Марина Алдон – Колайдер

30 ноября, 2012 11:31 пп

Колайдер

Знову жовтень у якості снайпера,
Що стріляє сльозами у фатуми…
Якщо треба, збудую колайдера,
Наші тро́пи з’єднаю, як атоми…

Ти далеко. Кохання на відстані.
Але душі самі ведуть бесіду…
Якщо хочеш, відкину всі істини
Та теорію вибуху всесвіту.

Мла нагадує чимось абстракцію,
Бо довкілля із чорного фосфору…
Якщо можна, здолаю дистанцію
На машині не часу, а простору…

Пта́ха міряє неба пульсацію,
Трохи місяцю хочеться містики…
Якщо сумно, скорю́ гравітацію
За законами серця, не фізики.

Знов у осені риси дизайнера,
Вітер манію має величності…
Якщо любиш, у лоні колайдера,
У одну поєднаю дві вічності.

 

P.S.Нічого особистого

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Колайдер нет

Марина Алдон – Дванадцять

30 ноября, 2012 11:28 пп

Дванадцять

Ти перший у житті відкрив жаги смаки таємні,
Як другий місяць в небі, осяваєш млу первІсну.
А третій вимір не для нас, довкола більш об’ємні,
Рядком четвертим у душі вростаєш міцно в пісню…
І наче п’ятий океан, полощеш мрії чисті,
Секрети шостого чуття крізь Вічність трансформуєш…
Кохання сьомий континент є в тільки нашім місті…
Чи восьмий нотний знак мені в цілунку подаруєш?
Нас не ляка дев’ятий вал, бескети та діброви,
Десята чашка кави для безсоння та шаленства…
Збагни, прошу, ти – одинадцята частина мови!
Дванадцять місяців у році хай трива блаженство…

P.S.Нічого особистого, вчуся рахувати

 

 

1 грудня 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Акровірші, Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, акро, вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Дванадцять нет

Марина Алдон – Дитина дощу

30 ноября, 2012 8:32 пп

Дитина дощу

Не може її зрозуміти звичайна сім’я.
Гортає хмаринки, чи зорі вона при потребі.
Дитина дощу – це діагноз, не власне ім’я.
Здається, живе не на грішній землі, а на небі.

Маленька істота… приховує свій інтелект.
І крихітне серце у ритмі циклону пульсує.
Мутація генів? Частково. Та більше дефект
Свідомості натовпу що, зневажає, таврує.

Абстрактна хвороба? Де взяти такий препарат,
Щоб витерти прямо з душі аутизму симптоми?
Їй кожна рослина близька, наче друг, наче брат,
У косах рятується вітер від нападу втоми.

Ретельно пильнує безпомічні марення ніч…
Відхилення медики кращі шукають…і марно…
Чуття ігнорують, неначе маля якась річ!
Вона ж ізолюється, бо… це суспільство – бездарне…

 

30 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Дитина дощу нет

Марина Алдон – Теорія вибуху Всесвіту

29 ноября, 2012 12:22 пп

Теорія вибуху Всесвіту

Неначе теорія вибуху Всесвіту, наші стосунки,
В чуттів за законом Габбла… найгірше це – швидкість віддалення…
А знаєш, немає антонімів зовсім до слова «цілунки»…
Тож в пам’яті чим замінити взаємне губ віддзеркалення?

Немов електричний заряд, струм пронизує душу та волю,
Для тебе все, що кажу – ілюзорна гіпотеза дійсності…
Можливо, небесні тіла, як і люди, згорають від болю…
Хоча… там, де зорі… Господь недалеко… там інші цінності…

Неначе теорія вибуху Всесвіту, наші стосунки…
Були неподільними… ніби колись континенти планети…
Та доля позаздрила… щастю… звела особисті рахунки…
І ми розлетілись у межах галактики, мовби комети…

Усе, що було поміж нами – кохання… приручена ніжність…
Від мрій індульгенцій нема… а у сЕрденьку пристрасті тісно…
На згадку лишаються… вірші… не спалює їх навіть вічність…
Самі потрапляєм до неї колись… по інерції… звісно…

 

29 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и мої вірші. Комментариев к записи Марина Алдон – Теорія вибуху Всесвіту нет

Марина Алдон — Місяць

27 ноября, 2012 5:35 пп

Місяць

_____________________ вечір одцвів_______________
_________________ бузковий_обрій зім’яла _________
______________ темінь_світ мій___________________
____________ колись ____________________________
__________ казковий ____________________________
_________ в_р_а_з ______________________________
_______ посірів, як______________________________
______ кремінь_________________________________
______ вперлася________________________________
______ в__небо ________________________________
______т_у_г_а _________________________________
______ мі_ся_ця________________________________
______ сточеним _______________________________
______ р_о_г_о_м ______________________________
_______ п_е_в_н_о _____________________________
________ любов недуга__________________________
_________ біль поділяю__________________________
__________ з Богом_ пахла_______________________
____________ трава сльозою______________________
_____________ і ароматом рути ___________________
________________гірко,  та   нам __________________
__________________ з        тобою        разом __________
__________________ ___повік не бути______________

 

 

27 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Фігурні вірші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, кохання, мої вірші, ніч и фігурні. Комментариев к записи Марина Алдон — Місяць нет

Марина Алдон — Кохання

27 ноября, 2012 3:34 пп

Кохання

_____________ніжно__________ніжно___________
__________обіймай______дотик ____губ_________
_________як полум’я… _грішно____грішно_______
_________роздягай__________жду___тебе_______
_________оголена______бо______кохання — ______
__________острівець___ну___а___ми__як________
____________лодії___душ____єднання___________
________________промінець____де______________
___________________д_у_м_к_и________________
_____________________мелодії_________________
_______________________!!!____________________
_______________________ ! ____________________

 

 

27 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Фігурні вірші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання и фігурні. Комментариев к записи Марина Алдон — Кохання нет

Марина Штефуца – Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі»

25 ноября, 2012 1:36 пп

Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі»

3D, у техніці розчинення

Метафоричні образи насичені напівнімою пастораллю:
Гімнастка ніжна – велетень-атлет м’язИстий, дужий, пропорційний…
Журбою краєвиди закосичені та оперезані печаллю…
У площині буденності сюжет, на жаль, доволі традиційний…

Природи сірість, ніби непомічена, як те мереживо дрібненьке…
Езопівською мовою підтекст обрамлено… Ефект оптичний?
На кубі чоловік, на кулі дівчина, неначе стебельце тоненьке…
Вражають і відтінки, і контекст, і консонанс геометричний…

Саме життя в основі композиції, не цирк, артисти чи гастролі…
Люд квапиться, пасеться білий кінь… але… усе це неважливо…
В театрі мрій ми всі на репетиції, шукаємо себе у ролі…
І пізнаємо власне «янь» та «інь», завждИ чекаючи на диво…

У тексті розчинено вірш:

Метафоричні образи насичені:
Гімнастка ніжна – велетень-атлет.
Журбою краєвиди закосичені…
У площині буденності сюжет…

Природи сірість, ніби непомічена,
Езопівською мовою підтекст…
На кубі чоловік, на кулі дівчина –
Вражають і відтінки, і контекст…

Саме життя в основі композиції:
Люд квапиться, пасеться білий кінь…
В театрі мрій ми всі на репетиції…
І пізнаємо власне «янь» та «інь»…

25 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, історія, за картинами и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Пабло Пікассо «Дівчинка на кулі» нет

Марина Штефуца – Сіяч слова

25 ноября, 2012 1:33 пп

Сіяч слова

Посіяти слово в серці завжди набагато важче,
Ніж мрію у чистім небі, чи в лоні землі насіння,
Бо там, у душі, погода своя та пора цвітіння,
А часом і підсвідомість зі зливами рясно плаче.

Посіяти слово в серці – це значить чекати сходів,
Нехай під вагою збуджень, або із собою бесід,
Та знати, що пагін буде живити любов’ю всесвіт
І що золоте коріння відродить єство народів.

Посіяти слово в серці, пізнати його будову,
Непросто, бо кожна з літер ще й значення має власне:
Хай ветхе, мов човен Ноя, хай, як зірколіт, сучасне…
Важливо у звуках-мантрах почути Господню мову.

Посіяти слово в серці – віддати тепла частину,
Повірити пісні щирій, що рощена з алфавіту,
І іншим подарувати маленькі уламки світу,
Бо вислови мудрі, щирі вкрашають завжди людину…

 

25 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Сіяч слова нет

Марина Штефуца – Сальвадор Далі «Постійність пам’яті»

24 ноября, 2012 6:04 пп

Сальвадор Далі «Постійність пам’яті»

3D, у техніці зіставлення

Вигнуто мрій циферблат над поверхнею шкіри…
Каменепадом думок заблоковано доступ до щастя… Світ схожий на мушлю…
Небо без координат… і озонові діри…
Поміж тілами зірок… пропускають кислотні дощі у стривожену душу…

Може, годинники сплять у колисці астральній…
Спокій потрібен і їм. Інші виміри простору час трансформують у вічність…
Моря пісочного гладь, хвилі стогнуть овальні…
У механізмі старім діє сила води, що з очей витікає у дійсність…

Обрій за межами дат, як земля в рівновазі…
Всесвіт прибито до скель, пам’ять тисне секундними стрілками на підсвідомість…
Сірий туман, як плакат… у музеї фантазій…
В ньому до Бога тунель… Шлях Чумацький із гілки маслини… веде в невагомість…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Вигнуто мрій циферблат
Каменепадом думок…
Небо без координат
Поміж тілами зірок…

Може, годинники сплять,
Спокій потрібен і їм.
Моря пісочного гладь
У механізмі старім…

Обрій за межами дат,
Всесвіт прибито до скель…
Сірий туман, як плакат…
В ньому до Бога тунель…
2.
Над поверхнею шкіри
Заблоковано доступ до щастя. Світ схожий на мушлю…
І озонові діри…
Пропускають кислотні дощі у стривожену душу…

У колисці астральній
Інші виміри простору час трансформують у вічність…
Хвилі стогнуть овальні…
Діє сила води, що з очей витікає у дійсність…

Як земля в рівновазі,
Пам’ять тисне секундними стрілками на підсвідомість…
У музеї фантазій
Шлях Чумацький із гілки маслини… веде в невагомість…

 

24 листопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

 

Рубрики: Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, за картинами, сни и філософія життя. Комментариев к записи Марина Штефуца – Сальвадор Далі «Постійність пам’яті» нет

Марина Штефуца – Січень

23 ноября, 2012 9:54 пп

Січень

3D, розчинення + зіставлення

СНІГ, НАЧЕ СІЛЬ КАМ’ЯНА… засипає поволі планету… і ЗАСТИЛАЄ СТЕЖИНИ тривога… Синдром апатичний? ЗНОВУ МАЛЮЮТЬ МОРОЗИ на шибці без пензля комету, навіть ПОРТРЕТ ЖИВОПИСНИЙ ЗАВІЇ, надмірно пластичний… СВІТ РОЗПАДАЄТЬСЯ НА… сотні вічностей, сплюснутих часом, а КРИШТАЛЕВІ КРИЖИНИ на АТОМИ БОЛЮ ТА СЛЬОЗИ… Згадки З ДУШІ АМПУТУЮТЬ НАДІЇ… пропахлі екстазом… СІЧЕНЬ ВРИВАЄТЬСЯ В СНИ, анулює любові прогнози…
Пісню не чути давно ЗБАЙДУЖІЛОЇ РІЧКИ гірської, фаза трива коматозна у ПАРКУ ТА ДРЕВНЬОГО ЛІСУ… Поруч журнали твої та обривки листівки чужої… Гірко… ВІД ВІДЧАЮ ТЕРПНУТЬ СУДИНИ… П’ю розчин анісу…
МІСЯЦЬ НА ГІЛЦІ СОСНИ ТРЕТЬСЯ В РУЧЕНЬКИ НІЧКИ невільно, НЕБА ШУКАЄ ЗАВІСУ ПРАВІТЕР ІЗ СЕРЦЕМ ЛЮДИНИ… Третє… чи сьоме життя я існую без тебе безцільно… переглядаю в альбомі твоєму найкращі світлини…
ТІНІ ЦІЛУЮТЬ СВІЧКИ, що горять У ПОРОЖНІЙ ПРИЙМАЛЬНІ… Щось витанцьовує полум’я, МАЮЧИ ВЛАСНІ МАНЕРИ… Вірші стають мені сповіддю: тексти багатостраждальні… Знаю, ЗИМА ЛІЧИТЬ ХОЛОДУ ТИЖНІ, печалі, химери… Ти, як теорія вибуху всесвіту, за́гадка дивна… Світобудови основа в тобі, таємниці реальні… Так набрида хвороблива самотність моя депресивна… ПРОСЯТЬСЯ В ДІМ ЗІРОЧКИ ЧЕРЕЗ ВІКНА ОВАЛЬНІ…
Певно, ніколи не зможу назвати кохання колишнім, адже свідомість наповнена пристрастю, шалом, інтимом… ІЗ ГЛИБИНИ СТРАТОСФЕРИ ЧИ ЧУЄ МОЛИТВУ ВСЕВИШНІЙ? Досі вважаю тебе і оракулом, і пілігримом…

У тексті розчинено вірш:

Сніг, наче сіль кам’яна… застилає стежини…
Знову малюють морози портрет живописний завії…
Світ розпадається на кришталеві крижини…
Атоми болю та сльози з душі ампутують надії…

Січень вривається в сни збайдужілої річки…
Парку та древнього лісу від відчаю терпнуть судини…
Місяць на гілці сосни треться в рученьки нічки…
Неба шукає завісу правітер із серцем людини…

Тіні цілують свічки́ у порожній приймальні…
Маючи власні манери, зима лічить холоду тижні…
Просяться в дім зірочки́ через вікна овальні…
Із глибини стратосфери чи чує молитву Всевишній?

А у вірші «сховано» дві поезії, написані у техніці зіставлення:

1.
Сніг, наче сіль кам’яна…
Знову малюють морози…
Світ розпадається на
Атоми болю та сльози…

Січень вривається в сни
Парку та древнього лісу…
Місяць на гілці сосни
Неба шукає завісу…

Тіні цілують свічки́,
Маючи власні манери…
Просяться в дім зірочки́
Із глибини стратосфери…

2.
Застилає стежини
Портрет живописний завії,
Кришталеві крижини
З душі ампутують надії…

Збайдужілої річки
Від відчаю терпнуть судини …
Треться в рученьки нічки
Правітер із серцем людини…

У порожній приймальні
Зима лічить холоду тижні…
Через вікна овальні
Чи чує молитву Всевишній…

 

23 лиситопада 2012

© Copyright Marina Aldon 2012

Рубрики: Мої вірші и Улюблене. Метки: 3D вірші, зима, ліс и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Штефуца – Січень нет

« Следующие