Марина Алдон – Ти дозволь мені, любий

Ти дозволь мені, любий

Ти дозволь мені, любий, укрити щоку поцілунками…
І ранковою зіркою впасти нечутно до ніг…
Хай мороз обшиває півмісячне тло візерунками…
Я зігрію тебе, розтоплю́ у Антарктиці сніг…

Ти дозволь мені, любий, омити долоні сльозинами…
Та покласти чуття молитовно на серця вівтар…
Щоб не кров, а жага струмувала нестримно судинами…
І щоб вітер співав у віконечко, як паламар…

Ти дозволь мені, любий… розгладити зморшки та родимки,
Емоційною грою розкласти спокуси вогонь…
Хай лютує завія. Ми літо повернемо подумки,
Бо облесливі ласки – немов усвідомлений сон…

Ти дозволь мені, любий, упитися пестощів лавою,
У долоні тримати безумної зваби струну…
Світлу мрію зліпи з мого тіла своєю уявою,
Щоб дві душі сплелися навіки-віків у одну…

23 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

На фото: работа Буки Надежды Ивановны «Чатеры»

Оставить комментарий