Марина Алдон – 2 вересня. Відпусти…

Друге вересня. Відпусти…

(3D, у техніці зіставлення)

Відпусти… Сил немає більше… П’ю покірно… прогірклий трунок…
Зорі – Всесвіту візерунок… З кожним днем мені гірше… гірше…
Проростаю сльозою в вірші… Залишаю у сні цілунок…
Виставляє любов рахунок… Несуттєве уже все інше…

Відпусти… місяць, як сережка … Йду назустріч листкам опалим…
Замітаю сліди печалі… Із нізвідки в нікуди стежка…
Тільки пам’ять моя – не флешка… Розбиває журба скрижалі…
Спроби стерти чуття невдалі… Бо у серці світлина-фреска…

Відпусти… в межах існування… Був прихід у життя невчасним?
Причащаюся горем власним… В небо пісня летить… остання…
Сум порушує ритм дихання… Навіть свічка поволі гасне…
Може Вічність утішить щастям… Поза часом лише страждання…

У тексті розчинено два вірші:

1.
Відпусти… Сил немає більше…
Зорі – Всесвіту візерунок…
Проростаю сльозою в вірші…
Виставляє любов рахунок…

Відпусти… місяць, як сережка …
Замітаю сліди печалі…
Тільки пам’ять моя – не флешка…
Спроби стерти чуття невдалі…

Відпусти… в межах існування…
Причащаюся горем власним…
Сум порушує ритм дихання…
Може Вічність утішить щастям…

2.
П’ю покірно… прогірклий трунок…
З кожним днем мені гірше… гірше…
Залишаю у сні цілунок…
Несуттєве уже все інше…

Йду назустріч листкам опалим…
Із нізвідки в нікуди стежка…
Розбиває журба скрижалі…
Бо у серці світлина-фреска…

Був прихід у життя невчасним?
В небо пісня летить… остання…
Навіть свічка поволі гасне…
Поза часом лише страждання…

16 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

*На фото: робота члена Національної спілки  художників України Ласло Гайду