Плаче серце білої вовчиці
Плаче серце білої вовчиці…
Суму метастази у душі,
Зорі, наче вічності зіниці,
Тільки збайдужі́лі і чужі.
Січень кров у кригу трансформує,
Стукає у лігво снігопад…
Всі її пісні, молитви всує,
Не поверне час ніщо назад.
Плаче серце білої вовчиці,
Рве легені вітру аромат…
Зберігає вірно таємниці
Місячний астральний циферблат.
Очі одинокі і печальні
Вхід у потойбіччя стережуть.
Правила природи ідеальні,
Та псує людина їхню суть…
Плаче серце білої вовчиці…
Груди – для журби жива мішень…
Дикуни двоногі хижі, ниці
Застрелили любого удень.
Небо нині глибше і чорніше,
Мла крадеться тихо, наче тать…
Боляче втрачати найсвятіше,
Дуже важко ме́ртвого кохать…
1 грудня 2012
© Copyright Marina Aldon 2012
P.S.Нічого особистого
Оставить комментарий