Марина Алдон – Пісочний годинник

30 июля, 2013 1:50 пп

Пісочний годинник

Сиплеться попіл зотлілих надій у вічність,
Свічка розгойдує аркуш, а вітер – дим…
Там, у душі… амфібрахієм пахне дійсність,
Тут, у кімнаті, на стінах… узори з рим…

Сиплеться сніг у грудневі долоні білі
І застеляє дороги космічний пил…
Там, у фантазіях… небо в астральнім тілі,
Тут… у фізичної плоті… немає крил…

Сиплеться сірий пісок і рахує миті…
Кожен годинник, до речі, свій має ритм…
Там, у вчорашньому сні… вікна всі розбиті,
Тут, у будинку… віднині немає шиб…

Сиплеться сіль із очей на любовні рани
І не лікує ні час, ані йод чуттів…
Там, у свідомості… з’єднані ми піснями,
Тут, у тривимірній тиші… бракує слів…

30 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота Гущяна Хачатура Агасиевича «Часы»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, зима, інтимна лірика, кохання, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Пісочний годинник нет

Марина Алдон – Дорога додому

30 июля, 2013 10:13 дп

Дорога додому

Дорога додому… у світ, де єдиний статок –
Пропущені вірші крізь вушко єства, як голки,
Де внутрішній спокій… із літер… бере початок,
Де тишу із неба на крилах приносять сойки…

Дорога додому… здається Чумацьким Шля́хом…
Немов на узбіччі не квіти, а дивні зорі…
І місячне люстро гігантське висить над дахом,
І стукають ніжно у двері вітри прозорі…

Дорога додому… безлюдна щодня… о шостій…
Так дишеться легко! Натхнення пульсує в серці…
Заповнюють рими собою… по вінця…  простір…
Маленька кімната – немов бастіон фортеці…

Дорога додому… узори розміток-ліній…
Зі стінами в мене рідство непряме, та кровне…
Я тут зберігаю пожитки свої нетлінні,
Бо слово пісенне – найбільше майно духовне…

 

30 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: робота bregeda victor victorovich «Дорога(Way)»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Дорога додому нет

Марина Алдон – Сонячне затемнення

29 июля, 2013 1:59 пп

Сонячне затемнення

Затемнення сонця – наче затьмарення власне душі…
Імла позапланова тихо стискає в руці світило,
Усі відмикає промінчики-лампочки від мережі,
Затягує плівкою чорною неба астральне тіло…

Вітрисько виконує досить містичні сюжети пісень…
На рівні свідомості жах імпортують плоди уяви…
Закон протиріччя спрацьовує – ніч наступає удень…
У космосі інші оптичні моделі природних явищ…

Де зірка яскрава червона, розпечений німб-капелюх?
Розлючена птаха гігантська свої розгортає крила?
Здається, планета тремтить і частково сповільнює рух…
Жде людство, коли Коло-Ра вже відпустить таємна сила…

Затемнення сонця – наче затьмарення власне душі…
Навпомацки важко ходити… дорога тверда… з граніту…
Чомусь оживають і міфи, й легенди, й казки, й міражі…
Зненацька спалахує вогник… Відкрито зіницю світу!

 

29 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Дырина Юрия Александровича «Затмение солнца»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: народні звичаї, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Сонячне затемнення нет

Марина Алдон – Лабіринт

29 июля, 2013 10:29 дп

Лабіринт

Ночі немає… На землю з зірок опускається смог…
Бачу твій обрис на місячнім срібнім люстерці…
Треба пройти гострим лезом своїх суб’єктивних думок,
Щоб усвідомити, що ж відбувається в серці…

Щось там шепоче вітрисько, неначе апостол, пророк…
Сумно мовчу… мимоволі фільтруючи звуки…
Свічка горить, але важко дається у млі кожен крок…
Паралізує розпука і мову, і рухи…

Дивно, для нас почуття – тупиковий крутий лабіринт…
Дзьобом сова на дорогу наносить пентаклі…
Не знепритомніти б тільки… порушено подиху ритм…
Плачу… Єство витікає із тіла по краплі…

Втрачено Всесвіт, ілюзії, прізвище, навіть себе…
І замість крил… із душі проростає коріння…
Лиш у соборі святих… непорочних… безмежних… небес…
Бог поєднає, нас грішних… і наші моління…

29 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Старина Фёдора «Полночь»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Лабіринт нет

Марина Алдон – Метелик

28 июля, 2013 11:34 дп

Метелик

 

Він народився, а отже – колись вознесеться у небо…
Скільки же стадій, періодів, фаз необхідно пройти?
Хмари далеко, та можна спокійно літати над степом…
Крила у нього на спині, в людей же на плечах хрести…

Все почалося з яйця і із темряви в ньому… А потім
Враз голоси зазвучали струмків неспокійних, тварин…
Як же хотілось на волю нестерпно малесенькій плоті,
Мріяв покинути кокон на декілька хоч би хвилин…

Сірий шовковий клубок удалось розірвати нарешті…
Боже, який дивовижний, казковий, прекрасний цей світ!
Як же ритмічно та плавно танцюють вітри на черешні!
Пахне солодким нектаром п’янким мати-й-мачухи цвіт…

Звісно, немало пізнати, відчути, збагнути ще треба…
Тіло – це тлін… але віра дарує безсмертя душі…
Ми народились, а отже – колись вознесе́мся у небо…
Скільки попереду стадій, які ждуть іще рубежі?

28 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Метелик нет

Марина Алдон – В усвідомленому сні

28 июля, 2013 9:06 дп

В усвідомленому сні

Мій посланцю Небес, увійди у мою Атлантиду,
Там, у пе́рвісній тиші, розмита галактик межа…
Жовтий місячний диск, як ліхтар… на вершині бескиду…
Заримовані мрії ласкаво гортає душа…

Жду давно вже тебе у астральній зірковій альтанці,
У свідомому сні, де святий починається рай…
Відшукай же мене за рубіновим перснем на пальці,
За рубцями від крилець… на дотик… у млі упізнай…

Ми повинні здолати вогонь потойбічного сонця
І глибоку водойму, скоріш, океан небуття,
Мідні труби Чумацького Шляху та яр безголосся,
Щоб потрапити в ніч самозречення та забуття…

Просто очі закрий і тримай у долоні люстерце,
А свідомість сама в інший вимір думки віднесе…
Можна злитися там – губи в губи, а серце у серце…
Я кохаю тебе! Я жадаю тебе… над усе…

У далеких світах не буває ніколи негоди…
Відчуття невагомості трохи розріджує кров…
Мій посланцю Небес, увійди у собор насолоди,
Там, у пе́рвісній тиші, пізнаєш найвищу любов…

 

28 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Шаймухаметова Тимура Мавлявича «Поиграй с огнём»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання, ніч и сни. Комментариев к записи Марина Алдон – В усвідомленому сні нет

Марина Алдон – Кримська ніч

27 июля, 2013 7:20 дп

Кримська ніч

Сьогодні пахне місяць ароматом дивних літніх трав,
Бо ж кожен промінь є стеблом… по суті…
А знаєш, зорі – це слова, які ніхто ще не сказав,
Або пісні, донині не почуті…
Сьогодні пахне вітром теплим розпанаханим вікно,
Серпнева мла нічна знімає втому…
А знаєш, небо – це міжгалактичне Боже полотно,
Творець малює символи на ньому…
Сьогодні пахне свічка Кримом, тінь у чорній паранджі
Танцює белліда́нс* на тлі люстерця…
А знаєш, вірші – це ритмічні коливання струн душі
Та заримовані удари серця…

*Белліда́нс – танець живота

 

27 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Laisk Serg Gena «У каждого путь к свету неизбежно свой»

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: літо, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Кримська ніч нет

Марина Алдон – Е-мейли

27 июля, 2013 7:19 дп

Е-мейли

Е-мейли летять крізь тонку павутину світу…
В листах і реклама, й трояни, й багато спаму…
Я шлю через сервісний центр, Інтернет-програму
Крізь серце пропущені індекси алфавіту…

Невже почуття в мережі – віртуальна пастка?
Чому віддзеркалюють вірші печаль хронічну?
Як словом земним передати любов космічну,
Хоча б на санскриті, принаймні на мові птаства…

Шукаю тебе у галактиці веб-ресурсів…
Не може зцілити жаги антивірус-лікар…
Комп’ютерні смайли ж повік не замінять літер…
Чому ти мовчиш? Хоч скажи, що ми тільки друзі…

Не видно ні пульсу, ні мрій з моніторів-вікон…
В режимі офлайн скільки доль, скільки сонць погаслих…
Я ж душу вкладаю у кожен із текстів власних,
Знай, пахнуть вони не сльозами, а зорецвітом…

Е-мейли летять крізь тонку павутину світу…
В листах і реклама, й трояни, й багато спаму…
Читай, мій коханий, цю сповідь, цю телеграму…
Знайди між рядками цілунок та крила вітру…

27 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Болундь Инны Андреевны «Тонкое счастье»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: вірші про кохання, інтимна лірика, кохання и філософія життя. 2 комментария к записи Марина Алдон – Е-мейли

Марина Алдон – В ріці, в якій народжується місяць увечері

26 июля, 2013 8:56 дп

В ріці, в якій народжується місяць увечері

В ріці, в якій народжується місяць увечері,
Вода незвична, чорна і густа…
Зірки, неначе бульбашки сріблясті у печері,
Укупі схожі на лице Христа…
На камені старезнім тінь вітриська-піліґрима…
Відстукують найменші хвилі ритм…
Сни усвідомлені з завжди закритими очима
Курсують у глибинах замість риб…
Пірнає птах опівночі із купою паперів,
Намалювати щоб Чумацький Шлях…
В ріці, в якій народжується місяць увечері,
Вода незвична, чорна і густа…

 

26 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Лебедевой Надежды Филипповны «Белая ночь»

 

Рубрики: Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: місяць, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – В ріці, в якій народжується місяць увечері нет

Марина Алдон – Морський вітер

26 июля, 2013 6:35 дп

Морський вітер

Розмішує вітер крилом гладь морську у імлі,
Здається йому, що то чорна звичайна кава,
Піску додає замість цукру та жменьку землі…
Закруглений берег, як чашка плоска, іржава…

Потрібно напитися дзьобом пташиним води,
Та так, щоб втомити й духовну, й тілесну спрагу…
А місячна бульбашка лопне і змиє сліди,
Щоправда, аж вранці… як вистромить сонце шпагу…
Тепер же побавитись можна, стрибнути в тунель,
У прірву зіро́к накидати (вони з заліза),
Чи хвилі камінням старезним прибити до скель,
У вічність майнути… вже є й безстрокова віза…
До речі, у цьому водоймищі з мулистим дном
Є інші світи, взагалі… аномальна зона…
Однак не добратись туди із моторним човном,
Лиш тільки у череві риби-кита, як Йона…

Як піни багато! Чи виведе сіль мозолі?
На дотик приємна ж і досить-таки ласкава…
Розмішує вітер крилом гладь морську у імлі,
Здається йому, що то чорна звичайна кава…

 

25 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

На фото: работа Ганги Татьяны Григорьевны «Связь миров»

Рубрики: P. S., Лабіринт, Мої вірші и Прості вірші. Метки: море, ніч, роздуми и філософія життя. Комментариев к записи Марина Алдон – Морський вітер нет

« Следующие