Дорога додому
Дорога додому… у світ, де єдиний статок –
Пропущені вірші крізь вушко єства, як голки,
Де внутрішній спокій… із літер… бере початок,
Де тишу із неба на крилах приносять сойки…
Дорога додому… здається Чумацьким Шля́хом…
Немов на узбіччі не квіти, а дивні зорі…
І місячне люстро гігантське висить над дахом,
І стукають ніжно у двері вітри прозорі…
Дорога додому… безлюдна щодня… о шостій…
Так дишеться легко! Натхнення пульсує в серці…
Заповнюють рими собою… по вінця… простір…
Маленька кімната – немов бастіон фортеці…
Дорога додому… узори розміток-ліній…
Зі стінами в мене рідство непряме, та кровне…
Я тут зберігаю пожитки свої нетлінні,
Бо слово пісенне – найбільше майно духовне…
30 липня 2013
© Copyright Marina Aldon 2013
На фото: робота bregeda victor victorovich «Дорога(Way)»
Оставить комментарий