Віртуальний роман
Старить перука біла трохи ліс,
Та личить йому місячна сережка…
На моніторі ти… узори сліз,
Бо поміж нами вічність, а не стежка.
Нам Інтернет і ліжко, і вокзал,
У скайпі все об’ємне та реальне…
Знайшла я чоловічий ідеал…
Єднає нас кохання віртуальне…
Зима малює квіти на вікні,
Кармічну голку встромлено у простір…
Цілую милі риси уві сні…
Навідайся, прошу, насправді в гості.
У млі жевріє віри промінець,
На дзеркалі ридає мовчки свічка…
Кордони – не проблема для сердець,
Заманливо жагою дише нічка.
Груднева пісня вітру, ніби джаз…
І кожна зустріч, наче спільне свято…
Та щастя перекреслено ураз…
Таких, як я, у тебе є багато…
Онлайн забава… Жаль, у мережі
Корзини, папки «флеш»… не паперові…
Не видалити файлів із душі,
Заражених… троянами любові…
1 грудня 2012
© Copyright Marina Aldon 2012
P.S.Нічого особистого
Оставить комментарий