Двадцять дев’яте грудня. Зимова казка
3D, у техніці розчинення
Цей сніг, як жива істота, сидить на клуні,
Літає та ходить пішки під час безсоння…
Автограф на білих нотах зими-красуні,
Морозивом пахне трішки її долоня…
Безмовний доволі грудень, із неба родом,
Рахує вітри сумлінно та їхні вади…
Берізці цілує груди, тремтить над глодом,
Вербі же – тонке коліно ласкаво гладить…
Місток коронує крига та іній-пудра,
А річка вдягає маску нову, звабливу…
Цей світ, як відкрита книга свята і мудра…
Приємно читати казку таку правдиву…
У тексті розчинено вірш:
Цей сніг, як жива істота,
Літає та ходить пішки…
Автограф на білих нотах
Морозивом пахне трішки…
Безмовний доволі грудень
Рахує вітри сумлінно,
Берізці цілує груди,
Вербі же – тонке коліно…
Місток коронує крига,
А річка вдягає маску…
Цей світ, як відкрита книга…
Приємно читати казку…
23 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
На фото: работа Сычева Алексея Владимировича «Зимнее утро»
Оставить комментарий