Марина Алдон – 4 вересня. Абетка осені

16 июня, 2013 8:54 пп

Четверте вересня. Абетка осені

3D, у техніці розчинення + акро

_А_покрифи пише осінь талановито,
_Б_ентежить і серце, й душу ліричним віршем…
_В_ітрисько в гаях голосить несамовито,
_Г_ойдає траву байдужу, суху, між іншим…
_Ґ_елґочуть журливо гуси, качки, лелеки,
_Д_орога важка у вирій – в чужі місцини…
_Е_кстрим, небезпека в русі… маршрут — далекий,
_Є_днання безвір’я й віри… в думках пташиних…
_Ж_овтіють старі каштани, дуби активно,
_З_амріяний клен скептичний, до стресу схильний…
тИ_хенько прядуть тумани демонстративно
_І_з локонів бинт медичний, цілком стерильний…
_Ї_й-Богу… в природі криза… хоча й умовна…
_Й_мовірно шукає вічність гранітний камінь…
_К_алюжі зіниця сиза… німа… безмовна…
_Л_іс… ніби гортає дійсність… чуття на зламі…
_М_етелик напівпрозорий тремтить постійно,
_Н_а квітці собі дрімає мала мураха…
_О_бмотує смуток гори непропорційно,
_П_ечально струмок співає про Мономаха…
_Р_ослинам тепла бракує… та й самосуті –
_С_вітанки долонь не пестять… не гладить спокій…
_Т_аємні молитви всує? Не всі почуті?
_У_перті дощі світ хрестять, немов пророки…
_Ф_актура не та в планети… Це випадковість?
_Х_ронічна довкола втома… ефект кисневий?
_Ц_инічно пряде тенета для мрій свідомість…
_Ч_аклує павук… В судомах… день вересневий…
_Ш_кодують за літом звірі закономірно…
_Щ_едрують гриби з завзяттям – руді, червоні…
_Ю_ртує димок в ефірі, густий надмірно,
_Я_нтарне горить багаття… чарує пломінь…

У тексті розчинено вірш:

_А_покрифи пише осінь,
_Б_ентежить і серце, й душу…
_В_ітрисько в гаях голосить,
_Г_ойдає траву байдужу…
_Ґ_елґочуть журливо гуси,
_Д_орога важка у вирій –
_Е_кстрим, небезпека в русі,
_Є_днання безвір’я й віри…
_Ж_овтіють старі каштани,
_З_амріяний клен скептичний…
тИ_хенько прядуть тумани
_І_з локонів бинт медичний…
_Ї_й-Богу… в природі криза…
_Й_мовірно шукає вічність
_К_алюжі зіниця сиза…
_Л_іс… ніби гортає дійсність…
_М_етелик напівпрозорий
_Н_а квітці собі дрімає…
_О_бмотує смуток гори,
_П_ечально струмок співає…
_Р_ослинам тепла бракує,
_С_вітанки долонь не пестять…
_Т_аємні молитви всує?
_У_перті дощі світ хрестять…
_Ф_актура не та в планети…
_Х_ронічна довкола втома…
_Ц_инічно пряде тенета,
_Ч_аклує павук… в судомах…
_Ш_кодують за літом звірі…
_Щ_едрують гриби з завзяттям…
_Ю_ртує димок в ефірі,
_Я_нтарне горить багаття…

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Акровірші, Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, акро, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 4 вересня. Абетка осені нет

Марина Алдон – 3 вересня. Роздуми над картиною Миколи Глущенка «Київська осінь»

16 июня, 2013 2:38 пп

Третє вересня. Роздуми над картиною М. П. Глущенка «Київська осінь»

3D, у техніці розчинення

У сонця проміння – пензлі, а барви – з ватри…
Пронизують кожен вимір землі та неба…
У творчім весь світ процесі, читає мантри…
Дерева – мистецький витвір та квітів стебла…

Натхненно малює осінь, тамує подих…
Бажанням дає свободу – пора творити…
Прикраси-хмарки в волоссі, у косах жовтих,
Занурює руки в воду… там інші ритми…

У вересня хист художній і дар Господній,
А всесвіт жива – палітра, мольберт безкрайній…
Та в серці чуття тривожні, цілком природні –
Холоне чомусь повітря, стежки туманні…

У тексті розчинено вірш:

У сонця проміння – пензлі
Пронизують кожен вимір…
У творчім весь світ процесі,
Дерева – мистецький витвір…

Натхненно малює осінь,
Бажанням дає свободу…
Прикраси-хмарки в волоссі,
Занурює руки в воду…

У вересня хист художній,
А всесвіт жива – палітра
Та в серці чуття тривожні –
Холоне чомусь повітря…

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 3 вересня. Роздуми над картиною Миколи Глущенка «Київська осінь» нет

Марина Алдон – 2 вересня. Відпусти…

16 июня, 2013 1:23 пп

Друге вересня. Відпусти…

(3D, у техніці зіставлення)

Відпусти… Сил немає більше… П’ю покірно… прогірклий трунок…
Зорі – Всесвіту візерунок… З кожним днем мені гірше… гірше…
Проростаю сльозою в вірші… Залишаю у сні цілунок…
Виставляє любов рахунок… Несуттєве уже все інше…

Відпусти… місяць, як сережка … Йду назустріч листкам опалим…
Замітаю сліди печалі… Із нізвідки в нікуди стежка…
Тільки пам’ять моя – не флешка… Розбиває журба скрижалі…
Спроби стерти чуття невдалі… Бо у серці світлина-фреска…

Відпусти… в межах існування… Був прихід у життя невчасним?
Причащаюся горем власним… В небо пісня летить… остання…
Сум порушує ритм дихання… Навіть свічка поволі гасне…
Може Вічність утішить щастям… Поза часом лише страждання…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Відпусти… Сил немає більше…
Зорі – Всесвіту візерунок…
Проростаю сльозою в вірші…
Виставляє любов рахунок…

Відпусти… місяць, як сережка …
Замітаю сліди печалі…
Тільки пам’ять моя – не флешка…
Спроби стерти чуття невдалі…

Відпусти… в межах існування…
Причащаюся горем власним…
Сум порушує ритм дихання…
Може Вічність утішить щастям…

2.
П’ю покірно… прогірклий трунок…
З кожним днем мені гірше… гірше…
Залишаю у сні цілунок…
Несуттєве уже все інше…

Йду назустріч листкам опалим…
Із нізвідки в нікуди стежка…
Розбиває журба скрижалі…
Бо у серці світлина-фреска…

Був прихід у життя невчасним?
В небо пісня летить… остання…
Навіть свічка поволі гасне…
Поза часом лише страждання…

 

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, вірші про кохання, кохання и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 2 вересня. Відпусти… нет

Марина Алдон – 1 вересня. Вже вереснем пахне небо…

16 июня, 2013 1:18 пп

Перше вересня. Вже вереснем пахне небо…

3D, у техніці розчинення

Світанок плете мережку узором звичним,
Вітрисько складає сповідь горянці-річці…
Туман пеленає стежку бинтом медичним,
У сонечка блідне промінь, чи шрам на щічці?

У трав неспокійний погляд – мотивів жодних…
На квітах роса осіння чомусь без блиску…
Хмарина, що майже поряд, тамує подих,
Вчуває дерев тремтіння… Від зміни тиску?

Дивує пташиний щебет… Пісні народні?
Безрадісний, як ніколи… стрибунчик-коник…
Вже вереснем пахне небо – сувій Господній…
А діти ідуть до школи, бо кличе дзвоник…

У тексті розчинено вірш:

Світанок плете мережку,
Вітрисько складає сповідь,
Туман пеленає стежку,
У сонечка блідне промінь…

У трав неспокійний погляд,
На квітах роса осіння…
Хмарина, що майже поряд,
Вчуває дерев тремтіння…

Дивує пташиний щебет –
Безрадісний, як ніколи …
Вже вереснем пахне небо,
А діти ідуть до школи…

 

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, народні звичаї, осінь, роздуми, свята и традиції. Комментариев к записи Марина Алдон – 1 вересня. Вже вереснем пахне небо… нет

Марина Алдон – 31 серпня. В’яне літо

16 июня, 2013 1:14 пп

Тридцять перше серпня. В’яне літо

3D, у техніці розчинення

Майже пошепки… в’яне літо… зітхає серпень…
Майже криком співає птах… як лише уміє…
Вітер власним керує світом, що вклав у серце
І вимірює власний шлях… довжиною мрії…

Вже не так зігріває ранок росу на листі…
Чом холодні долоні в трав? Точно не відомо…
Річка вміло пряде серпанок… нитки імлисті…
Певно, в сонця багато справ… Чи хронічна втома?

У хмарини синдроми астми… болять легені…
Задихається? Жде чудес… Не реве…. Не в змозі…
У природи поганий настрій? Збій функцій генів?
Або запах не той в небес… або скоро осінь…

У тексті розчинено вірш:

Майже пошепки… в’яне літо…
Майже криком співає птах…
Вітер власним керує світом
І вимірює власний шлях…

Вже не так зігріває ранок…
Чом холодні долоні в трав?
Річка вміло пряде серпанок…
Певно, в сонця багато справ…

У хмарини синдроми астми…
Задихається? Жде чудес…
У природи поганий настрій
Або запах не той в небес…

 

 

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 31 серпня. В’яне літо нет

Марина Алдон – 30 серпня. Цілуй мене…

16 июня, 2013 1:01 пп

Тридцяте серпня. Цілуй мене…

3D, у техніці розчинення

Цілуй мене палко, ніжно, несамовито,
Зривай мені зорі пізні, за ними вирій…
Хай буде в тілах нам тісно, хай мліє літо…
Хай душі зіллються в пісні лірично-щирій…

Одежу знімай нервово – тонку спідницю…
Голуб мої пружні перса та білі стегна…
Хочу тебе гарячково, немов блудниця…
Бач, крига на серці скресла… кипить кров, певно…

Хай пахне трава причастям у чистім полі…
А мла, наче чорна кава… як шафи – граби…
Тебе називаю щастям та зодчим долі…
І стигне спокуси лава… у гирлі зваби…

Хай вітер кошлатить вії та коси русі,
Диктуй мені всі бажання… найбільш інтимні…
Тобі довіряю мрії, мольберт ілюзій…
І вірші свої, й кохання, і очі сині…

У тексті розчинено вірш:

Цілуй мене палко, ніжно,
Зривай мені зорі пізні…
Хай буде в тілах нам тісно,
Хай душі зіллються в пісні…

Одежу знімай нервово…
Голуб мої пружні перса…
Хочу тебе гарячково,
Бач, крига на серці скресла…

Хай пахне трава причастям,
А мла, наче чорна кава…
Тебе називаю щастям…
І стигне спокуси лава…

Хай вітер кошлатить вії,
Диктуй мені всі бажання…
Тобі довіряю мрії…
І вірші свої, й кохання…

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду

 

 

 

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, інтимна лірика, в стилі НЮ, вірші про кохання, еротика, еротичні вірші, Камасутра, кохання, секс и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 30 серпня. Цілуй мене… нет

Марина Алдон – 29 серпня. Роздуми над картиною «Лісова ріка» Аркадія Рилова

16 июня, 2013 12:57 пп

Двадцять дев’яте серпня. Роздуми над картиною «Лісова ріка» Аркадія Рилова

3D, у техніці розчинення

Ріка на долоні гаю думки полоще…
Мов лінія долі довга… Довкола спека…
Тече до порогу раю, невже на прощу?
До храму святого Бога, на жаль, далеко…

Вода має колір неба і швидкість вітру,
Прозора, цілюща, чиста, на смак класична…
Цілує травинок стебла, вдихає світло
І квітів бутони, листя прасує звично…

В камінні пульсує вічність… лоскоче нерви…
А птаха кричить-голосить… на повні груди…
Вдихають принадну свіжість тополі, верби,
Високі столітні сосни чекають чуда…

Швидка течія невпинно гортає простір…
Вперед поспішає… пішки… у світ прекрасний…
А білка гризе невинно (завждИ о шостій)
Тихенько смачні горішки – сніданок власний…

У тексті розчинено вірш:

Ріка на долоні гаю,
Мов лінія долі довга…
Тече до порогу раю,
До храму святого Бога…

Вода має колір неба,
Прозора, цілюща, чиста…
Цілує травинок стебла
І квітів бутони, листя…

В камінні пульсує вічність…
А птаха кричить-голосить…
Вдихають принадну свіжість
Високі столітні сосни…

Швидка течія невпинно
Вперед поспішає… пішки…
А білка гризе невинно
Тихенько смачні горішки…

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ліс, літо, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 29 серпня. Роздуми над картиною «Лісова ріка» Аркадія Рилова нет