Марина Алдон – 11 листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

Одинадцяте листопада. Роздуми над картиною Едуардо Чілліда «Гравітація»

3D, у техніці розчинення

Упасти в небо? Прагнення – абстракція, що розуму емаллю є…
Святе безмежжя мрії декорує в час наснаги, або приступу…
Тримає плоть руками гравітація, удавку не послаблює…
Земне тяжіння крила ампутує, згідно квантового принципу…

Та для душі відкриті всі галактики, всі храми в домі Отчому,
Знайомий кожен кратер Фаетона, як слова у межах речення…
Не треба ні законів математики в пориві, звісно, творчому,
Ані теорій Ома чи Ньютона не потрібно для піднесення…

Ми на планеті, начебто сомнамбули у власній протодійсності…
Лише спимо, хоч очі і відкриті, сьомий вимір не помічено…
Колись літали люди, як архангели… могли сягнути вічності…
Тепер забуті ті щасливі миті, літосферу… намагнічено…

У тексті розчинено вірш:

Упасти в небо? Прагнення – абстракція…
Святе безмежжя мрії декорує…
Тримає плоть руками гравітація,
Земне тяжіння крила ампутує…

Та для душі відкриті всі галактики,
Знайомий кожен кратер Фаетона,
Не треба ні законів математики,
Ані теорій Ома чи Ньютона…

Ми на планеті, начебто сомнамбули,
Лише спимо, хоч очі і відкриті…
Колись літали люди, як архангели…
Тепер забуті ті щасливі миті…

 

 

11 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Оставить комментарий