Марина Алдон — У місті знов жовта осінь

13 сентября, 2015 12:11 пп

ос

У місті знов жовта осінь

У місті знов жовта осінь,
У розділі настрій – прочерк…
Дощів на слизькій дорозі
Вже вкотре нерівний почерк…

У небо стукочуть люди
Своїх парасоль верхами…
Здається, вітрисько всюди
Жонглює беріз листками…

Затоптують трав принаду
Тумани густі… на подив…
Аж нерви виходять з ладу
У річки та в пішоходів…

Світило шукають зранку
Птахи у старій фортеці…
Чому ж обіцяє мряку
Погоди прогноз у серці?

У місті знов жовта осінь…
На вулиці прохолодно…
Без тебе сумна я зовсім…
Тривожно мені… самотньо…

 

13 вересня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, місто, осінь, пейзажна лірика и самотність у натовпі. Комментариев к записи Марина Алдон — У місті знов жовта осінь нет

Марина Алдон — Натовп

21 марта, 2015 2:27 пп

натовп

Натовп

Вдивляюсь у фортеці сивину…
На каменях зарубини якби…
Сьогодні знову байдужість юрби
Впирається уперто у стіну…
І квапиться годинник-альбінос,
Прибитий до костелу хтозна-ким –
Пружинним механізмом золотим,
Не ржавими цвяхами, як Христос…
А люди протискаються вперед
І іншим наступають на чуття,
Несуть у власні мушлі-укриття
Багатство тлінне… чути дзвін монет…
Вдивляюсь у бруківку, у граніт…
Невільно тисне груди самота…
Та знаю, є ще в душах доброта,
Бо любить милосердний Бог цей світ…

 

21 березня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: місто, роздуми, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Натовп нет

Марина Алдон — На переході

7 января, 2015 11:29 дп

Rain in Delhi

На переході

3D, у техніці розчинення
перевернутий сонет + ЯС

На переході пахне м’ятним чаєм…
Затоптано хмарини у калюжі…
В асфальт зернистий сирість проростає…

Між пішоходів стомленість, байдужість…
Сіряві дві пташини тінь лякає…
Невже туристи мчать назустріч стужі?

Безмовні світлофори при дорозі
Рахують миті… Терпнуть парасолі…
Провулки-коридори людні досить…
Дощами вмиті верби і тополі…

Холодний ранок дивиться в вітрини
Очима сонця, схованого в воду…
Сигналять роздратовані машини…
Юрба штовхає вітер… і негоду…

У тексті розчинено японський сонет:
На переході
Затоптано хмарини
В асфальт зернистий…

Між пішоходів
Сіряві дві пташини…
Невже туристи?

Безмовні світлофори
Рахують миті…
Провулки-коридори
Дощами вмиті…

 

7 січня 2015

© Copyright Marina Aldon 2015

Рубрики: Мої вірші, Нові 3D, Сонети и Три ковтки тиші. Метки: 3D вірші, дощ, пейзажна лірика, самотність у натовпі, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — На переході нет

Марина Алдон — Сьоме життя…

29 ноября, 2014 11:05 дп

5734168_large

Сьоме життя…

 

Душа, що зітліла, уже не болить нестерпно,

Нагадує серце зіжмаканий лист паперу…

Щоправда, ночами від суму свідомість терпне,

А пустка у грудях уміщує неба сферу…

 

Вже майже зима і із нею ми схожі дуже

І поглядом, і… натуральним волоссям білим…

Торкаються вуст антарктичні вітри байдужі…

Ввижається скверик малий континентом цілим…

Півмісяць у млі колискову шепоче тіням,

Дерева у снах фантазують про щось приємне…

Ти – кара моя! Й одночасно – моє спасіння!

У жилах не кров застига, а чуття таємне…

Люблю? Не люблю? Що зі мною? Сама не знаю…

Снігами іти бездоріжжям… одній… нелегко…

Між нами міста крижані, кілометри гаю…

Мчать тільки думки безборонно… хоч як далеко…

 

Душа, що зітліла, уже не болить нестерпно…

Та в попелі згадок жевріє жаги іскринка…

Печаль обпікає… бездонна та невичерпна…

Бо в світі… без тебе… я сьоме життя — чужинка…

 

 

29 листопада 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Pospelov Sergey «***»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: інтимна лірика, вірші про кохання, зима, кохання, ліс и самотність у натовпі. Комментариев к записи Марина Алдон — Сьоме життя… нет

Марина Алдон — Насправді…

20 августа, 2014 9:59 дп

 5614979_large

Насправді…

А я насправді зовсім невесела,

Моя душа давно вже не сміється,

Впресовано чуття у мушлю серця,

Струмують сльози в венах, як джерела…

Ніхто не знає суму мого, болю,

Не бачить мікрокосмос… особистий…

Лише  холодний місяць променистий

По лініях руки читає долю…

І, як павук, пряде туман імлистий…

 

А я насправді сильна, терплива,

Всім слабкощам умію дати раду,

Й боротись наполегливо за правду…

Але наївно прагну часом дива…

Хоча й не все, задумане, вдається,

Та нерви загартовані на міцність

Гортаю дні, альбоми, сіру дійсність…

Моя оселя – острів, храм, фортеця,

Де так приємно думати про вічність…

 

А я насправді тиха і безмовна,

Вслухаюся в гарячі спори інших…

Найкращі співрозмовці в мене – вірші,

Із ними є спорідненість духовна…

Люблю свободи подих, літо, зливу,

Незайманість природи і могутність,

Під одягом ховаю голу сутність…

Вразливу… емоційну… надчутливу…

Як у юрбі самотньо!!!

Скрізь… байдужість…

 

20 серпня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

Фото: Руслан С.  «в плену у подземелья»

Рубрики: P. S., Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Насправді… нет

Марина Алдон — Собака

15 июня, 2014 8:49 пп

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Собака

На рівні думок відчуває бажання-мрії,

На рівні очей заглядає у душу прямо…

Виляє хвостом енергійно, коли радіє,

І трохи попеститись хоче коли  – так само…

 

Назустріч біжить, як до мами дитя, щасливо,

Знайти може зірку в росі, навіть голку в сіні,

Стрибає, скавчить, лиже пальці руки квапливо,

Ганяє м’яча, горобців, навіть ловить тіні…

 

Для неї сім’я – ніби власний космічний простір,

Бо близьким лише абсолютно і щиро вірить…

Хоч лає, однак без ненависті та без злості,

І то, коли дражнить із даху котисько сірий…

 

Крізь воду, вогонь… полімерні чи мідні труби

Сміливо іде… ігноруючи вітру скерцо…

Вона ворогам запускає у ноги зуби,

Людина ж – не звір, але друга кусає в серце…

.

15 червня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вірші про тварин, роздуми, самотність у натовпі, собака и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Собака нет

Марина Алдон — Вовчиця біла

24 мая, 2014 1:29 пп

вовк

Вовчиця біла


Вовчиця біла — наче не вовчиця…

Довкола сіроманці попелясті,

Узгір’я і суворі, і шпилясті,

Вона ж одна блукає… знов не спиться…

Шукає повний місяць – серце ночі,

Що десь у млі пульсує непомітно,

Душею відчуває ніжне світло,

Заплющивши, як світ, глибокі очі…

 

Вовчицю білу зграя обминає…

Ніхто її не здатен зрозуміти:

Полює не на звірів, а на квіти,

Які зірками пахнуть, небокраєм…

Вона любити вміє дуже вірно,

Граційна, імпульсивна, горда трішки,

Не може незнайомцю, наче кішка,

Продатися за ласку лицемірну…

 

Вовчиці білій сумно… Ностальгійно

Шепоче їй на вухо вітер вірші,

Найкращі, наймудріші, найщиріші,

Струмок танцює поруч емоційно…

Природа – її храм, а ліс – оселя…

Вона і волелюбна, і мрійлива,

Рішуча, таємнича та смілива…

Співає-виє, молиться на скелях…

 

 

24 травня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: вовки, ліс, ніч и самотність у натовпі. 2 комментария к записи Марина Алдон — Вовчиця біла

Марина Алдон — А натовп той же…

19 апреля, 2014 12:52 пп

Назаров Сергей Александрович Протоматерия

А натовп той же…

 

А натовп той же, лиш інші люди,

Минуло ж близько двох тисяч літ…

Довкола ті же пилати, юди,

Коріння гріху руйнує світ…

 

Юрба убити за правду ладна

І кожен пише свою скрижаль…

Влучають кулі у тих нещадно,

Хто має іншу, свою мораль.

 

Не викликають жалю голодні,

Суспільним культом є гаманець,

У душах гасне вогонь Господній,

Не осявають свічки сердець…

 

І натовп той же, і люди схожі,

Й тепер згубити могли б Христа…

Врозум осліплих, Великий Боже,

Та мудре слово вклади в уста…

 

 

19 квітня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

На фото: Робота Сергія Назарова «Протоматерія»

Рубрики: P. S., Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: релігія, роздуми, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — А натовп той же… нет

Марина Алдон — Не питай…

29 марта, 2014 9:26 пп

ночь

Не питай…

 

Ти не питай ні про що…  бо болить особисте,

Ніби стихія в душі – землетрус, вітролом…

З ніччю свідомо римую довкілля імлисте…

Літера кожна сполучена міцно з єством…

 

Можеш дізнатися все із поезій відвертих,

Що відчуває… в мовчанні… на дотик… папір…

Кілька разів на добу народитись і вмерти

Мушу для того, прожити щоб кожен свій твір…

 

Знаєш, у всіх традиційно є прізвище, ймення,

Тільки забудуть нащадки, на жаль, багатьох…

Я залишу́ після себе у спадок натхнення –

Не для кількох поколінь, а для творчих епох…

 

Ти не питай ні про що…  бо болить особисте,

Просто читай про тривоги мої між рядків…

Небо сьогодні гладесеньке дуже та чисте,

Може, погладити зіроньку крилами слів?

 

29 березня 2014

© Copyright Marina Aldon 2014

 

Рубрики: Мої вірші, Прості вірші и Три ковтки тиші. Метки: ніч, роздуми, самотність у натовпі и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон — Не питай… нет

Марина Алдон – Самотній ранок

11 августа, 2013 5:27 пп

Самотній ранок

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Крізь скло віконне плавиться серпанок,
Пірнає в вазу промінь свічки хутко…
Червоним світлом дивним сяє ранок…

Крайнебо стогне, молиться нечутно…
Хмарина у долоні… і фіранок
Укупі з вітром дише ледь відчутно…

Самотній птах… із голосом предтечі
Читає вірші власні у польоті…
Ніхто не бачить сліз моїх… до речі,
Вони стають піснями у блокноті…

Не розділити навпіл миль розлуки,
Світів між нами більше не з’єднати…
Без тебе на канапі терпнуть руки…
Не пахне снами арт-декор кімнати…

У тексті розчинено ЯС:

Крізь скло віконне
Пірнає в вазу промінь
Червоним світлом…

Крайнебо стогне,
Хмарина у долоні
Укупі з вітром…

Не розділити навпіл
Світів між нами…
Без тебе на канапі
Не пахне снами…

 

11 серпня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Дегтяревой Евгении Витальевны «Автопортрет с травяным ангелом»

Рубрики: Мої вірші, Нові 3D, Сонети и Улюблене. Метки: 3D вірші, роздуми, самотність у натовпі, сонети и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Самотній ранок нет

« Следующие