Сокіл-мандрівник
Скоро їдеш… Сокіл-мандрівник…
Мла гортає острах і тривогу…
Вишиваю віршами рушник…
Ти, прошу, візьми його в дорогу…
В гаманці – до серденька пін-код
Та від болю у душі… таблетки…
Боже, доля, наче ляльковод,
Ну а ми, як ті маріонетки…
Де повіє вітер, там живем…
Без коріння… Люди, як рослини.
За гріхи ми втратили Едем…
Як же зберегти свою родину?
Скоро їдеш… Тільки уві сні
Обіймати буду мужні плечі.
Небо інше… там… на чужині…
А хмарки́ висять у порожнечі…
У швидких далеких поїздах
Рідну пісню не забудь співати…
Бо птахи́ вертають до гнізда,
Бо одна Вітчизна, наче мати.
Як росу вечірню, сльози п’ю,
Віщі зорі – суму тихі свідки.
Віднімають щастя і сім’ю…
Та жагу кохання… заробітки…
1 грудня 2012
© Copyright Marina Aldon 2012
P.S.Нічого особистого
Оставить комментарий