Марина Алдон — Вовчиця біла

24 мая, 2014 1:29 пп

вовк

Вовчиця біла


Вовчиця біла — наче не вовчиця…

Довкола сіроманці попелясті,

Узгір’я і суворі, і шпилясті,

Вона ж одна блукає… знов не спиться…

Шукає повний місяць – серце ночі,

Що десь у млі пульсує непомітно,

Душею відчуває ніжне світло,

Заплющивши, як світ, глибокі очі…

 

Вовчицю білу зграя обминає…

Ніхто її не здатен зрозуміти:

Полює не на звірів, а на квіти,

Які зірками пахнуть, небокраєм…

Вона любити вміє дуже вірно,

Граційна, імпульсивна, горда трішки,

Не може незнайомцю, наче кішка,

Продатися за ласку лицемірну…

 

Вовчиці білій сумно… Ностальгійно

Шепоче їй на вухо вітер вірші,

Найкращі, наймудріші, найщиріші,

Струмок танцює поруч емоційно…

Природа – її храм, а ліс – оселя…

Вона і волелюбна, і мрійлива,

Рішуча, таємнича та смілива…

Співає-виє, молиться на скелях…

 

 

24 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вовки, ліс, ніч и самотність у натовпі. 2 комментария к записи Марина Алдон — Вовчиця біла

Марина Алдон — Роса

22 мая, 2014 6:36 пп

роса

Роса

 

Роса на квітці – сплющена хмарина,

Чи крихітна, розплавлена зоря,

Краплина небосхилу-вівтаря

Настромлена на пагін, як перлина?

Прозора плоть і ніжна, і граційна,

Наповнена невинністю душі

Неначе балансує на межі

Духовного та тлінного… постійно…

 

Роса – провісник ранку… та, можливо,

Невидимого янгола сльоза

Чарує і приваблює краса

Існує ж у природі справжнє диво!

Цілющу має силу, животворчу

В собі вміщає всесвіту макет

І не один, звичайно, ще секрет…

Всевладну пам’ятає руку Отчу…

 

Роса – волога цятка ідеальна

Із запахом безмежності, вітрів,

Усяких набуває кольорів,

Які відображаються дзеркально…

Веселка в ній тоненька, вірогідно,

Тріпоче та пульсує… бо жива…

Холодна, як криниця лісова…

Чому зникає вдень вона безслідно?

 

22 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: літо, пейзажна лірика и роздуми. Комментариев к записи Марина Алдон — Роса нет

Марина Алдон — Випускникам

22 мая, 2014 6:34 пп

випускники

Випускникам

 

Роки минають непомітно,

І не звертають із орбіт…

Весна у ваших душах квітне,

В очах іскриться цілий світ…

 

Батьки вели вас… наче вчора…

У перший клас, таких малят…

Тепер красуні на підборах,

В костюмах парубки стоять!

 

Багато-чого ви пізнали

Від вчителів і від життя,

Навчились мудрості, моралі

І доброти, і співчуття…

 

Бажаю вам удачі, щастя,

Хай мрії збудуться усі,

А все задумане удасться,

Ви ж долі власної – митці!

 

Радіє сонце з виднокола

За вас, дівчата, юнаки

І проводжає рідна школа…

У добру путь, випускники!

 

22 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: мої вірші и роздуми. Комментариев к записи Марина Алдон — Випускникам нет

Марина Алдон — Океан

18 мая, 2014 2:54 пп

5504503_large

Океан

 

Я дивна… Я – безмежний океан…

Для світу невпізнанна, незбагненна

І дика, й волелюбна, й не смиренна,

Тайфун у серці, буря, ураган…

Так хочеться торкнутися небес…

Слова, як хвилі, вгору рвуться здолу…

Можливо, прірва там без суходолу,

А кожна пісня має інший сенс…

 

Із місяцем блідим… на самоті…

Віршую про усе, що наболіло,

Просочене слізьми́ солоне тіло

Тремтить від надвисоких почуттів…

На дні очей зоринки золоті,

Промінчики тоненькі – вії гострі…

Настільки про безлюдний мрію острів,

Що вчусь уже ходити по воді…

 

Я дивна… Я – безмежний океан…

Ніхто мене не може зрозуміти…

Волоссям обережно гладжу квіти,

Уранці п’ю не каву, а туман…

Дощі римую… власні і чужі…

Ніколи не зливаюся з юрбою…

Беру у ніч твій знімок із собою,

Ховаючи від світу у душі…

 

18 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Ina_TK «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: ніч, пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Океан нет

Марина Алдон – Розмова з вітром

18 мая, 2014 2:50 пп

5512428_large

Розмова з вітром

 

Говорить вітер… Змовчати потрібно…

Він точно знає мови всі земні,

Можливо, що розкаже і мені,

Що серцем промовляє риба срібна

Та що співає річкастоголоса,

Коли на прощу лине в океан

І що шепоче яблуні фонтан,

Шукаючи росу в зелених косах…

 

Змовкає вітер… Треба щось казати…

Чому же він приховує дива?

Я вірю, мають силу всі слова,

Бо зміст у звука кожного багатий…

Веду сама з собою діалоги?

Тихенько причаївшись, вітровій

У очі заглядає, як німий,

Сліди аналізуючи… вологи…

 

Тремтить вітрисько… хоче відповісти

На сотні риторичних запитань,

Вагається… з етичних міркувань…

До неба підраховуючи відстань…

Та раптом озивається… Сміливо

По-своєму щось голосно кричить,

У воду мочить крила… і умить

Втікає без пояснення… квапливо…

 

18 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Ina_TK «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: пейзажна лірика, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Розмова з вітром нет

Марина Алдон – Таємний ритуал

17 мая, 2014 8:32 пп

натхнення

Таємний ритуал

 

Знов за вікном негода… буря, град,

А серце прагне спокою і тиші…

Стіл – мій вівтар… я здійснюю обряд –

Готую білі аркуші для віршів…

Яскравим сяйвом дивних оченят

Свічки безмовно дивляться із ніші…

Вдихаю кави свіжий аромат,

Пора писати… гладжу ручку тричі…

 

У грудях імпульс… чую ніжний спів…

Бринять душевні струни романтично…

Тонкий папір енергією слів,

Наповнює рука автоматично…

Незрима сила вищих почуттів

Рядки шикує рівно симетрично…

У межах мови грані двох світів

Об’єднує система граматична…

 

Відкрито вхід у вічність крізь портал –

Проходить фонетична літургія…

Виконую таємний ритуал:

Поезію настоюю на мріях…

Графемні знаки.. літер арсенал –

Мистецька своєрідна терапія!

Хоч за вікном негода,  дощ і шквал…

Та в мене наступає… ейфорія…

 

 

17 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: мої вірші, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Таємний ритуал нет

Марина Алдон – Літня нічна гроза після засухи

17 мая, 2014 12:18 пп

гроза

Літня нічна гроза після засухи

 

Знеструмлено небо, відключено живлення місяця,

Невже замикання коротке від бурі в відкритому космосі?

Напруга паде… І зірки не мигають, не світяться…

А грім завиває нервово… скавчить із тривогою в голосі…

 

Високим розрядом виконує дефібриляцію

Планетного серця – струнка блискавиця-мольфарка оголена…

А штучне дихання та навіть легень вентиляцію

Старезний вітрисько… проводить не вперше… уміло, вдоволено…

 

Компреси хмаринні дієві при стані критичному,

Ін’єкції злива дає… дуже  ґрунт потребує вологості…

І… врешті… зникають  у просторі міжгалактичному

Симптоми стихії…

Поволі приходить земля до свідомості…

 

 

17 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, літо, ніч и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон – Літня нічна гроза після засухи нет

Марина Алдон – viter@mega.ua

13 мая, 2014 9:07 пп

rozsylka-elektronnoi-poshty

viter@mega.ua

 

Мчать електронні тексти

У сизу безвість,

Мають слова мій голос

І власну вдачу…

Хто же листи стрічає?

Чужа місцевість?!

Я по той бік екрану,

На жаль, не бачу…

 

Складені стебла літер

У віршоквіти,

Коми, як ті травинки –

Для декорацій…

Власні шрифти у Word’і –

Найкращі в світі,

Передають на відстань

Відбитки пальців…

 

Скільки ж моїх емейлів

У Інтернеті…

Вже вихідної пошти

Вщент повна папка,

Хоч адресат єдиний

На всій планеті:

Вітер, «собачка», мега,

Юей… і крапка…

 

14 квітня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: мої вірші, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – viter@mega.ua нет

Марина Алдон – Мелодія струмочка лісового

12 мая, 2014 8:47 пп

10150805_677766048925668_4977986495166707920_n

Мелодія струмочка лісового

Спасибі Анатолію Сакалошу за натхнення!

 

Мелодія струмочка лісового

Лунає, ніби Лисенка мотив,

Душа бажає нот високих, див

І темпу особливого, швидкого…

Неначе барабани, камінці,

Мов палички ударні – промінці

Навпроти вітровія-вартового…

 

Вода – як грань небесного й земного,

Єднає і фантазію, і яв,

Усмоктує солодкий запах трав,

Крізь пори тіла власного… тонкого…

Волога трансформує почуття,

Бо є кардіограмою життя,

В системі світовиміру чіткого…

 

Автографи струмочка лісового

Виводить стержень русла-олівця,

Неначебто гладка рука митця –

Досвідченого, мудрого, старого…

Овальні краплі, буцімто мазки,

Абстракції утворюють зразки

На тлі пейзажу літнього…гірського…

 

 

12 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

На фото робота Анатолія Сакалоша «Струмок»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вода, гори, Карпати, ліс, літо и пейзажна лірика. Комментариев к записи Марина Алдон – Мелодія струмочка лісового нет

Марина Алдон – Не можу любити

12 мая, 2014 6:21 пп

sVfVR-J1OUI

Не можу любити

Клятим сепаратистам

 

Не можу любити я тих, що свою рідну землю

Плюндрують, нівечать, ворожий вивішують стяг,

Впускають агресорів диких у спільну оселю,

Державності хочуть позбавити нас і звитяг…

 

Не можу пробачити тих, що зрікаються мови,

Бо слово – народу нетлінна співуча душа,

Здається, вкраїнською тихо шепочуть діброви

І інша розмова лісам незнайома, чужа…

 

Не можу ніяк божевільних отих зрозуміти,

Які присягають на вірність ворожим катам

І предками складені… палять… книжки, заповіти,

Руйнують руками Вітчизни священної храм…

 

Не можу любити я тих, що Велику Країну

Ненавидять яро… ще їх проклянуть імена!

Чи люди, чи звірі вони? Продають Україну…

Вона ж бо як мати, у цілому світі одна!

 

 

12 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: Мої вірші и Прості вірші. Метки: громадянська лірика, мої вірші и Україна. 2 комментария к записи Марина Алдон – Не можу любити

« Следующие