Марина Алдон – 13 листопада. Буденність

11 июля, 2013 9:00 пп

Тринадцяте листопада. Буденність

3D, у техніці розчинення

На стрілці ранку – невідомість погодинна,
Приймає світ вітрів удари, звуки шуму…
Туману білі окуляри з павутиння?
Здається, тиснуть на свідомість краплі суму…

Змертвіле сонця кругле серце калатає,
Кров перекачує холодну хворобливо…
Втрачає гай красу природну і линяє,
Мовчить задумливе озерце… Сниться диво?

Сивіє осінь. Де ж помада? Де рум’яна?
Чому у зморшках ніжна шкіра піднебесся?
Набридла так буденність сіра, тиша тьмяна…
Душа давно жадає свята… Чи діждеться?

У тексті розчинено вірш:

На стрілці ранку – невідомість,
Приймає світ вітрів удари…
Туману білі окуляри,
Здається, тиснуть на свідомість…

Змертвіле сонця кругле серце
Кров перекачує холодну…
Втрачає гай красу природну,
Мовчить задумливе озерце…

Сивіє осінь. Де ж помада?
Чому у зморшках ніжна шкіра?
Набридла так буденність сіра…
Душа давно жадає свята…

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
one_explorer, «Рано утром…»,
http://www.photosight.ru/photos/5120140/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 13 листопада. Буденність нет

Марина Алдон – 12 листопада. Нічні роздуми

11 июля, 2013 8:58 пп

Дванадцяте листопада. Нічні роздуми

3D, у техніці зіставлення

Вхід в небо у кінці тунелю, через арку, Шлях Чумацький,
А поряд – зоряний узор… Реінкарнуються рослини?
Хто місяць вішає на стелю, як світильник чудернацький?
Чи то Господній світлофор, астральний маятник-годинник?

Гортає всесвіти уява, сім галактик – сім молодій…
Немов священну Книгу книг, читають ноти Світу очі…
Про що же ніч мовчить чорнява, що же мла ховає в лоні?
Шепоче вітер-мандрівник, можливо, тексти снів пророчих…

Вікно у вічність без фіранку, хмари в тюбиках для крему…
Будують янголи собор – потрібно воду освятити…
Блукаю в вимірах до ранку, скрізь шукаю прах Едему…
Життя – це власний коридор, ведуть до Бога лабіринти…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Вхід в небо у кінці тунелю,
А поряд – зоряний узор…
Хто місяць вішає на стелю?
Чи то Господній світлофор?

Гортає всесвіти уява,
Немов священну Книгу книг…
Про що же ніч мовчить чорнява,
Шепоче вітер-мандрівник?

Вікно у вічність без фіранку…
Будують янголи собор…
Блукаю в вимірах до ранку…
Життя – це власний коридор…

2.
Через арку – Шлях Чумацький…
Реінкарнуються рослини?
Як світильник чудернацький,
Астральний маятник-годинник…

Сім галактик – сім молодій…
Читають ноти Світу очі…
Що же мла ховає в лоні?
Можливо, тексти снів пророчих…

Хмари в тюбиках для крему…
Потрібно воду освятити…
Скрізь шукаю прах Едему…
Ведуть до Бога лабіринти…

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
Tonya Isaeva, «***»
http://www.photosight.ru/photos/5122240/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, релігія, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 12 листопада. Нічні роздуми нет

Марина Алдон – 11 листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

11 июля, 2013 2:30 пп

Одинадцяте листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

3D, у техніці розчинення

Упасти в небо? Прагнення – абстракція, що розуму емаллю є…
Святе безмежжя мрії декорує в час наснаги, або приступу…
Тримає плоть руками гравітація, удавку не послаблює…
Земне тяжіння крила ампутує, згідно квантового принципу…

Та для душі відкриті всі галактики, всі храми в домі Отчому,
Знайомий кожен кратер Фаетона, як слова у межах речення…
Не треба ні законів математики в пориві, звісно, творчому,
Ані теорій Ома чи Ньютона не потрібно для піднесення…

Ми на планеті, начебто сомнамбули у власній протодійсності…
Лише спимо, хоч очі і відкриті, сьомий вимір не помічено…
Колись літали люди, як архангели… могли сягнути вічності…
Тепер забуті ті щасливі миті, літосферу… намагнічено…

У тексті розчинено вірш:

Упасти в небо? Прагнення – абстракція…
Святе безмежжя мрії декорує…
Тримає плоть руками гравітація,
Земне тяжіння крила ампутує…

Та для душі відкриті всі галактики,
Знайомий кожен кратер Фаетона,
Не треба ні законів математики,
Ані теорій Ома чи Ньютона…

Ми на планеті, начебто сомнамбули,
Лише спимо, хоч очі і відкриті…
Колись літали люди, як архангели…
Тепер забуті ті щасливі миті…

 

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 11 листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація» нет

Марина Алдон – 10 листопада. Про тебе…

11 июля, 2013 10:12 дп

Десяте листопада. Про тебе…

3D, у техніці зіставлення

Нехай гарячі сльози свічку плавлять, ніч п’є каву з попільнички,
Тобою мрію дихати в безмежжі крізь галактики астральні…
І знати, наче «Отче наш», напам’ять всі шкідливі й добрі звички,
На спині, грудях родимки найменші ти дозволь відчути… в спальні…

Нехай ступає осінь падолистом, прагну кроки римувати…
Мені потрібно зовсім небагато – утішатись безголоссям…
Торкатись вуст не в снах, а особисто рідні губи цілувати
І дужі плечі ніжно обіймати, пальці гладити волоссям…

Нехай співає вітер «Одкровення» в кафедральному соборі,
Молитися жадаю аж до ранку… хочу Бога прославляти…
Тобі просити радості, натхнення, і збирати в чотки зорі…
Та непомітно пити валер’янку, щоб не думати про втрати…

Нехай у млі дороги непомітні, я живу лише коханням,
Тебе у часопросторі шукаю, хоч тривога тисне душу…
Крізь вірші линуть імпульси магнітні… Вперто, тихо, без вагання
На тридцять сьомий поверх небокраю відганяю відчай, стужу…

У тексті розчинено два вірші:
1.
Нехай гарячі сльози свічку плавлять,
Тобою мрію дихати в безмежжі
І знати, наче «Отче наш», напам’ять
На спині, грудях родимки найменші…

Нехай ступає осінь падолистом,
Мені потрібно зовсім небагато –
Торкатись вуст не в снах, а особисто
І дужі плечі ніжно обіймати…

Нехай співає вітер «Одкровення»,
Молитися жадаю аж до ранку…
Тобі просити радості, натхнення
Та непомітно пити валер’янку…

Нехай у млі дороги непомітні,
Тебе у часопросторі шукаю…
Крізь вірші линуть імпульси магнітні
На тридцять сьомий поверх небокраю…

2.
Ніч п’є каву з попільнички
Крізь галактики астральні…
Всі шкідливі й добрі звички,
Ти дозволь відчути… в спальні…

Прагну кроки римувати,
Утішатись безголоссям,
Рідні губи цілувати,
Пальці гладити волоссям…

В кафедральному соборі
Хочу Бога прославляти
І збирати в чотки зорі,
Щоб не думати про втрати…

Я живу лише коханням,
Хоч тривога тисне душу…
Вперто, тихо, без вагання
Відганяю відчай, стужу…

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото: jDtnt, «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5103998/?from_member

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, ніч, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 10 листопада. Про тебе… нет