Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця
Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця…
Крізь очі течуть не сльозини, вихлюпує кров….
Півсерця мечем протикає своїм блискавиця,
Лютує гроза… та страшить невзаємна любов…
Її зачинить неможливо в вольєрі залізнім,
Здається, вона… підкоряє і простір, і час…
Весь ліс її дім… навіть скелі суворі та грізні…
Але… полюбить у житті може тільки лиш раз.
Шепочуть вітри молитовні поеми та вірші…
І місячний диск виринає у млі з небуття…
А він у цей час про кохання розказує іншій,
Їй мрії свої довіряє, бажання, чуття…
Ридає вночі… білосніжна самотня вовчиця…
Проводять зірки фотозйомку пташиних весіль…
Веде її в світ не дорога гірська, а криниця…
Не може ніхто зрозуміти прихований біль…
23 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
На фото: работа Бабкиной Юлии Ивановны «Одинокий волк»
Оставить комментарий