Сильна жінка
Вона чарує розумом і вродою,
Живе заради вічного кохання,
На мові злив говорить із природою…
Але душа наповнена стражданням…
Не кров, а сльози серце перекачує.
Йде чоловік до іншої сьогодні…
Дитя у люльці ніченька розкачує,
А зорі виглядають із безодні…
Кімнати всі здаються домовинами…
Неспокій осідає в атмосфері…
Вона удень торгує мандаринами,
У школі прибирає увечері.
Вважають її сильною, веселою,
Хоча давно поморщені долоні,
Стає лікарня рідною оселею,
Фарбує сивина дочасно скроні.
Приймає вирок долі без істерики,
Горта покірно будні… у нарузі…
Син підростає, їде до Америки,
Самотньо… гірко… і немає друзів…
Та в мить одну Земля орбіту змінює…
Пліч-о-пліч ідеал, мужчина мрії…
Заслаблі крила іскра віри зміцнює,
А спокій опускається на вії…
І шалу відкриваються принадності,
На підвіконні квіти щастя білі…
Але недовга щира пісня радості…
Дзвінок… розбився… на автомобілі…
Шкребе у двері вітер? Озирається…
То кошеня… Потрібно обігріти…
Бере собі… Спасіння, виявляється,
В любові до всього, що є на світі…
1 грудня 2012
Оставить комментарий