Тридцять перше серпня. В’яне літо
3D, у техніці розчинення
Майже пошепки… в’яне літо… зітхає серпень…
Майже криком співає птах… як лише уміє…
Вітер власним керує світом, що вклав у серце
І вимірює власний шлях… довжиною мрії…
Вже не так зігріває ранок росу на листі…
Чом холодні долоні в трав? Точно не відомо…
Річка вміло пряде серпанок… нитки імлисті…
Певно, в сонця багато справ… Чи хронічна втома?
У хмарини синдроми астми… болять легені…
Задихається? Жде чудес… Не реве…. Не в змозі…
У природи поганий настрій? Збій функцій генів?
Або запах не той в небес… або скоро осінь…
У тексті розчинено вірш:
Майже пошепки… в’яне літо…
Майже криком співає птах…
Вітер власним керує світом
І вимірює власний шлях…
Вже не так зігріває ранок…
Чом холодні долоні в трав?
Річка вміло пряде серпанок…
Певно, в сонця багато справ…
У хмарини синдроми астми…
Задихається? Жде чудес…
У природи поганий настрій
Або запах не той в небес…
16 червня 2013
Оставить комментарий