Двадцяте листопада. Мої Карпати – сьомий материк
3D, у техніці розчинення
Мої Карпати – сьомий материк, край неповторний, самобутній,
У межах світу, вічності святої, наче келії – узгір’я…
Тут вітер видає астральний крик, у нього голос над могутній…
Вдихає осінь дивний запах хвої, що наповнює довкілля…
Мої Карпати – скелі-стелажі із натурального каміння,
Де складує уранці зорі місяць, а вночі – проміння сонце…
Тут небо ближче, звісно, до душі, тут наступає мить прозріння…
І потічки гормони щастя містять, і дуби, мов охоронці…
Мої Карпати рідні – центр землі, планета ж має середину,
Вражає ліс своїм суспільним ладом та узгодженим порядком…
Природа сонна у напівімлі вважає ковдрою хмарину…
Відверто розмовляє з листопадом зовсім юне зайченятко…
Мої Карпати – творчий павільйон, або мистецький етно-комплекс,
Де можна доторкнутися до дива обережно та спокійно…
А плай тумани скручує в рулон, йому же не потрібний компас…
Тут навіть ватра краща, особлива, в’ється полум’я граційно…
У тексті розчинено вірш:
Мої Карпати – сьомий материк
У межах світу, вічності святої…
Тут вітер видає астральний крик,
Вдихає осінь дивний запах хвої…
Мої Карпати – скелі-стелажі,
Де складує уранці зорі місяць…
Тут небо ближче, звісно, до душі
І потічки гормони щастя містять…
Мої Карпати рідні – центр землі,
Вражає ліс своїм суспільним ладом…
Природа сонна у напівімлі
Відверто розмовляє з листопадом…
Мої Карпати – творчий павільйон,
Де можна доторкнутися до дива…
А плай тумани скручує в рулон…
Тут навіть ватра краща, особлива…
14 липня 2013
Оставить комментарий