Марина Алдон – 27 вересня. Жоржина

29 июня, 2013 7:12 пп

Двадцять сьоме вересня. Жоржина

3D, у техніці розчинення

Зажурилася жоржина й айстра біля неї –
Терпне листя у каштана, холодно в алеї…
На стеблині павутина – півпрозорі шлеї,
Як намисто на бутоні дня нові трофеї…

Зажурилася жоржина… Сумно від негоди…
Плаче осінь у долоні тлінної природи…
Чи туман то, чи хмарина поруч хороводить,
У волоссі у травинок чути… неба подих…

Зажурилася жоржина… не по сОбі квітці…
В’яне сонце… відлетіли вже у вирій птиці…
Вітер ходить, як людина, грає щось на скрипці,
Незнайомцем заглядає прямо у зіниці…

Зажурилася жоржина, тихо марить снами,
Де ж метелик? Як торкнутись білих крил губами?
Звідки в вересня торбина, повна… із грибами?
Жовтий пензлик гай фарбує Божими руками…

У тексті розчинено вірш:

Зажурилася жоржина –
Терпне листя.
На стеблині павутина,
Як намисто

Зажурилася жоржина –
Плаче осінь
Чи туман то, чи хмарина
У волоссі

Зажурилася жоржина –
В’яне сонце…
Вітер ходить, як людина
Незнайомцем

Зажурилася жоржина –
Де ж метелик?
Звідки в вересня торбина,
Жовтий пензлик?

 

 

29 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, квіти, осінь, пейзажна лірика, рослини и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 27 вересня. Жоржина нет

Марина Алдон – 26 вересня. Роздуми над картиною «Дубовий гай. Осінь» І.Левітана

29 июня, 2013 7:10 пп

Двадцять шосте вересня. Роздуми над картиною «Дубовий гай. Осінь» І.Левітана

3D, у техніці розчинення

З дубів спадають ризи золоті. Цілком буденно
Зриває їх вітрисько-богомолець апатичний…
Іде на прощу, вперше у житті, чомусь таємно…
Здається, ліс безмежний, без околиць, галактичний…

Узори з листя – осені декор універсальний,
Сезонний килим пахне трішки воском чи кадилом…
Зове природа щиро у собор свій натуральний,
Струмок стрічає пісні відголоском в серці з миром…

До сну трава готує організм – зелені вії,
Уже дрімають квіти у діброві, дикі, ніжні…
Та щось-таки вселяє оптимізм, можливо, мрії,
Бо зміни всі довкола тимчасові… і не вічні…

У тексті розчинено вірш:

З дубів спадають ризи золоті,
Зриває їх вітрисько-богомолець…
Іде на прощу, вперше у житті,
Здається, ліс безмежний, без околиць…

Узори з листя – осені декор,
Сезонний килим пахне трішки воском…
Зове природа щиро у собор,
Струмок стрічає пісні відголоском…

До сну трава готує організм,
Уже дрімають квіти у діброві…
Та щось-таки вселяє оптимізм,
Бо зміни всі довкола тимчасові…

 

 

29 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, за картинами, ліс, осінь, пейзажна лірика и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 26 вересня. Роздуми над картиною «Дубовий гай. Осінь» І.Левітана нет

Марина Алдон – 25 вересня. Зорепад

29 июня, 2013 1:08 пп

Двадцять п’яте вересня. Зорепад

3D, у техніці розчинення

Падають зорі у ніч, у безмовну мряку, дозріли, схоже…
Місяць нервує і в небі шукає винних… він на сторожі…
Кожна бажає дожити хоча б до ранку, чи трохи довше,
Та відраховує вік неземний годинник на шиї Божій…

Падають зорі у мертву глибоку прірву, у потойбічність,
Бо позбавляє орбіт емоційна осінь, сумна, тривожна…
Вічність обпалює білу блискучу шкіру, думки та дійсність…
Хмари спинити природний процес не в змозі – табу, не можна…

Падають зорі у міжгалактичне море, в хаос суцільний…
Вітер зриває їх, наче пожовкле листя, насіння кмину…
Може, від зміни сезону він трохи хворий, чи божевільний?
Може, усе це мені зараз тільки сниться… Ось-ось прокинусь…

У тексті розчинено вірш:

Падають зорі у ніч, у безмовну мряку,
Місяць нервує і в небі шукає винних…
Кожна бажає дожити хоча б до ранку,
Та відраховує вік неземний годинник…

Падають зорі у мертву глибоку прірву,
Бо позбавляє орбіт емоційна осінь…
Вічність обпалює білу блискучу шкіру,
Хмари спинити природний процес не в змозі…

Падають зорі у міжгалактичне море,
Вітер зриває їх, наче пожовкле листя…
Може, від зміни сезону він трохи хворий?
Може, усе це мені зараз тільки сниться?

 

29 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
BDDN, «Зимний полёт»,
http://www.photosight.ru/photos/4959766/?from_member

Рубрики: Мої вірші и Щоденник. Метки: 3D вірші, ніч, осінь, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 25 вересня. Зорепад нет

Марина Алдон – 24 вересня. Туман

29 июня, 2013 8:01 дп

Двадцять четверте вересня. Туман

3D, у техніці розчинення

Туман – це срібні волосинки місячного вуса,
Землі сирій на шкірі плями, вдавлені крайнебом…
Шляхи обмотують, стежинки, наче хмари в’ються,
Пульсують у повітрі, щоб погладив їх хто-небудь…

Туман – зірок загуслі слізки з запахом осіннім,
Вечірні й світанкові скатертини для довкілля…
Із ним шепочуться берізки, верби богобійні
На міжпланетній мові, світ намацуючи гіллям…

Туман – волога атмосферна, дивна та безмірна…
Ефірна плоть без форми, як і вітер, прохолода…
Ним тихо дише гладь озерна, місто, гори, прірва…
Звичайно, згідно норми… тче імлу сама природа…

У тексті розчинено вірш:

Туман – це срібні волосинки
Землі сирій на шкірі,
Шляхи обмотують, стежинки,
Пульсують у повітрі…

Туман – зірок загуслі слізки
Вечірні й світанкові…
Із ним шепочуться берізки
На міжпланетній мові…

Туман – волога атмосферна,
Ефірна плоть без форми…
Ним тихо дише гладь озерна,
Звичайно, згідно норми…

 

29 червня 2013

© Copyright Marina Aldon 2013

Фото:
lni9(Надежда), «***»,
http://www.photosight.ru/photos/5105804/

Рубрики: Мої вірші, Улюблене и Щоденник. Метки: 3D вірші, осінь, пейзажна лірика, роздуми, філософія життя и щоденник. Комментариев к записи Марина Алдон – 24 вересня. Туман нет