Марина Алдон – 28 жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі»

Двадцять восьме жовтня. Роздуми над картиною Макса Ернста «Фази ночі»

3D, у техніці розчинення

Ніч ділиться на фази сновидінь у підсвідомості,
На цикли потемніння небозводу, стелі дивної,
На ступені безумств, або прозрінь, поривів творчості
Та на етапи болю й насолоди інстинктивної…

Ніч – генератор формул та ідей у межах вічності…
Хай на чолі задумлива похмурість нецілована,
Та зорі-мрії скрапують з очей у вазу дійсності…
Хазяйка мли сова, що значить – мудрість замаскована…

На місяці пора рясних дощів пронумерованих,
А на землі період для кохання безумовного…
Ніч ділиться на стадії чуттів запрограмованих,
На довгі смуги криків та мовчання красномовного…

У тексті розчинено вірш:

Ніч ділиться на фази сновидінь,
На цикли потемніння небозводу,
На ступені безумств, або прозрінь
Та на етапи болю й насолоди…

Ніч – генератор формул та ідей…
Хай на чолі задумлива похмурість,
Та зорі-мрії скрапують з очей…
Хазяйка мли сова, що значить – мудрість…

На місяці пора рясних дощів,
А на землі період для кохання…
Ніч ділиться на стадії чуттів,
На довгі смуги криків та мовчання…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 27 жовтня. Я – частка світу…

Двадцять сьоме жовтня. Я – частка світу…

3D, у техніці розчинення

Я – частка світу, материк міжгалактичний,
Храм-склеп монаха – для думок житло найліпше…
Соната вітру настрій створює ліричний,
Канцона птаха надихає якнайбільше…

Я на планеті хоч і цілі маю власні,
Лише зернина перед Господом людина…
Іду крізь нетрі темні, майже непролазні,
Бо жде вершина, там у вічності, єдина…

Я – крик природи, її музика та звуки,
Стихії сила додає щодня наснаги…
Вогонь свободи не пече, а гріє руки
І правди крила – балансир для рівноваги…

Я – Сонця коло, я – метелик на веселці,
Небес уламок, німб півмісяця-підкови…
Вікно у Космос відкриваю через серце
Без жодних рамок часових та просторових…

У тексті розчинено вірш:

Я – частка світу,
Храм-склеп монаха,
Соната вітру настрій,
Канцона птаха…

Я на планеті
Лише зернина…
Іду крізь нетрі,
Бо жде вершина…

Я – крик природи,
Стихії сила,
Вогонь свободи
І правди крила…

Я – Сонця коло,
Небес уламок,
Вікно у Космос
Без жодних рамок…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Фото:
Amandine van Ray, «Without»,
http://www.photosight.ru/photos/5114981/

Марина Алдон – 26 жовтня. Жолудь

Двадцять шосте жовтня. Жолудь

3D, у техніці розчинення

Маленький жолудь, син старого дуба,
Як карлик між грибами, в серці лісу…
Вітри по колу дико, жорстко, грубо
Жонглюють із листками, пишуть пісню…

Плід винятковий мріє на долівці…
Брунатний, темношкірий ґрунт, як ложе…
Чом нерухомий чепчик на голівці?
Бриль шарудливий, сірий, тисне, схоже…

Маленький жолудь, наче диво-свічка…
Горішок незабутній пахне гаєм…
Хай тлін навколо, осінь же не вічна!
Він – цар дерев майбутній! Він – хазяїн!

У тексті розчинено вірш:

Маленький жолудь,
Як карлик між грибами…
Вітри по колу
Жонглюють із листками…

Плід винятковий,
Брунатний, темношкірий…
Чом нерухомий
Бриль шарудливий, сірий?

Маленький жолудь,
Горішок незабутній…
Хай тлін навколо,
Він – цар дерев майбутній!

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Марина Алдон – 25 жовтня. Осінній вітер

Двадцять п’яте жовтня. Осінній вітер

3D, у техніці розчинення

Осінній вітер проситься до хати невгамовно,
Приносить під поріг із лісу квіти бездиханні…
Набридло жовті гори колисати безвідмовно,
Вже хочеться, нарешті, відпочити на дивані…

Холодний вітер стукає в віконце дзьобом птаха,
Тонкою зовсім гілочкою вишні пише вірші,
Дощем дзенькоче, начебто бубонцем Мономаха,
Без перестарку… вперто… кілька тижнів прагне тиші…

Тривожний вітер горнеться до мене, весь у шрамах…
Бракує поцілунків серед ночі, хворі нерви…
А серце калатає, як скажене, в дідугана…
Подобаються любощі жіночі… Що ж, хай терпить…

У тексті розчинено вірш:

Осінній вітер проситься до хати,
Приносить під поріг із лісу квіти…
Набридло жовті гори колисати,
Вже хочеться, нарешті, відпочити…

Холодний вітер стукає в віконце
Тонкою зовсім гілочкою вишні,
Дощем дзенькоче, начебто бубонцем,
Без перестарку… вперто… кілька тижнів…

Тривожний вітер горнеться до мене…
Бракує поцілунків серед ночі…
А серце калатає, як скажене…
Подобаються любощі жіночі…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

 

Марина Алдон – 24 жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда»

Двадцять четверте жовтня. Роздуми над картиною Густава Клімта «Гола правда»

3D, у техніці розчинення
Перевернутий сонет + ЯС

Якщо ти не можеш своїми справами і своїм мистецтвом подобатися всім, сподобайся небагатьом. Подобатися багатьом – зло
Фрідріх Шіллер

Красуня руса, очі – дві лампади…
Ромашки у волоссі, як перлини…
В руці люстерце, мов детектор правди…

У чім спокуса? Плоть без одежини…
Вуста у безголоссі й без помади…
Говорить серце з совістю людини…

За спиною планета? Мапа долі?
Безмежжя неба, синя прірва світу…
Де істина? В тенетах? У неволі?
Звільнити треба мрію чисту, світлу…

Лоскоче ноги босі тінь від Слова…
Змій-підлабузник щось шипить безбожно…
Та кривда – цвіт кульбаби – тимчасова…
А правда вічна і непереможна…

У тексті розчинено ЯС:

Красуня руса…
Ромашки у волоссі,
В руці люстерце…

У чім спокуса?
Вуста у безголоссі…
Говорить серце…

За спиною планета,
Безмежжя неба…
Де істина? В тенетах?
Звільнити треба…

 

7 липня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013