Русалка
Коси зелені. Блакитні, як небо, очі,
Місячний диск у душі, в серці сонце завжди гаряче…
Світ обгинають аж тричі пісні дівочі,
Тільки не чує ніхто, як вона без упину плаче…
Має кохати молюсків чи риб безмовних,
Інші русалки у колі лускатих знаходять пару…
Їй же в глибинах ріки не до справ любовних,
Мріє вона про людину… про ватру… та про гітару…
Хлопець-рибалка давно полонив свідомість…
Біля човна пропливала не раз, щоб звернув увагу…
Він же хрестився і щось шепотів натомість…
Не втамувати русалці ніколи чуттєву спрагу…
Має він іншу, із нею проводить ночі…
Біль розрізає кривавим ножем юні груди наче…
Світ обгинають аж тричі пісні дівочі…
Тільки не чує ніхто, як вона відчайдушно плаче…
23 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
На фото: работа Ушаковой Ларисы Юрьевны «Русалка»
Оставить комментарий