Двадцять третє листопада. «Пізня осінь» І. Левітана
3D, у техніці розчинення
Листопад у саду в зажурі… Він без адреси…
Хоче в хату, там є камін, але злий господар…
Так набридли вже дні похмурі сезонні стреси,
Холод, сирість та жовтий тлін… і така свобода…
Чути осені тихі схлипи на тротуарі,
Конспектує дощі вікно, щоб читати взимку…
Вітер грає на струнах липи, як на кіфарі,
А вона уже спить давно, бо зняла хустинку…
У туман проростає хмара… На небі штори?
І сіріє, й старіє світ… Є ж від зморшок креми…
У канаві крило Ікара напівпрозоре?
Ні, то квітки останній цвіт… певно, хризантеми…
У тексті розчинено вірш:
Листопад у саду в зажурі…
Хоче в хату, там є камін…
Так набридли вже дні похмурі,
Холод, сирість та жовтий тлін…
Чути осені тихі схлипи,
Конспектує дощі вікно,
Вітер грає на струнах липи,
А вона уже спить давно…
У туман проростає хмара…
І сіріє, й старіє світ…
У канаві крило Ікара?
Ні, то квітки останній цвіт…
14 липня 2013
Оставить комментарий