи Марина Алдон — Дощі…

Марина Алдон — Краплинка дощу – як голка…

15 августа, 2015 9:27 дп

01643062

Краплинка дощу – як голка…

Краплина дощу майже кожна – як голка тонка і гостра,
Що сіру гранітну бруківку зшиває з небесним зводом,
Хоч нитка із хмари в повітрі безслідно щезає згодом,
У осені… втім… інструментів подібних завжди є вдосталь…

Простромлює вітру незримі намочені крила злива,
Уловлює подихом вересня такти і ритми міста,
Автографи ставить свої на засмагле від літа листя…
І музика лине довкола тривожна, сумна, журлива…

Краплина дощу майже кожна – як голка дрібна і мокра,
Що світ прошиває узором абстрактним та винятковим,
Туман біля річки гірської білішим стає, шовковим,
Неначе колись кучерява, густа борода Софокла…

 

15 серпня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, дощ, місто, осінь и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Краплинка дощу – як голка… нет

Марина Алдон — досвітня зоря

15 августа, 2015 9:26 дп

6026004_xlarge

досвітня зоря

від суші відділяючи моря,
а синій небокрай від океанів,
уранці пахне сирістю туманів
маленька… в грудях зрощена зоря…
лишає ніжне сяйво у світах,
чи десь поміж галактик… на роздоллі,
сновиддя відганяючи поволі,
світанок… закликаючи, як птах…
настромлений на мрію промінець…
безмовно… звично… кличе до кав’ярні…
малює на доріжці на тортурній
орбіту дня… уявний олівець…
у всесвіті без ліку хай світил,
як в осені дощів дрібних і листя…
у кожного ж є зірка особиста
і власний… безкінечний небосхил…

 

15 серпня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Фото: Selskiy «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: ніч, пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — досвітня зоря нет

Марина Алдон — Життя людини, наче квіт кульбаби

24 мая, 2015 10:18 дп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Життя людини, наче квіт кульбаби

Життя людини, наче квіт кульбаби
Яскраве, та таке короткочасне,
Спалахує, зоріє, швидко гасне…
Але у світ приходить кожен, власне,
Мети, звичайно, вищої заради…

Неначебто метелики маленькі,
Дні наші пролітають непомітно,
У безвість час відносить доля вітром
Туди, де інше небо, інше світло,
А крила і прозорі, і легенькі…

Душею розуміючи природу,
Підвладну силі часу та тяжіння,
Гортаємо реальні сновидіння
І прагнемо наступним поколінням
Поспіти передати зе́рня роду…

 

24 травня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: квіти, пейзажна лірика, роздуми, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон — Життя людини, наче квіт кульбаби нет

Марина Алдон — Карпатська весна

3 мая, 2015 8:36 пп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Карпатська весна

3D, у техніці розчинення

сонет+японський сонет

Весна барвиста в бусах із насіння…
Квіткові вернісажі її, трави –
Мистецтво праці зливи і проміння…

Вербове листя… простір для уяви…
Один із видів пряжі – павутиння –
Для декорацій лісу і галяви.

На камені трофеї – часу шрами,
Емблеми роду в склепі старовиннім…
Дороги-галереї між світами,
До небозводу… вивести повинні…

Вітри гойдають тіні і багаття…
Карпатська ватра дивиться в зіниці…
Співає дика птаха із завзяттям
Про сині гори, травень і криниці…

У тексті розчинено ЯС:
Весна барвиста
Квіткові вернісажі
Мистецтво праці

Вербове листя
Один із видів пряжі
Для декорацій

На камені трофеї –
Емблеми роду
Дороги-галереї
До небозводу…

 

3 травня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

На фото: робота Віктора Чепинця

Рубрики: Мої вірші, Нові 3D и Три ковтки тиші. Метки: 3D вірші, весна, Карпати, ліс и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон — Карпатська весна нет

« Следующие