Марина Алдон – Старенькі двері

1 февраля, 2014 7:53 дп

Старенькі двері

 

Старенькі хатні двері… А за ними

Чотири стіни, стеля… цілий світ…

І на пилюці предків родовід…

Його охороняють херувими…

 

Обшите павутиною відерце

Давно не відчуває рук тепла

Та свіжості води із джерела,

Немов отут не б’ється часу серце…

 

Старенькі хатні двері дерев’яні –

Між вимірами… начебто… межа…

Вдихає запах пам’яті душа

В задумано-замріяному стані…

 

Дешева фарба лупиться… місцями,

Одвірок перев’язано плющем,

Замок іржавий тужить за ключем,

А сходи розмовляють із вітрами…


Старенькі хатні двері із ялини

Оздоблює узорами смола…

Просочуються сонце вглиб житла

Крізь отвори малесенькі – щілини…

 

1 лютого 2014

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:katezevs «Дом, в котором живут призраки»,

http://www.photosight.ru/photos/5390425/

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: народні звичаї, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Старенькі двері нет

Марина Алдон – Сонячне затемнення

29 июля, 2013 1:59 пп

Сонячне затемнення

Затемнення сонця – наче затьмарення власне душі…
Імла позапланова тихо стискає в руці світило,
Усі відмикає промінчики-лампочки від мережі,
Затягує плівкою чорною неба астральне тіло…

Вітрисько виконує досить містичні сюжети пісень…
На рівні свідомості жах імпортують плоди уяви…
Закон протиріччя спрацьовує – ніч наступає удень…
У космосі інші оптичні моделі природних явищ…

Де зірка яскрава червона, розпечений німб-капелюх?
Розлючена птаха гігантська свої розгортає крила?
Здається, планета тремтить і частково сповільнює рух…
Жде людство, коли Коло-Ра вже відпустить таємна сила…

Затемнення сонця – наче затьмарення власне душі…
Навпомацки важко ходити… дорога тверда… з граніту…
Чомусь оживають і міфи, й легенди, й казки, й міражі…
Зненацька спалахує вогник… Відкрито зіницю світу!

 

29 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Дырина Юрия Александровича «Затмение солнца»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: ніч, народні звичаї, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Сонячне затемнення нет

Марина Алдон – 31 грудня. Передноворічне

23 июля, 2013 7:06 дп

Тридцять перше грудня. Передноворічне

3D, у техніці розчинення

Зима… Мороз… Закінчується рік… Дочитую роман…
Сьогодні весь будинок пахне щастям… ніч на фініші…
А завтра буде день новий і сніг… місцями дощ, туман…
Я знаю, що здійснити мрії вдасться… найзавітніші…

Ялинка пишна, гарна та струнка, собою тішить зір…
І штучний глід уквітчує гілляку, і малюночки…
Чомусь до ручки тягнеться рука, тримаючи папір –
Потрібно скласти Господу подяку за даруночки…

Гірлянди сяють, начебто зірки, сріблясто-золоті,
Оздоблюючи вікна, двері, сходи, штори з цятками…
Вітрисько нині дуже говіркий, уперше у житті…
Старенький грудень водить хороводи із малятками…

В майбутньому чекаю від життя натхнення, перемог,
Добра, снаги і радості багато, вроди, грації…
Пульсує в грудях дивне почуття… немає вже тривог…
Вітаю світ, галактику зі святом… трансформації…

У тексті розчинено вірш:

Зима… Мороз… Закінчується рік…
Сьогодні весь будинок пахне щастям…
А завтра буде день новий і сніг…
Я знаю, що здійснити мрії вдасться…

Ялинка пишна, гарна та струнка,
І штучний глід уквітчує гілляку…
Чомусь до ручки тягнеться рука –
Потрібно скласти Господу подяку…

Гірлянди сяють, начебто зірки,
Оздоблюючи вікна, двері, сходи…
Вітрисько нині дуже говіркий,
Старенький грудень водить хороводи…

В майбутньому чекаю від життя
Добра, снаги і радості багато…
Пульсує в грудях дивне почуття…
Вітаю світ, галактику зі святом…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Дубровина Игоря Генриховича «Полная луна»

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, народні звичаї, привітання, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 31 грудня. Передноворічне нет

Марина Алдон – 21 грудня. Зимове сонцестояння

22 июля, 2013 6:30 дп

Двадцять перше грудня. Зимове сонцестояння

3D, у техніці розчинення
21 грудня – день зимового сонцестояння

Єднання небосхилу і землі та стрАху з мужністю…
Маленька свічка чує Божу мову, Йони бесіду…
Мертвіє сонце-колесо у млі всією сутністю,
Щоб народитись, певно, потім знову з лона Всесвіту…

Спиняється у космосі десь мить, чи цикл активності
Збагнути ступінь дива прагне розум, силу звичаїв…
Аж три доби червона куля спить за гранню дійсності,
В обіймах біловусого морозу, звісно, в відчаї…

На білий танець зірку кличе ніч, бо світоч вигорів…
Півмісяць усміхається ласкаво над будинками…
Небесне коло в лоні потойбіч, у іншім вимірі?
Чи в ліжку? Я йому готую каву зі сніжинками…

У тексті розчинено вірш:

Єднання небосхилу і землі…
Маленька свічка чує Божу мову…
Мертвіє сонце-колесо у млі,
Щоб народитись, певно, потім знову…

Спиняється у космосі десь мить,
Збагнути ступінь дива прагне розум…
Аж три доби червона куля спить
В обіймах біловусого морозу…

На білий танець зірку кличе ніч,
Півмісяць усміхається ласкаво…
Небесне коло в лоні потойбіч?
Чи в ліжку? Я йому готую каву…

 

22 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Ильина Максима Алексеевича «Зимняя ночь»

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, зима, ніч, народні звичаї, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 грудня. Зимове сонцестояння нет

Марина Алдон – 14 жовтня. Покрови

3 июля, 2013 3:54 пп

Чотирнадцяте жовтня. Покрови

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Покрови.
3D, у техніці розчинення

Покриває жовтень землю листям розмаїтим,
Підглядає сонце з-за куліс благоговійно…
Контролює вітер особисто із орбіти,
Як знімає шати з себе ліс меланхолійно…

Покриває осінь шлях туманом безпорадно,
На майбутнє складує проноз, прикмети любить…
Мочить дощ рослини невблаганно, безпощадно…
Певно, вводить кожній з них наркоз у мокрі губи…

Покриває річку лід тоненький та блискучий
І у храмі дівчину вінець, звичайно, шлюбний…
Морозець хоча іще слабенький, не пекучий,
Та тремтить невільно горобець брунатногрудий…

Покриває світ цей Божа Мати тріумфально
Омофором сяючим, святим… під небосхилом…
А вже зовсім скоро сніг лапатий натурально
Вкриє все довкілля, наче грим, своїм білилом…

У тексті розчинено вірш:

Покриває жовтень землю листям,
Підглядає сонце з-за куліс…
Контролює вітер особисто,
Як знімає шати з себе ліс…

Покриває осінь шлях туманом,
На майбутнє складує проноз…
Мочить дощ рослини невблаганно,
Певно, вводить кожній з них наркоз…

Покриває річку лід тоненький
І у храмі дівчину вінець…
Морозець хоча іще слабенький,
Та тремтить невільно горобець…

Покриває світ цей Божа Мати
Омофором сяючим, святим…
А вже зовсім скоро сніг лапатий
Вкриє все довкілля, наче грим…

 

3 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, обряди, осінь, релігія, роздуми, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 14 жовтня. Покрови нет

Марина Алдон – 6 жовтня. Учителю

2 июля, 2013 7:25 дп

Шосте жовтня. Учителю

3D, у техніці розчинення
6 жовтня – День учителя

Учителю, ти наче садівник, дбайливий, ніжний,
В твоїх руках дитячих душ бутони, стебла, гІлля…
Піклуєшся щомиті про квітник свій дивовижний,
Не знаючи ні спокою, ні втоми, ні дозвілля…

Учителю, ти наче мандрівник, як Марко Поло,
Ведеш малят у світ іще незнаний, мальовничий…
Вчиш добувати золото із книг, які навколо,
І уявляти побут первозданний, таємничий…

Учителю, ти наче астронавт, космічний майстер…
З тобою клас, немов би на орбіті, в небі-морі…
Цікавить учнів місячний ландшафт, найглибший кратер,
Але найбільш – планети невідкриті, мегазорі…

Учителю, ти наче музикант, даруєш вічне…
З тобою оживають звуки, ноти урочисто…
Знаходиш у малих серцях талант, зерно логічне…
Спасибі щире, рідний, за турботи, за дитинство!

У тексті розчинено вірш:

Учителю, ти наче садівник!
В твоїх руках дитячих душ бутони…
Піклуєшся щомиті про квітник,
Не знаючи ні спокою, ні втоми…

Учителю, ти наче мандрівник!
Ведеш малят у світ іще незнаний,
Вчиш добувати золото із книг
І уявляти побут первозданний…

Учителю, ти наче астронавт!
З тобою клас, немов би на орбіті…
Цікавить учнів місячний ландшафт,
Але найбільш – планети невідкриті…

Учителю, ти наче музикант!
З тобою оживають звуки, ноти,
Знаходиш у малих серцях талант…
Спасибі щире, рідний, за турботи!

 

2 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, свята, традиції, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 6 жовтня. Учителю нет

Марина Алдон – 1 вересня. Вже вереснем пахне небо…

16 июня, 2013 1:18 пп

Перше вересня. Вже вереснем пахне небо…

3D, у техніці розчинення

Світанок плете мережку узором звичним,
Вітрисько складає сповідь горянці-річці…
Туман пеленає стежку бинтом медичним,
У сонечка блідне промінь, чи шрам на щічці?

У трав неспокійний погляд – мотивів жодних…
На квітах роса осіння чомусь без блиску…
Хмарина, що майже поряд, тамує подих,
Вчуває дерев тремтіння… Від зміни тиску?

Дивує пташиний щебет… Пісні народні?
Безрадісний, як ніколи… стрибунчик-коник…
Вже вереснем пахне небо – сувій Господній…
А діти ідуть до школи, бо кличе дзвоник…

У тексті розчинено вірш:

Світанок плете мережку,
Вітрисько складає сповідь,
Туман пеленає стежку,
У сонечка блідне промінь…

У трав неспокійний погляд,
На квітах роса осіння…
Хмарина, що майже поряд,
Вчуває дерев тремтіння…

Дивує пташиний щебет –
Безрадісний, як ніколи …
Вже вереснем пахне небо,
А діти ідуть до школи…

 

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, осінь, роздуми, свята и традиції. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 вересня. Вже вереснем пахне небо… нет

Марина Алдон – 24 серпня. День Незалежності України

13 июня, 2013 8:20 пп

Двадцять четверте серпня. День Незалежності України

3D, у техніці розчинення

Нас хотіли не раз убити

Нам не раз розпинали мрії, думки, ідеї,
Віднімали тендітну віру чи шлях додому…
Та не втратили ми надії й землі своєї,
Бо складали молитву щиру Творцю святому…

Нас хотіли не раз убити, стоптати в порох,
Сповивала сльоза діброву –  вівтар народу…
Та вкраїнці, як вірні діти, пройшли крізь морок,
Зберегли материнську мову і корінь роду…

Нам жадали серця проткати, відтяти крила,
Із отруєним вістрям списа завдати болю…
Та на поміч прийшли Карпати, нам дали силу…
І Дніпро, й Чорне море, й  Тиса, зміцнили волю…

У тексті розчинено вірш:

Нам не раз розпинали мрії,
Віднімали тендітну віру…
Та не втратили ми надії,
Бо складали молитву щиру…

Нас хотіли не раз убити,
Сповивала сльоза діброву…
Та вкраїнці, як вірні діти,
Зберегли материнську мову…

Нам жадали серця проткати,
Із отруєним вістрям списа…
Та на поміч прийшли Карпати
І Дніпро, й Чорне море, й  Тиса…

 

 

13 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, народні звичаї, привітання, свята, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 серпня. День Незалежності України нет

Марина Алдон – 23 серпня. День Державного Прапора

13 июня, 2013 5:55 пп

Двадцять третє серпня. День Державного Прапора

3D, у техніці розчинення

Стяг український

Золото сонця сил додає і мудрості,
Синь небозводу пахне терпким цикорієм…
Наше знамено – знак перемоги, мужності,
Символ свободи в’ється над сивим обрієм…

Море блакитне, жде від Творця освячення…
Жовті корали – свідки німі історії…
Прапор наш рідний має важливе значення –
Символ держави, спільної території…

Даль лазурова – шлях у майбутнє нації,
Жито й пшениця  –  ніби землі архаїка…
Стяг український –  це наших душ вібрації,
Роду скарбниця та перемог мозаїка…

У тексті розчинено вірш:

Золото сонця,
Синь небозводу…
Наше знамено –
Символ свободи…

Море блакитне, .
Жовті корали… .
Прапор наш рідний – .
Символ держави…

Даль лазурова…
Жито й пшениця…
Стяг український –
Роду скарбниця…

 

 

13 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, громадянська лірика, народні звичаї, свята, традиції, Україна и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 23 серпня. День Державного Прапора нет

Марина Алдон – 16 серпня. «Русалки» Костянтина Маяковського

11 июня, 2013 11:42 дп

Шістнадцяте серпня. «Русалки» Костянтина Маяковського

3D, у техніці розчинення

Місячна ніч у гаї… чи вечорниці…
Стелить густі серпанки примарна дійсність…
Неподалік співають міфічні птиці…
Трохи сумні русалки шукають ніжність…

У хороводі з літом кружляє хмарка…
Грає на флейті річка у стилі джазу…
І гомонить із вітром ще юна Мавка…
Про почуття смерічка шепоче в’язу…

Місячна ніч казкова… Схил неба терпне…
З тіней ростуть фіалки і їм не темно…
Пахне трава шовкова духмяним серпнем…
Гладять її русалки… хвостами, певно…

В’ються стежки самотні крізь опівнічність…
З лісу назустріч місту – каміння-глиби…
Зорі – свічки Господні вдихають вічність…
Дивляться в воду чисту дівчата-риби…

У тексті розчинено вірш:

Місячна ніч у гаї
Стелить густі серпанки…
Неподалік співають
Трохи сумні русалки…

У хороводі з літом
Грає на флейті річка…
І гомонить із вітром
Про почуття смерічка…

Місячна ніч казкова…
З тіней ростуть фіалки…
Пахне трава шовкова,
Гладять її русалки…

В’ються стежки самотні
З лісу назустріч місту…
Зорі – свічки Господні
Дивляться в воду чисту…

11 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, літо, народні звичаї, роздуми и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 серпня. «Русалки» Костянтина Маяковського нет

« Следующие