Марина Алдон – 23 жовтня. Це місто…

6 июля, 2013 4:11 пп

Двадцять третє жовтня. Це місто…

3D, у техніці розчинення

Це місто, у якому біля вежі три фонтани,
Наносить час зарубини на глину й на долоні…
А на майдані осінь без одежі тче тумани,
Невтомно рекламує павутину сонця промінь…

Це місто, у якому кожен жовтень, ніби з міді,
Проводить вітровій розпродаж листя-орігамі…
На флюгері висять гірлянди жовті з мертвих квітів,
Звичайно, із зіркового намиста стеля в храмі…

Це місто, у якому на пероні терпнуть губи…
Чуття на грані… що й закономірно в межах пісні…
Будинків душі вицвілі…  бетонні, та не грубі,
Своїм хазяям віддані безмірно сни провісні…

Це місто, у якому з небокраю, всім на подив,
Ростуть дощі… тремтять віконні скельця або вії?
У світ об’ємний вірші потрапляють через подих…
Крізь власний Шлях Чумацький з центру серця линуть мрії…

У тексті розчинено вірш:

Це місто, у якому біля вежі
Наносить час зарубини на глину…
А на майдані осінь без одежі
Невтомно рекламує павутину…

Це місто, у якому кожен жовтень
Проводить вітровій розпродаж листя…
На флюгері висять гірлянди жовті
Звичайно, із зіркового намиста…

Це місто, у якому на пероні…
Чуття на грані… що й закономірно…
Будинків душі вицвілі…  бетонні…
Своїм хазяям віддані безмірно…

Це місто, у якому з небокраю
Ростуть дощі… тремтять віконні скельця?
У світ об’ємний вірші потрапляють
Крізь власний Шлях Чумацький з центру серця…

 

6 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду «Хуст осінній»

 

 

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, місто, осінь, роздуми, філософія життя, Хуст и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 23 жовтня. Це місто… нет

Марина Алдон – 22 жовтня. Роздуми над картиною «Дахи» Давида Штеренберга

6 июля, 2013 8:04 дп

Двадцять друге жовтня. Роздуми над картиною «Дахи» Давида Штеренберга

3D, у техніці розчинення

Хто вимкнув світло в небі та в кімнаті у сусідки?
Приховує імла відбитки пальців офіційно…
Скоріш за все, то дзьобами пернаті бозна-звідки,
Або вітри, кружляючи у вальсі традиційно…

Дахи, неначе сходи в вимір інший, спокійніший,
Дороговкази – труби димохідні… керамічні…
А ніч сортує сни, як скарб найбільший, найцінніший
І здійснює обряди необхідні, канонічні…

Є в місяця тонке, астральне тіло чудернацьке,
Він інколи ховається у ньому сам від себе…
Світ пігментує сажа чи чорнило канцелярське?
Зірки мовчать. Відколи? Невідомо. Та й не треба…

У тексті розчинено вірш:

Хто вимкнув світло в небі та в кімнаті?
Приховує імла відбитки пальців…
Скоріш за все, то дзьобами пернаті,
Або вітри, кружляючи у вальсі…

Дахи, неначе сходи в вимір інший,
Дороговкази – труби димохідні…
А ніч сортує сни, як скарб найбільший
І здійснює обряди необхідні…

Є в місяця тонке, астральне тіло,
Він інколи ховається у ньому…
Світ пігментує сажа чи чорнило?
Зірки мовчать. Відколи? Невідомо…

6 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 22 жовтня. Роздуми над картиною «Дахи» Давида Штеренберга нет

Марина Алдон – 21 жовтня. Зі мною нелегко…

6 июля, 2013 8:02 дп

Двадцять перше жовтня. Зі мною нелегко…

3D, у техніці розчинення

Зі мною нелегко, сама розумію, знаю…
З тобою непросто, бо маєш характер вітру…
Заповнює холод сім поверхів небокраю…
Між душами простір нагадує майже прірву…
Між раєм та пеклом межа непримітна зовсім…
Краплиночка воску без свічки втрачає цінність…
Темніє навколо… Вже спати лягає осінь?
В зірок фаза росту, а потім – статева зрілість…

Біль відчаю, схоже, в судинах тече, із кров’ю…
Наповнює груди тривога… на серце тисне…
Кохання – це безвість… Чуття, яке звуть любов’ю –
Хвороба набута… і невиліковна, звісно…
Мовчи, ти не зможеш ні поруч, ні одаль бути…
Мій погляд забути повік не зумієш, любий…
Я Вічність! Я – Всесвіт, мелодія щастя й смути!
Я – мед! Я – отрута! Спокусою пахнуть губи…

У тексті розчинено вірш:

Зі мною нелегко,
З тобою непросто…
Заповнює холод
Між душами простір…
Між раєм та пеклом
Краплиночка воску…
Темніє навколо…
В зірок фаза росту…

Біль відчаю, схоже,
Наповнює груди…
Кохання – це безвість,
Хвороба набута…
Мовчи, ти не зможеш
Мій погляд забути…
Я Вічність! Я – Всесвіт!
Я – мед! Я – отрута!

 

6 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
art1fex, «Левитация»,
http://www.photosight.ru/photos/5112769/

Рубрики: 3D вірші, Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, осінь и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 21 жовтня. Зі мною нелегко… нет