Дев’ятнадцяте листопада. Слова-вірші
3D, у техніці розчинення
Я добуваю слова, немов коштовні діаманти,
Із глибин свідомості втягаю кожне в ручку-голку…
Серце – морфемний вертеп, де трансформуються таланти,
Де гніздяться враження, де почуття на грані зойку…
Будь-яка пісня нова модернізує трохи ноти,
Наче сповідь совісті у рамках красного письменства…
Мчить у безсмертя святе молитва, вивчена на дотик…
Вічність – пункт призначення для абсолютного мистецтва…
Вірш – мікрочастка душі, думок зображення графемне,
Індикатор гідності у межах творчого натхнення,
Перед нащадками звіт і мовне диво незбагненне,
Часом вид депресії… сомнамбулічне одкровення…
Літери власні, чужі переплітаються у тексті…
Дешифрують цінності, у строфи вдавлюючи ніжність…
Весь абстрагується світ у звукоряді ритмів-жестів…
Під крилом поезії стає прекраснішою дійсність…
У тексті розчинено вірш:
Я добуваю слова
Із глибин свідомості…
Серце – морфемний вертеп,
Де гніздяться враження…
Будь-яка пісня нова,
Наче сповідь совісті,
Мчить у безсмертя святе,
Вічність – пункт призначення…
Вірш – мікрочастка душі,
Індикатор гідності,
Перед нащадками звіт,
Часом вид депресії…
Літери власні, чужі
Дешифрують цінності…
Весь абстрагується світ
Під крилом поезії…
13 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
*На фото: робота члена Національної спілки художників України Ласло Гайду
Оставить комментарий