Марина Алдон — Фонтан у міському парку

4 мая, 2014 8:09 пп

574618_449918135076944_1907879414_n

Фонтан у міському парку

Ховається півмісяць у фонтані,

Краплини перемішує промінням,

Шукаючи чи зорі, чи каміння…

А мла блукає поруч у сутані…

Вода вночі загоює всі рани,

Струмує, випромінюючи свіжість…

На шкірі залишає власну ніжність,

Неначе поцілунок губ коханих…

 

Нестримно вгору б’є потік вологи

У просторі тривимірного світу,

Прозоре тіло, наче крила вітру,

Від мене відганяє всі тривоги…

Малює рідина тонкі узори

В повітрі, на ядрі світобудови?

Каскадами кораблик паперовий,

Пливе… та уявляє себе в морі…

 

Ліхтарний стовп великим жовтим оком

Упертись хоче в гілочку тополі?

Трояндові парфуми мимоволі

Вдихає морок… гладить літа локон…

У сонному розслабленому стані

Ловлю душею миті неповторні…

Воркочуть білі голуби і чорні…

Купаюся, щаслива, у фонтані…

 

4 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

На фото: робота В’ячеслава Поповича «Фонтан»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, за картинами, літо, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Фонтан у міському парку нет

Марина Алдон — Нічна ріка

4 мая, 2014 10:57 дп

558109_449917751743649_1563821812_n

Нічна ріка

 Спасибі митцю В’ячеславу Поповичу за натхнення!

Оголена… вдихаю запах ночі,

Пливуть зірки безмовно у воді,

А місяць, наче птаха у гнізді,

Воркує з вітром, дивиться у очі…

Торкається ріка моєї шкіри,

Волога проникає в серця глиб…

Нащупує смілива мрія риб –

У них немає зовсім часу міри…

 

Тотожні… рідина та невагомість?

Імлою неквапливо йду убрід…

На дні водойми зовсім інший світ

І виміри астральні, невідомі?

Так хочеться із водоростей-зілля

Сплести ажурний авторський вінок…

Хай під ногами пеститься пісок,

Зливаюся… думками… із довкіллям!

 

Оголена не плоттю, а душею

Змиваю з себе сум, нудьгу, печаль,

В руці тримаю камінь, як скрижаль,

Таку, яку дав Бог колись Мойсею…

Римую краплі ніжні між собою,

Підхоплює піввірші течія,

Диктую їй відверті речі я…

А небо… озивається луною…

 

4 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

На фото: робота В’ячеслава Поповича «Портал ІІ»

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, за картинами, літо, ніч, пейзажна лірика и роздуми. Комментариев к записи Марина Алдон — Нічна ріка нет

Марина Алдон – 16 грудня. Роздуми над картиною «Зима» І. Шишкіна

20 июля, 2013 4:21 пп

Шістнадцяте грудня. Роздуми над картиною «Зима» І. Шишкіна

3D, у техніці розчинення

Хмара, як сивий янгол із круглим німбом…
Сонце, немов крижинка, якесь байдуже…
З вітром танцює танго, із власним гідом,
Юна зима-блондинка, ефектна дуже…

Сосни старі дрімають, їм небо сниться,
Кожна у довгій рясі струнка ялина…
Спокій у серці гаю, мов у провидця…
Передається птасі наснага дивна…

Тихо тремтить струмочок у срібних ластах…
У крижанім береті мороз міцніший…
Грудень плете віночок собі до свята…
Зі снігових заметів і світ гарніший…

У тексті розчинено вірш:

Хмара, як сивий янгол,
Сонце, немов крижинка…
З вітром танцює танго
Юна зима-блондинка…

Сосни старі дрімають,
Кожна у довгій рясі …
Спокій у серці гаю
Передається птасі…

Тихо тремтить струмочок
У крижанім береті…
Грудень плете віночок
Зі снігових заметів…

 

 

20 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, зима, ліс, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 16 грудня. Роздуми над картиною «Зима» І. Шишкіна нет

Марина Алдон – 7 грудня. Роздуми над картиною А.М.Васнецова «Зимовий сон (Зима)»

18 июля, 2013 10:15 дп

Сьоме грудня. Роздуми над картиною А.М.Васнецова «Зимовий сон (Зима)»

3D, у техніці розчинення

Спокійно проглядає віщі сни ліс фантастичний…
Природа під наркозом спеціальним… примусовим…
Пухнасті вії накладні в сосни та бриль містичний…
В ялини вус із покриттям дзеркальним… тимчасовим…

На стежці руки грудня крейдяні з зимою в парі
Сипку луску розгладжують рівненько і гарненько…
Струмок у рукавиці льодяній махає хмарі,
Бурмоче щось під ніс собі тихенько Морозенко…

На сонці панцир, мушля чи броня на небозводі?
Тремтять, вібрують щупальці холодні частоколів…
А безтурботний вітер день від дня, як птах Господній,
Співає колискові старомодні на роздоллі…

У тексті розчинено вірш:

Спокійно проглядає віщі сни…
Природа під наркозом спеціальним…
Пухнасті вії накладні в сосни,
В ялини вус із покриттям дзеркальним…

На стежці руки грудня крейдяні
Сипку луску розгладжують рівненько…
Струмок у рукавиці льодяній
Бурмоче щось під ніс собі тихенько…

На сонці панцир, мушля чи броня?
Тремтять, вібрують щупальці холодні…
А безтурботний вітер день від дня
Співає колискові старомодні…

 

18 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, зима, ліс, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 7 грудня. Роздуми над картиною А.М.Васнецова «Зимовий сон (Зима)» нет

Марина Алдон – 23 листопада. «Пізня осінь» І. Левітана

14 июля, 2013 12:58 пп

Двадцять третє листопада. «Пізня осінь» І. Левітана

3D, у техніці розчинення

Листопад у саду в зажурі… Він без адреси…
Хоче в хату, там є камін, але злий господар…
Так набридли вже дні похмурі сезонні стреси,
Холод, сирість та жовтий тлін… і така свобода…

Чути осені тихі схлипи на тротуарі,
Конспектує дощі вікно, щоб читати взимку…
Вітер грає на струнах липи, як на кіфарі,
А вона уже спить давно, бо зняла хустинку…

У туман проростає хмара… На небі штори?
І сіріє, й старіє світ… Є ж від зморшок креми…
У канаві крило Ікара напівпрозоре?
Ні, то квітки останній цвіт… певно, хризантеми…

У тексті розчинено вірш:

Листопад у саду в зажурі…
Хоче в хату, там є камін…
Так набридли вже дні похмурі,
Холод, сирість та жовтий тлін…

Чути осені тихі схлипи,
Конспектує дощі вікно,
Вітер грає на струнах липи,
А вона уже спить давно…

У туман проростає хмара…
І сіріє, й старіє світ…
У канаві крило Ікара?
Ні, то квітки останній цвіт…

 

14 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 23 листопада. «Пізня осінь» І. Левітана нет

Марина Алдон – 21 листопада. Роздуми над картиною Еміля Нольде «У нічному кафе»

14 июля, 2013 10:25 дп

Двадцять перше листопада. Роздуми над картиною Еміля Нольде «У нічному кафе»

3D, у техніці розчинення

У кафе нині творчий вечір нетрадиційний…
Презентують наснаги смак… А шеф-кухар – клоун…
Весь мистецький бомонд, до речі, меланхолійний
Прагне вражень нових, розваг, полюбляє шоу…

На трембіті вітрисько грає, неначе страдник…
І співає собака Лорд щось на кшталт фольклору…
Пригощає зірковим чаєм клієнтів власник…
У віконечку місяць – торт, видно, для декору…

В поетес на тарілках рими з експромт-салатом,
Ложки-пензлі в руках митців і палітри модні…
Хоч натхнення – це щось незриме… Сьогодні ж – свято!
Замовляє Еміль млинці, друзі всі ж голодні…

У тексті розчинено вірш:

У кафе нині творчий вечір…
Презентують наснаги смак…
Весь мистецький бомонд, до речі,
Прагне вражень нових, розваг…

На трембіті вітрисько грає
І співає собака Лорд…
Пригощає зірковим чаєм
У віконечку місяць – торт…

В поетес на тарілках рими,
Ложки-пензлі в руках митців…
Хоч натхнення – це щось незриме,
Замовляє Еміль млинці…

 

14 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 листопада. Роздуми над картиною Еміля Нольде «У нічному кафе» нет

Марина Алдон – 18 листопада. Роздуми над картиною «Таємниці джерела гармонії» Сальвадора Далі

13 июля, 2013 7:21 дп

Вісімнадцяте листопада. Роздуми над картиною «Таємниці джерела гармонії» Сальвадора Далі

3D, у техніці розчинення

Серед пустелі дивне місто… ілюзорно-фантастичне…
Оселі – камені звичайні, найкомфортніші споруди…
Співає скеля голосиста щось доволі урочисте…
Душі мелодія в мовчанні, аранжують ритми груди…

З рояля ноти витікають у проекцію астральну…
Струмує джерело натхнення, краплі, мов дзвіночки срібні…
Тремтить долоня небокраю, гладить землю ідеальну…
Шепоче вітер одкровення, та кому вони потрібні…

Дає плоди жаги щоднини, наче премії мистецькі,
Охочим дерево із раю, що росте із потойбіччя…
Шлях до гармонії людини починається у серці…
Крізь підсвідомість пролягає звук Господнього наріччя…

У тексті розчинено вірш:

Серед пустелі дивне місто…
Оселі – камені звичайні…
Співає скеля голосиста,
Душі мелодія в мовчанні…

З рояля ноти витікають,
Струмує джерело натхнення…
Тремтить долоня небокраю,
Шепоче вітер одкровення…

Дає плоди жаги щоднини
Охочим дерево із раю…
Шлях до гармонії людини
Крізь підсвідомість пролягає…

 

13 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 18 листопада. Роздуми над картиною «Таємниці джерела гармонії» Сальвадора Далі нет

Марина Алдон – 11 листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

11 июля, 2013 2:30 пп

Одинадцяте листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

3D, у техніці розчинення

Упасти в небо? Прагнення – абстракція, що розуму емаллю є…
Святе безмежжя мрії декорує в час наснаги, або приступу…
Тримає плоть руками гравітація, удавку не послаблює…
Земне тяжіння крила ампутує, згідно квантового принципу…

Та для душі відкриті всі галактики, всі храми в домі Отчому,
Знайомий кожен кратер Фаетона, як слова у межах речення…
Не треба ні законів математики в пориві, звісно, творчому,
Ані теорій Ома чи Ньютона не потрібно для піднесення…

Ми на планеті, начебто сомнамбули у власній протодійсності…
Лише спимо, хоч очі і відкриті, сьомий вимір не помічено…
Колись літали люди, як архангели… могли сягнути вічності…
Тепер забуті ті щасливі миті, літосферу… намагнічено…

У тексті розчинено вірш:

Упасти в небо? Прагнення – абстракція…
Святе безмежжя мрії декорує…
Тримає плоть руками гравітація,
Земне тяжіння крила ампутує…

Та для душі відкриті всі галактики,
Знайомий кожен кратер Фаетона,
Не треба ні законів математики,
Ані теорій Ома чи Ньютона…

Ми на планеті, начебто сомнамбули,
Лише спимо, хоч очі і відкриті…
Колись літали люди, як архангели…
Тепер забуті ті щасливі миті…

 

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація» нет

Марина Алдон – 28 жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі»

7 июля, 2013 5:08 пп

Двадцять восьме жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі»

3D, у техніці розчинення

Ніч ділиться на фази сновидінь у підсвідомості,
На цикли потемніння небозводу, стелі дивної,
На ступені безумств, або прозрінь, поривів творчості
Та на етапи болю й насолоди інстинктивної…

Ніч – генератор формул та ідей у межах вічності…
Хай на чолі задумлива похмурість нецілована,
Та зорі-мрії скрапують з очей у вазу дійсності…
Хазяйка мли сова, що значить – мудрість замаскована…

На місяці пора рясних дощів пронумерованих,
А на землі період для кохання безумовного…
Ніч ділиться на стадії чуттів запрограмованих,
На довгі смуги криків та мовчання красномовного…

У тексті розчинено вірш:

Ніч ділиться на фази сновидінь,
На цикли потемніння небозводу,
На ступені безумств, або прозрінь
Та на етапи болю й насолоди…

Ніч – генератор формул та ідей…
Хай на чолі задумлива похмурість,
Та зорі-мрії скрапують з очей…
Хазяйка мли сова, що значить – мудрість…

На місяці пора рясних дощів,
А на землі період для кохання…
Ніч ділиться на стадії чуттів,
На довгі смуги криків та мовчання…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ніч, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 28 жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі» нет

Марина Алдон – 24 жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда»

7 июля, 2013 8:58 дп

Двадцять четверте жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда»

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Якщо ти не можеш своїми справами і своїм мистецтвом подобатися всім, сподобайся небагатьом. Подобатися багатьом – зло
Фрідріх Шіллер

Красуня руса, очі – дві лампади…
Ромашки у волоссі, як перлини…
В руці люстерце, мов детектор правди…

У чім спокуса? Плоть без одежини…
Вуста у безголоссі й без помади…
Говорить серце з совістю людини…

За спиною планета? Мапа долі?
Безмежжя неба, синя прірва світу…
Де істина? В тенетах? У неволі?
Звільнити треба мрію чисту, світлу…

Лоскоче ноги босі тінь від Слова…
Змій-підлабузник щось шипить безбожно…
Та кривда – цвіт кульбаби – тимчасова…
А правда вічна і непереможна…

У тексті розчинено ЯС:

Красуня руса…
Ромашки у волоссі,
В руці люстерце…

У чім спокуса?
Вуста у безголоссі…
Говорить серце…

За спиною планета,
Безмежжя неба…
Де істина? В тенетах?
Звільнити треба…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

 

Рубрики: Мої вірші, Сонети, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда» нет

« Следующие