Ти дозволь мені, любий
Ти дозволь мені, любий, укрити щоку поцілунками…
І ранковою зіркою впасти нечутно до ніг…
Хай мороз обшиває півмісячне тло візерунками…
Я зігрію тебе, розтоплю́ у Антарктиці сніг…
Ти дозволь мені, любий, омити долоні сльозинами…
Та покласти чуття молитовно на серця вівтар…
Щоб не кров, а жага струмувала нестримно судинами…
І щоб вітер співав у віконечко, як паламар…
Ти дозволь мені, любий… розгладити зморшки та родимки,
Емоційною грою розкласти спокуси вогонь…
Хай лютує завія. Ми літо повернемо подумки,
Бо облесливі ласки – немов усвідомлений сон…
Ти дозволь мені, любий, упитися пестощів лавою,
У долоні тримати безумної зваби струну…
Світлу мрію зліпи з мого тіла своєю уявою,
Щоб дві душі сплелися навіки-віків у одну…
23 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
На фото: работа Буки Надежды Ивановны «Чатеры»
Оставить комментарий